ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Sleepagotchi

#TotalHash
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна

Всі публікації щодо:
Антонич Богдан-Ігор

Шкільний твір - Есе з української літератури

Поетичне осмислення гармонійної єдності людини й природи в поезії Богдана-Ігоря Антонича

 У добу високого технічного прогресу ми все частіше зустрічаємося з фактами жорстокого і свавільного втручання людини в навколишнє середовище. Тому вкрай важливо кожному усвідомити, що ставлення суспільства до природи визначає життя майбутніх поколінь. Написані понад півстоліття тому, поезії Б.-І. Антонича і сьогодні змушують задуматися над філософськими проблемами співіснування людини і природи. Поет переконаний, що людина - плоть від плоті природи, вічної, мінливої, неперевершеної у своїй мудрості і красі. Так, у збірці віршів «Зелене Євангеліє» чимало рядків, у яких поет порівнює себе з тваринами і рослинами рідного краю. Б.-І. Антонич змальовує природу й людину в єдності, взаємозалежності. У минулому і в сучасному автор бачить себе і весь рід людський як маленький атом землі, природи:

   Овес, метелики і присяги коханців.

   Весна закрутить хмільно веретена травня.

   Лисиці, куни і дівчата вранці

   виходять мити очі в буйнолозих плавнях.

 Ще в першій збірці поезій «Привітання життя» Б.-І. Антонич проголосив суть свого світорозуміння: «Я - закоханий в життя поганин». І не зраджував цьому ніколи. Поет творить власну філософію. її найважливіші поняття - сонце, буяння життя. Б.-І. Антонич спостережливим поглядом художника помічає найдрібніші деталі, найменші штрихи у вічній мінливості природи, намагається збагнути їхню сутність. Так само хвилює його питання про місце людини в незмінному колообігу всього земного, про її пракорені:

   Вернувся я, де вільхи й риби,

   де м’ята, іви, де квітчасті стіни;

   і знов цілую чорні скиби,

   припавши перед сонцем на коліна.

 Творчість поет ставить на друге місце після матері-землі у вірші «До гордої рослини, цебто до себе самого», в якому поєднуються роздуми про сенс людського існування й сутність мистецтва:

   Мов мідь живу, наснажує рослини

   електрика зеленої землі,

   але і ти - рослино горда, що

   співаєш це, не знаючи пощо,

   колись, мов пень, подолана від тлі,

   покотишся землі на груди сині.

 Образне сприйняття світу як храму природи і розуміння художніх традицій Б.-І. Антонич поєднав у поезії «Вишні»:

   Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,

   на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.

   Моя країно зоряна, біблійна й пишна,

   квітчаста батьківщино вишні й соловейка!

   Де вечори з Євангелії, де світанки,

   де небо сонцем привалило білі села,

   цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко,

   як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.

 Цей вірш нагадує відому пейзажну мініатюру Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати…». Але Кобзареві образи Б.-І. Антонич трактує своєрідно. Тут і ототожнення героя з хрущем, отже, з природою, і згадки про вишні й соловейка як характерні ознаки рідної землі і джерело натхнення для митця. Поет стверджує думку про органічність літературної спадкоємності, естафети. Це явище природне, як і квітування вишні, пісні солов’я, як світанки…

 Вірші Б.-І. Антонича збагачують духовний світ людини, відбивають багату гаму тонів і фарб довколишнього світу, переконують, що щастя людини - в її гармонійній єдності з природою. Словацький поет Мікулаш Неврлий, який упорядковував збірку Б.-І. Антонича у Братиславі, так відгукнувся про творчість українського поета: «Його вірші читаються з відкритими очима здивованої дитини, з глибоким внутрішнім хвилюванням».



ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Gold eagle bithub_77-bit bithub_77-bit bithub_77-bit