Шкільний твір - Есе з української літератури

Життєва правда і гострота співомовок Степана Руданського

У середині XIX століття література потерпала від жорстокої цензури. Письменники не могли вільно висловлювати свої думки, а тому шукали такі форми, в яких могли б викривати несправедливість суспільного ладу, висміювати панів і чиновників. 1859 року починає виходити сатиричний журнал з карикатурами «Искра». У цьому журналі друкувалися «Малороссийские анекдоти» — прозові переклади співомовок С. Руданського.

Степан Руданський захоплювався народним гумором, дотепністю і влучністю анекдотів. Поет виробив власний стиль комічного зображення типових явищ життя. Гумор для нього був не самоціллю, а засобом викриття людських вад. У невеличких замальовках Руданський відображає настрої селянства, висміює панів і чиновників. У його творах немає гніву, мало сарказму, але повно гумору і. сміху. Він сміється голосно й дотепно, картає багатих за жадібність, зажерливість, зманіженість, а чиновників за крутійство, чванливість, хабарництво. Збірний образ позитивного героя співомовок — це селянин-бідак, наймит, чумак, заробітчанин, запорожець. Він не дуже переймається своєю бідністю, впевнений у своїй правоті, ганьбить неправду. Головне і останнє слово завжди залишається за цим героєм, а сутичка між представниками протилежних соціальних верств закінчується його перемогою.

Своїми співомовками Руданський доводив, що усна народна творчість — це не тільки тужливі чи задушевні пісні. Українці завжди вміли повеселитися, покепкувати з себе та інших. Народні кобзарі, подібно до Шевченкового Перебенді, співали і веселих пісень. Саме їх з особливим задоволенням записував Руданський.

Сюжети гумористичних поезій Руданського — це здебільшого розмова двох осіб, в якій вимальовуються характери персонажів, а словесна дуель швидко закінчується перемогою дотепного бідняка.

Так, у співомовці «Пан і Іван в дорозі» ведеться діалог між паном та Іваном. Пан усю дорогу їв харчі Івана, а коли вони закінчилися, дурить голову селянинові різними вигадками. Коли йому не вдалося ошукати Івана, пан пішов на хитрість і запропонував віддати здобуту ними в дорозі гуску тому, кому присниться найкращий сон. Вранці Іван спокійно вислухав вигадку пана, що уві сні його нібито «всі святії їсти припрошали», і додав:

Я сам бачив, як ви їли

Якісь марципани…

Та дивлюсь, що не голодні,

Маєте закуску…

Та й сів собі коло печі

Та й стеребив гуску!..

У співомовці «Добре торгувалось» чумак ходить межи численними крамницями великого міста, питаючи дьогтю. Купці регочуть з нього, а «він тільки сплюне та й до другої крамниці, багатшої, суне». У найбагатшій крамниці два купці вирішили покепкувати з чумака і сказали, що тут тільки дурні продаються.

А чумак їм: «То нівроку ж,

Добре торгувалось,

Що йно два вас таких гарних

На продаж зосталось».

У співомовці «Понизив» Руданський висміяв дурість двох приятелів, які за чаркою почали сперечатися, хто з них кращий стрілець. Трохим запропонував. Герасиму збити кулею з його чуба шапку і натягнув її щосили собі на чоло. Герасим добре прицілився, вистрілив, і куля пролетіла Трохиму «через шапку і чоло». Герасим скрушно похитав головою:

Вибачай мені, Трохиме, —

Герасим проговорив, —

На два цалі лиш понизив —

Та й і шапки не ізбив.

Гуморески, співомовки, байки Руданського захоплювали своєю оригінальністю не тільки простих людей. Іван Франко у своєму дослідженні творчості Степана Руданського відзначав майстерність письменника, який у коротких формах творів зумів передати і красу народної мови, і глибокий філософський підтекст невеличких картин.

І справді, у цих окремих замальовках Руданський подає яскраві епізоди, в яких відображено настрої селянства, висміяно панів і чиновників, розкрито лицемірство, самодурство поміщиків.