Шкільний твір
ЄВГЕН МАЛАНЮК

Україна - центральний образ лірики Є. Маланюка - твір з української літератури

I. З Україною в серці. (Є. Маланюк 48 років прожив в еміграції - це життя поза Україною, але з нею в серці. Тому центральним образом його лірики є образ України - її доля, її історія.)

 II. Україна в мріях і в творчості Євгена Маланюка.

 1. Болісне почуття розлуки з рідним краєм - головний мотив творчості поета-мислителя в еміграції. (Трагедія життя митця в еміграції в тому, що життя карало його самотою і ностальгічним болем за рідним краєм. Україна проходила в мріях, з'являлася у снах, в його поезії.)

 2. Маланюкова концепція України. (Образ України присутній практично в усіх віршах Є. Маланюка, бо, осмислюючи минуле і сучасне, поет посилається на історію України, на долю української нації. Складними переживаннями ліричного героя-вигнанця, болем за долю батьківщини сповнені твори митця:

 Так. Без Тебе повільна, нестямна загибель,

 Батьківщино моя, Батьківщино німа!

 Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі

 Мстить, нагадуючи, що Тебе нема.

 Суть концепції історії України очима Є. Маланюка в тому, що митець постійно шукав відповіді на питання: чому Україна зазнала поразки? І пов'язував історію України із сконцентрованою символікою у пласті історії. Для поета Україна - Еллада Степова, Київ - Степова Александрія.)

 3. Аналіз триптиху “Батьківщина“. (Триптих “Батьківщина“ - це своєрідний екскурс в історію України через призму Степової Еллади, з глибин історії:

 Зелена Сіверщина - там вітри

 Гудуть тисячолітнім ладом Слова.

 Полками йдуть дружинники-бори,

 І пісня їх висока і соснова.)

 Є. Маланюку болить втрата державності, втрата тієї еллінської краси і сили, які були притаманні Україні княжої доби. Є. Маланюк був впевнений, що Україна зуміє вибороти собі незалежність, бо має це місце в історії.

 4. Аналіз поезії “Лист“. (Болем, що йде із великого серця поета, сповнена поезія “Лист“, в якій Є. Маланюк підкреслює, що без батьківщини людина не може бути цілком щасливою, без свого народу людина, ніби “безрадісний плід“:

 Та у муках ночей, під нещадними днями,

 За безкрилим триванням цих згублених літ

 Виростає ось мудрість, важка, наче камінь, -

 Одинокий безрадісний плід.)

 III. “Завершилася путь. Наче пісня - сувора і славна. Відпливає поет - залишає хвалу і хулу“.

 (Є. Маланюк вірив у свій народ, у його здатність побудувати омріяну незалежну державу до останніх днів свого життя. Бо для Є. Маланюка Україна - це простір, степова неозорість, це краса і сила вільного духом народу.)