Всі публікації щодо письменника:
Теліга Олена

Шкільний твір - Есе з української літератури

Життя й героїчна смерть Олени Теліги - твір з української літератури

    Україну може врятувати новий тип

    українця, що вміє жити, творити

     і вмирати для своєї нації.

    О. Теліга

 Скільки в собі поєднала витончена і яскрава поезія Олени Теліги: мужність у боротьбі за Україну і жіночу ніжність, протест проти міщанства і вишуканість, ліричний артистизм і громадянську пристрасність! Це дивне рідкісне поєднання позначило талант жінки, яка знайшла свій шлях, щоб залишитися на ньому своїм життям, а потім - останнім словом, поглядом, подихом…

 Цей шлях виміром у тридцять п’ять років був яскравим і нелегким водночас: злети і падіння, туга і радість - не було тільки спокою. Поетесі випала доля, яка провела її від напруженого пошуку своєї України до виборення незалежності рідної країни:

     Заметемо вогнем любові межі,

    Перейдемо убрід бурхливі води,

    Щоб взяти повно все, що нам належить,

    І злитись знову із своїм народом.

 Юні роки життя, сонячні та безжурні, навіювали їй мрії про світ романтичний, чистий, красивий. Та ось - перший переломний момент: 1923 рік, піша дорога від Вінниці до Кам’янця-Подільського (після арешту в дорозі та щасливого звільнення). Раптом серед українських полів дало себе знати оте глибинне, підсвідоме «я», що поєднує тебе національними коренями (народжена в Петербурзі, Олена до цього часу мало цікавилася українськими витоками свого родоводу).

 Другим поворотним моментом стала різка відсіч російським монархістам на їх глузування з української мови: «Та собача мова - моя мова!» Олена усвідомлює, що Україна - не тільки земля, а й нація, і духовним стрижнем кожної людини має бути національна самосвідомість. Щоб донести це переконання до співвітчизників, замало гасел та дискусій. Тут потрібна активна боротьба за побудову Української держави патріотичними силами.

 Зустріч у 1939 році з Олегом Ольжичем стала третім поворотним пунктом у житті Теліги: починається активна співпраця в культурній рефентурі, яку він очолював в ОУН! Коли Радянський Союз вступив у Другу світову війну, поетеса повертається в Україну, щоб пробуджувати в народу національну свідомість, згуртовувати націю для побудови Української держави. Яку ж силу духу потрібно мати, щоб не тікати від війни, а добровільно йти в її вогонь!..

 У цьому вогні вона згоріла, як багато тих невідомих, безіменних, які знищувалися упродовж віків тільки тому, що були іншими, несли у світ незвичайне, незрозуміле і прекрасне.

 Шлях Олени Теліги насправді був намічений сонцем і вітрами, які дарували зміни і надії. Мрії та сподівання жили в душі Олени до останнього подиху, коли 21 лютого 1942 року фашисти розстріляли поетесу в Бабиному Яру, звинувативши її в зневажливому ставленні до гітлерівської влади. Та Олена Теліга жива в пам’яті вдячних співвітчизників, у своїх книжках, що вийшли посмертно («Душа на сторожі», 1946; «Прапори духу», 1947; «На чужині», 1947; збірник «Олена Теліга», 1977). І вона залишиться живою назавжди, бо «палила серце в хуртовині сніжній», «купала душу у холодній зливі» і безмежно любила свою Україну.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.