5 КЛАС
Твори з української літератури
ЄВГЕН ГУЦАЛО

Шкільний твір на тему - Добро і зло (за оповіданням „Лось“ Є. Гуцала)

Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.

Його оповідання „Лось“ наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: „кругленьке, як підпалок, обличчя“, у поведінці. Коли трапилось лихо-діти рятували лося, а дядько Шпичак, „присівши у виїмку“, насміхався над ними. Потім діти переживали, боялися пропустити мить, „коли лось ворухнеться“, а „Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги“. Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням допомогти нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи.

Сміливі хлопці здійснили справжній героїчний вчинок. Вони, хоч і малі, але рішучі. Маленькі герої не побоялися рубати „зрадливу кригу“, не злякалися погроз дядька, а „подалися в заповідник, щоб заявити охороні“. Шпичак же злякався, „його наче щось тіпнуло“, коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Тільки презирство і відразу можна відчувати до цього браконьєра, цієї бездушної людини. А який охоплює жах, коли читаєш опис лося, підкошеного кулею: „Голова лежала так, ніби він прислухався до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям“.

Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю.