Шкільний твір на тему - Відображення прагнення народу до національної самостійності, до волі в поемі І. Я. Франка „Мойсей”

10 КЛАС
Твори з української літератури
ІВАН ФРАНКО

Шкільний твір на тему - Відображення прагнення народу до національної самостійності, до волі в поемі І. Я. Франка „Мойсей”

Правда проти сили!

Боєм проти зла?

Між народ похилий

Вольності слова!

І. Франко

I. Я. Франко — один з тих видатних письменників, у творчості яких знайшли високохудожнє втілення світові теми й мотиви. Він часто звертався до інонаціональних джерел, переосмислюючи їх згідно зі своїми поглядами. Одним з найвеличніших міфологічних образів Франко вважав образ Мойсея.

Написаний у період піднесення визвольного руху на Україні, „Мойсей” став визначною віхою у творчості Каменяра, розкрив нові грані його поетичного генія, з великою силою засвідчив глибоку віру Франка у невичерпні сили народу, у світле майбутнє своєї вітчизни. До створення „Мойсею” письменника привели глибокі роздуми над тяжкою долею поневоленого, але нескореного народу. Тема народу — його минулого й майбутнього, його долі і історичного призначення серед інших народів, зокрема слов'янських, — одна з провідних у творчості Франка. Та особливо могутньо тема народу прозвучала у поемі „Мойсей”. Поставивши в центр поеми проблему — народ і його проводир, взаємозв'язок між ними на шляху боротьби за кращу долю, розкриваючи суперечності між Мойсеєм і народом, в якій опиняється вождь, не признаний тими, кого він прагнув вивести з неволі, показуючи, до чого призводить пасивність і зневіра, оспівуючи пробудження маси, усвідомлення нею своєї високої місії, Франко прагнув не лише висловити свої погляди на минуле рідного народу, замученого, розбитого, а спрямувати його — і це головне — на активні дії, на здобуття людських прав.

У поемі створено із живої плоті і крові образ народного проводиря Мойсея у різних життєвих ситуаціях, одержимого благородною ідеєю — вивести свій народ з рабства в обітовану заповітну землю, де б він зміг розкрити всі свої духовні сили:

Тих невільників підняв

Вивів їх в пустиню дику,

Водив блудом сорок літ,

Та навчив їх здобувати,

Збудувати новий світ.

Для цієї ідеї він:

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

Уже пролог засвідчує алегоричність твору, написаного на біблейський сюжет, який як живий духовний міст між минувшиною і сучасністю, як вистраждане у муках і болях слово до свого народу, як освячене безмежною Любов'ю до нього пророцтво.

Поет осмислює у вступі до поеми основні віхи історичного шляху народу, висловлює наболілі думки про його життя і боротьбу, розкриває свої сподівання на його майбутнє.

Франкові випала історична місія піднести на вищий ідейний і художній рівень зображення народу в українській літературі кінця XIX — початку

XX століття.

Жагуче бажання добра своєму народові, віра в його щасливий прийдешній день відчувається навіть у рядках, сповнених тривожних сумнівів:

Невже тобі лиш не судилось діло

Що б виявило твоїх сил безмірність?

Невже задарма скільки серць горіло

До тебе найсвятішою Любов'ю,

Тобі офіруючи душу й тіло?

Письменник будує струнку концепцію свого ставлення до народу, достойного пишатися „у красоті, свободі і здоров'ю”, народу волелюбного, талановитого, у слові якого іскриться. І сила й м'якість, дотеп, і потуга. І все, чим може вгору дух піднятися народу, в пісні якого дзвенить краса і сила, „надій і втіхи світляная смуга...”. Так глибока печаль, пекучий біль переростають у мажорне утвердження багатих духовних сил народу:

О ні! Не самі сльози і зітхання

Тобі судились! Вірю в силу Духа

І в день воскресний твойого повстання.

Шлях до перемоги тяжкий, тернистий. Не всі досягають кінцевої мети. Та заключні рядки вселяють віру й надію на близьку перемогу народу, який по всій своїй землі задзвенить гомоном волі, стане господарем своєї долі. Народові своєму, який неодмінно здобуде свободу, найповніше виявить свої невичерпні духовні сили, поєднається — як рівний серед рівних — з іншими вільними народами. Франко присвячує свій спів, „хоч тугою повитий, та повний віри, хоч гіркий, та вільний”, його світлій будущині, його генію дарує „скромний дар весільний”.

Дорогоцінним даром народові є не лише поема „Мойсей” — вся його невмируща творчість, яка стала надбанням світової культури як неперехідна художня цінність.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.