10 КЛАС
Твори з української літератури
ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС XX СТОЛІТТЯ

Авторське тлумачення образу гетьмана Мазепи в поемі В. Сосюри «Мазепа»

I. Місце Володимира Сосюри в українському літературному процесі. (Аж занадто довго офіційна критика називала Володимира Сосюру співцем революційної бурі, забуваючи, що він чудовий лірик і справжній патріот не радянської влади, а України. Про це свідчать його твори "Розстріляне безсмертя" та "Мазепа", які побачили світ тільки у 90-х роках XX століття.)

II. Поема "Мазепа" — це спроба Володимира Сосюри переосмислити роль гетьмана в історії України.

1. Звернення Сосюри до України у "Вступі" до поеми "Мазепа". (Володимир Сосюра у "Вступі" до поеми подає своє бачення сучасної йому епохи, "коли ми крила поламали у леті марному до зорь". Поет звертається до України, яка плодить землю "байстрюками — багном і гноєм для других", називає її російсько-польською потаскухою і малоросійською тюрмою. Але Сосюра любить Україну, бо він її син, "що йшов за тебе на смерть і реготи не раз", і знову піде. Він хоче лиш одного, щоб квітла рідна земля і була щасливою.)

2. Романтичний образ молодого Мазепи. (В. Сосюра створює привабливий образ Мазепи — героя, гетьмана, громадянина.

У юності Іван Мазепа служив при дворі польського короля. Він був галантним кавалером, розумним, вродливим, гордим. Не одна шляхтичка задивлялася на нього, багатьом він заморочив голову. Та Іван не хоче бути королівським холуєм, часто згадує Україну, "козацьку волю і орлів…", Дніпро і хороводи дівчат.

Мазепа через своє донжуанство потрапляє до кримського хана в полон, його визволяють козаки, і ось він уже "писар курінний, юнак лукавий і хоробрий".)

3. Мрії Івана Мазепи про гетьманство. (У королівському палаці і в татарському полоні Мазепа мріє про гетьманство в Україні. Ці мрії йому навіює велика любов до рідної землі, бажання зробити щось корисне і велике для народу і відчуття своєї внутрішньої сили.)

4. Тягар гетьманської булави. (Мазепа домігся свого — його обрали гетьманом. Булаву він узяв з любов’ю, із мріями збудувати нове життя, нову Україну і не відмовився від своїх планів:

…Будував церкви Мазепа,

Церкви і школи. Просвіщав

Він свій народ.

Та перед гетьманом стояли і складні політичні завдання: захистити не— залежність України, об’єднати народ, позбутися зазіхань Росії на українську державність. Мазепа бере за союзника Швецію, адже

Далеко Швеція. Ми потім

її розіб’ємо ярмо.

Це не Росія, що так близько.

Та й січове хоробре військо

У нас в руках. В нас козир є.

Але народ, козаки не любили пихатого гетьмана, не розуміли, чого він хоче, і не підтримали його. Мазепа програв двобій не тільки із Петром І, а і з життям, з собою.)

III. Висновки поета про постать Івана Мазепи. (Мазепу оголосили зрадником, і на довгі роки ім’я гетьмана стало синонімом підступності. Та Володимир Сосюра показав, що Мазепа любив Україну, думав про її майбутнє.

Хай про Мазепу спів мій лине,

Хоч був він пан, та серце мав.

За суверенність України

Боровся він і в цім був прав.)

Тема України, її драматичної історії, знайшла своє відображення у творчості українського поета В. Сосюри. А такі твори як «Розстріляне безсмертя» та «Мазепа» побачили світ лише в 90-х роках XX століття і ще раз утвердили тезу, що В. Сосюра — невтомний і послідовний борець за незалежність України.

Важким до читача був шлях поеми «Мазепа», та і сам автор, працюючи над поемою упродовж тридцяти років, намагався об’єктивно збагнути: де істина? Хто він, Мазепа: зрадник чи патріот?

Слід відзначити, що вже з перших рядків поеми В. Сосюра створює художній образ Мазепи: від романтичного героя до гетьмана, який відстоює незалежність, науку, освіту в Україні.

Поема «Мазепа» пройнята патріотичним пафосом. В. Сосюра ніколи не вважав Мазепу зрадником, бо він любив Україну:

Тільки думка про Вкраїну

Герою вмерти не дала.

Щоб позбутися кабали від російського царя, який руйнував Січ, забороняв козацтво, Мазепа приймає рішення: взяти за союзника України Швецію:

Далеко Швеція. Ми потім

її розіб’ємо ярмо.

Це не Росія, що так близько.

Та й січове хоробре військо

У нас в руках. В нас козир є. Але, порадившись зі старшиною, яка зрадила Мазепу, гетьман не порозумівся з народом. Гетьман не заручився підтримкою народних мас, а народ не розумів, чого хоче гетьман — і в цьому трагедія обох:

Хіба народу не любив я!

Та в грізний час страшних негод

Собі на горе й безголів’я

Не зрозумів мене народ.

У ліричних відступах поеми В. Сосюра висловлює своє ставлення до Мазепи. Над цією своєю оцінкою поет розмірковував майже тридцять років — і ось вона:

Хай про Мазепу спів мій лине,

Хоч був він пан, та серце мав.

За суверенність України

Боровся він і в цім був прав.

В. Сосюра наголошує, що зробили з Мазепи зрадника Петро І та попи, а не народ, бо Мазепа намагався відстоювати права українців, нашу мову і культуру:

…Будував церкви Мазепа,

Церкви і школи. Просвіщав

Він свій народ. Та шкіл не треба

Царю, й він їх позакривав.

Покрилась тьмою Україна,

Засумував старий Дніпро…

І доробила Катерина,

Чого не встиг зробить Петро.

В. Сосюра ніби вказує, що з часів втрати козацької державності Україна дедалі більше і більше потрапляла у колоніальну залежність до Росії. Поет намагався показати, що зрада царю не була зрадою Україні.

Ось так тлумачить В. Сосюра образ одного із найвеличніших і найтрагічніших постатей в нашій історії.