10 КЛАС
Твори з української літератури
ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 70—90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ
ПАНАС МИРНИЙ

Прислів'я та приказки у романі „Хіба ревуть воли, як ясла повні?“

Мова творів Панаса Мирного завжди вражає чіткістю, образністю, багатством народнопоетичних синонімів, приказками, прислів'ями. Тому досліджувати мову творів письменника надзвичайно цікаво.

Літературознавці підрахували, що у своїх творах митець використав понад п'ятсот прислів'їв та приказок. Чому? Мабуть, тому, що письменник з юнацьких літ цікавився українським фольклором, знаходив у ньому живу історію мови свого народу, його світогляд, бо прислів'я та приказки кожного народу тісно пов'язані з особливостями його життя, світосприйманням.

Роман „Хіба ревуть воли, як ясла повні?“ має дуже багату й образну мову, яка містить багато прислів'їв та приказок. Прислів'я у романі допомагають змістовніше розкрити риси характеру героїв, їх поведінку. Так, наприклад, коли селяни говорять про аморальний спосіб життя Чіпки, автор використовує і прислів'я: „Ні вже: не буде добра з такого! Горбатого могила справить!“ Прислів'я підкреслює, що таке неможливо змінити, що ніяким словам вірити не можна, бо людина не відає, що робить.

А прислів'я „Щоб його з дужчими не битися, а з сильними не позиватися“ ілюструє тезу про соціальну несправедливість і нерівність тогочасного життя.

Знайдемо ми у творі навіть синонімічні ряди близьких за змістом прислів'їв та приказок, які іноді і стоять поруч. Наприклад, коли Мотря характеризує Явдоху (матір Галі), то думає про Галю та її матір: „Яка мати, така й дочка: яблуко від яблуні недалеко одкотиться“. Синонімічні ці прислів'я підкреслюють, що у дітях повторюються характери батьків.

Прислів'я-синоніми „Не підмажеш — не поїдеш“, „Суха ложка рот дере“ характеризують хабарництво. Панас Мирний, характеризуючи здирство судових чиновників, вкладає їх в уста Пороха.

У мові роману „Хіба ревуть воли, як ясла повні?“ багато синонімічних рядів, які тісно пов'язані з основною ідеєю та темою роману. Наприклад, про залежність селян від землі використано такі прислів'я: „Без землі життя нема“, „Без землі — нема волі“, „Риба без води, а чоловік без землі — гине“. А складність життя підкреслюють прислів'я: „Життя — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши“, „Життя зжити — не поле перейти“.

У романі Панаса Мирного деякі прислів'я зазнають певних змін. Наприклад, прислів'я „Що можна мамці, того не можна ляльці“ у письменника вжите у такому вигляді: „Що можна лялі, того не можна мамі“. А характеризуючи Мотрю, автор пише: „Не судилося Мотрі щастя. Не зазнала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою; не сподівалась замужньою вдовою“. Це нагадує нам прислів'я „Не було добра змалку, не буде й д'останку“. А прислів'я „Не несися високо, бо погано низько падать“ з уст Мотрі звучить так: „Не високо лишень несися, сину, а то як прийдеться падати...“.

Отже, прислів'я та приказки, вжиті автором у творі, відтворюють народну мову, підкреслюють вікові спостереження народу над тими чи іншими рисами характеру людей, чи їх відношення до навколишнього світу. А мову роману „Хіба ревуть воли, як ясла повні?“ вони роблять багатою, емоційно насиченою.