Алегоризм образів-персонажів байки Л. Глібова «Лисиця-жалібниця»

Байка як жанр літературного твору була відома вже в Давній Греції, найдавнішим і найвідомішим представником цього жанру був Езоп.

В Україні байка з’явилася ще у XVIII столітті. Байки писали Г. Сковорода, Л. Боровиковський, П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка. Але найбільшого розквіту байка здобула у творчості відомого українського письменника-байкаря Л. І. Глібова. Крім байок Глібов писав ліричні поезії, казки, але перевагу у своїй літературній творчості віддавав саме байкам. Чому саме їм? Слушне питання. Леонід Іванович Глібов жив якраз у той час, коли несправедливості і жорстокості у житті було досить багато. Але прямо, відверто говорити про це було дуже небезпечно. У байках же у прихованій формі можна було висміювати різні людські вади, сміливо викривати насильство і несправедливість, продажність суду і хабарництво чиновників, лицемірство і нещирість людей. І в такий спосіб боротися із соціальною несправедливістю, злом. Це було для письменника дуже важливим.

Отже, Л. І. Глібов протягом усього свого життя не зраджує улюбленій темі — викриває ті недоліки, що заважають людям жити.

Такою є і його байка «Лисиця-жалібниця», де в алегоричних образах Лисиці й Пташенят зображені люди і стосунки між ними. Починається байка змалюванням чудової української природи, зеленого затишного гаю, де жила хитра Лисичка.

У тихому гаю Лисичка щастя мала,

Як у своїм добрі жила, гуляла.

Ніхто її там не лякав.

Жила й вихваляла гарне, справедливе життя у гаю і гнівно картала зажерливих котів, які «не тільки вдень, вночі поживу бачать», нещадно знищуючи беззахисних пташенят. «Зажерливих пройдисвітів таких я перевішала б усіх», — каже хитра Лисичка. Але слова її лукаві, нещирі, бо тільки-но трапилася слушна негода (пташенята випали з гнізда) — Лисичка «прехорошенько всіх поїла». Отже, за її улесливими, солодкими словами стояли злі й хижі наміри, які вона й зуміла здійснити.

У байці «Лисиця-жалібниця» Л. І. Глібов майстерно зобразив хижака, ще до того й^людину нещиру, лукаву, яка, прикриваючись гарними словами, чинить зло й несправедливість. А маленькі пташенята — це алегоричний образ простих селян-трудівників, безхитрісних і беззахисних перед хижаками і законом.

Байки Леоніда Івановича Глібова мають і в наш час непересічне значення. Вони спрямовані проти тих, хто нехтує людськими нормами моралі, прикриваючись яскравими гаслами, чинить зло; також автор засуджує найогидніші людські вади: лицемірство, нещирість, підступність.