10 КЛАС
Твори з української літератури
ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 70—90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ
ПАНАС МИРНИЙ

Що рухало вчинками Чіпки: розум чи почуття?

Життєвий шлях Чіпки Варениченка складний і суперечливий. Багато на його віку було зигзагів і крутих поворотів, підйомів і падінь.

Чіпка дуже рано озлобляється проти кривдників. А це і дитяче товариство, яке не прийняло його, безбатченка, до себе, і багатій Бородай, який побив його за непослух. І Чіпка „поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна і робітника...” А скільки пережив, перестраждав хлопець, коли довідався про нещасливу долю батька, коли послухав розповіді діда Уласа про кріпацьку неволю. А коли у нього забрали ниву, що дісталася від далекого родича, Чіпка зовсім втрачає віру у справедливість. У ньому закипає ненависть до всіх людей. З гіркотою і ненавистю говорить: „А все люди, все люди... Вони в мене й батька одняли, людоїди; вони мене ще змалечку ненавиділи — з іграшок проганяли, йшли повз хату, одхрещувались...” Чіпка, засліплений злобою, кожного звинувачує у своєму горі, у безталанні. Гнітючі почуття заполоняють його душу, вимагають помсти. І він починає пиячити, поступово скочуючись на злочинний шлях.

Чіпка — правдолюб і правдошукач. Він і до земської управи йде, щоб боронити інтереси селянської громади. Але його вивели з управи наказом губернатора. Ця кричуща несправедливість зламала його життя, зіпхнула остаточно на шлях сліпої помсти. Пролітали дні за днями у пияцтві, пограбуваннях, розбоях. Чіпка не міг зупинитися, чи просто боявся розібратися у своїх діях. Під впливом почуттів, сповнених ненависті і злоби, Чіпка стає на шлях розбою не тільки кривавого, а й зовсім позбавленого ідеї рівняння бідних з багатими. Чіпка починає „...бити наосліп, не лише по конях, а й по оглоблях...”, стає „пропащою силою”.

У день придушення бунту Чіпка кинув: „За ті сльози, за ту кров, що сьогодні безневинно пролито... будуть вони довіку мучитися, до суду мордуватися”. Жаль, що сльози, кров і горе приніс він потім не тільки панам, а й таким же безправним трударям, як і сам. Якщо Чіпкою раніше рухали благородні поривання, то вони перекреслилися його злочинами. Він не знав, як слід боротися з гнобителями, не міг зносити кривди, а тому почав мстити всім, без розбору.