Народна вчителька Марія Андріївна (за твором Остапа Вишні «Перший диктант»)

Варіант 1

Незабутніми залишаються для людини не лише роки дитинства, а й шкільні літа. Образ улюбленого вчителя живе у спогадах довгі роки. Назавжди зберіг у своїй пам’яті першу свою вчительку відомий письменник-гуморист Остап Вишня.

«Вчила нас доброї душі старенька вчителька Марія Андріївна, маленька, роками вже згорблена бабуся, що весь час закутувалася у теплу хустку і все — кахи! кахи! Усе кахикала».

Марія Андріївна була добра, ласкава, лагідна. Вона відкривала сільським дітям дорогу в широкий, захоплюючий світ знань. Намагалася, щоб діти старанно вчилися. Уміла все докладно і дохідливо пояснити. Ще вона була дуже турботлива і по-материнськи ставилася до своїх учнів.

«Як закрутить було взимку хуртовина, ніколи вона нас, хутірських школярів, не пустить було додому на хутір, залишить у школі на ніч, дасть кулешику чи яєчні насмажить, чайком напоїть, та ше й з цукерками, біля груби на підлозі рядно простеле, а на рядно кожушину, подушку покладе.

- Спіть, дітки!»

Серед учнів і батьків Марія Андріївна користувалася заслуженим авторитетом і повагою. «Такій учительці, як наша, низенько вклонятися треба», — казала мати Остапа.

Велику повагу і щиру любов своїх вихованців Марія Андріївна завоювала добротою, ласкою, теплом своєї душі. Давно вже немає на світі Марії Андріївни, але й досі у селі згадують народну вчительку. І могилка її завжди потопає у квітах. Пам’ятають колишні учні свою улюблену вчительку.

Варіант 2

Учитель — найвища посада на землі. Бо вчитель несе світло знань, добра й миру. Мабуть, Остап Вишня згадав свою першу вчительку, якій залишився вдячним за перші уроки добра й справедливості, любові до рідного краю й поваги до народу. Автор не дає розгорнутого портрета Марії Андріївни, але відразу відчувається тепле ставлення до старенької вчительки: «Маленька, роками вже згорблена бабуся, що весь час закутувалася в теплу хустку і все — кахи! Кахи! Усе кахикала».

Для батьків своя дитина завжди найкраща, найрозумніша, найрідніша. Але в оповіданні «Перший диктант» життєві обставини стають на заваді навчанню сільських дітей. Марія Андріївна дуже лагідна і добра до них: «Не пустить було додому на хутір, залишить у школі на ніч, дасть кулешику чи яєчні насмажить, чайком напоїть…». Цю вчительку можна назвати народною, бо вона вчить бідних сільських дітей, веде їх до розумного, доброго й вічного.

прочитавши це оповідання, я згадала свою першу вчительку. Вона була доброю, завжди допомагала нам у навчанні, відкривала дорогу в захоплюючий світ знань. Такою самою, мабуть, була і Марія Андріївна. Коли діти погано написали свій перший диктант, Марія Андріївна не лаяла їх, а допомогла зрозуміти, яке значення має навчання у житті людини. На мій погляд, перший вчитель формує характер дитини, допомагає знаходити правильні рішення. Народна вчителька Марія Андріївна завоювала любов і повагу у своїх вихованців: «Її могила завжди квітами уквітчана: колишні учні її пам’ятають про неї…». Учні її не забули, вона назавжди залишилась у їхніх серцях.