Всі публікації щодо:
Грабовський Павло

Павло Грабовський - співець трудового народу

I. Павло Грабовський — поет-революціонер, громадянин і патріот. (Грабовський належить до плеяди поетів кінця XIX сторіччя.)

II. Твори привертають увагу до ідейних і моральних проблем. (Вірші «До матері», «Сон».)

III. П. Грабовський — борець, який провів 20 років у тюрмах та засланнях за свої волелюбні погляди, боровся за щастя народу («Не раз ми ходили в дорогу»).

IV. Поет вболівав за долю своїх земляків і чимало поезій присвятив змалюванню образів трударів («Швачка»).

V. У творчості поета провідною темою є соціально-визвольна боротьба в Росії кінця XIX сторіччя.

VI. Автор у розробці теми невільного народу йшов за своїми попередниками — Т. Шевченком, І. Франком, діяльність яких була для нього прикладом.


Я не співець чудовної природи

З холодною байдужістю її.

З ума не йдуть знедолені народи,

Їм я віддав усі чуття мої.

Слова ці належать відомому українському поетові, революціонеру-демократу, співцю трудового народу П. Грабовському. Уся суспільно-політична діяльність і творчість поета нерозривно пов’язані з життям трудящих, їх думи і прагнення становили ідейну основу творчості поета, були її головним джерелом. Поет обстоював мистецтво ідейне, бойове, покликане служити народові в боротьбі за визволення трудящих. У ряді своїх віршів, наприклад «Швачка», «Трудівниця», поет зображує гірку долю трудівників. У поезії «Швачка» розкриваються почуття й думки трудівниці, замученої надмірною працею. Убога швачка, яка «з раннього ранку до пізньої ніченьки» змушена не випускати голки з рук, тяжко страждає від крайньої фізичної втоми. Але ще більшого болю завдає трудівниці те, що наслідки її праці може зневажити вередливе, зніжене паненя. Швачка — не кріпачка, а формально вільна людина. Однак, крім своїх робочих рук, вона нічого не має і, щоб не вмерти з голоду, змушена працювати на панів, на багатих. Це необхідність для. неї. Трудівниця усвідомлює власну гірку долю. З гірким болем висловлюється у поезії ненависть швачки до тих, на кого їй доводиться тяжко працювати.

А ось вірш «Трудівниця», де поет зображує гірку долю молодої сільської вчительки, яка самовіддано працювала для народу й передчасно зійшла в могилу. Поет славить невтомну працю вчительки, її любов до дітей, її життєвий подвиг.

В непогідь, стужу злиденну

(Певно, сама сирота!)

Зайде в хатину нужденну,

Словом усіх привіта.

Дасть, коли треба, поради,

Викладе все до пуття…

Для дітей трудящих вчителька була ясним світлом у похмурому й темному житті. З її смертю «втратили неньку сирітки, втратили промінь вони». Поет викликає глибоке співчуття до долі трудящої людини у буржуазному суспільстві.

Творчість П. Грабовського служила трудящим, справі їх визволення від експлуатації. Силою своїх художніх образів орієнтувала людей у складних життєвих ситуаціях, виховувала свідомість, почуття і характер, кликала до боротьби й перемоги.

«Як співець трудового народу, як безкомпромісна, глибоко принципова людина ввійшов Грабовський у нашу літературу», — писав М. Рильський. І ми у повній мірі поділяємо його думку.