Всі публікації щодо:
Давня українська література

Мегазбірка найкращих учнівських творів

ПЛАНИ - ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

I.Писемні пам’ятки періоду Київської Русі. (З часів Київської Русі до нас дійшло зовсім мало літературних пам’яток. „А втім, — писав академік О. Білецький, - і те, що вціліло, свідчить про велику культурну сприйнятливість і талановитість східних слов’ян, відзначається глибоким ідейним змістом і має велике пізнавати, не значення”. Крім творів оригінальних, велику популярність мали й перекладні.)

II. Найпопулярніші твори перекладної літератури. (У Київській Русі перекладна література й оригінальна розвивалися одночасно, в перекладній літературі більшість становила візантійська церковна література. Потім почали з’являтися й твори світської тематики. Слід відзначити, що давньоруські вчені прагнули не просто перекласти книгу з грецької чи болгарської мови, а й осмислити її зміст, вкласти власне розуміння та оцінку.)

1.Переклади Біблії та іншої релігійної літератури. (Найпопулярнішою книгою перекладної літератури була Біблія, Спочатку на Русі перекладали окремі її частини — уривки зі Старого і Нового Завітів. Читачам особливо сподобались пророчі книги Ісаї, Єремії, Єзекіїля, а також Псалтир — неповторна збірка зі 150 псалмів. Поширення набула й молитва як яскравий зразок красномовства релігійної поезії.

До найцінніших зразків перекладної літератури належить Пересопницьке Євангеліє, що перекладалося „для першого врозумлення люду християнського посполитого”.

Мали попит і апокрифи — твори на біблійну тематику, що доповнювали або уточнювали Святе Письмо, але з певних причин не були узаконені церквою.)

2.Науково-природничі твори. (Своєрідними бестселерами того часу були твори світської наукової перекладної літератури. Любителі дізнаватися про щось цікаве з задоволенням читали такі твори, як „Фізіологи”, „Шестоднев” Іоанна Екзарха, „Християнську топографію” Козьми Індикоплава; світову історію вони знали у викладі візантійських істориків Малали та Амартола. Велику популярність мала збірка афоризмів „Бджола”, що містила понад 70 розділів і 2,5 тис. висловів про добро і зло, про чистоту і невинність, мужність, правду, братолюбство, навіть про злих жінок.

„Шестиднев” — це коментар до біблійної легенди про створення Богом світу. У цих збірниках можна знайти відомості й про різноманітні небесні тіла та їхній рух по небозводу, про тварин і рослини. Закінчувалися розділи книги висновками морального та релігійно-повчального характеру.

„Фізіологи” — своєрідна енциклопедія, яка розповідала про реальних і фантастичних звірів, комах, риб, про дерева й каміння. У цій популярній зоології в алегорично-символічній формі викладалися також важливі положення християнської науки. Найкращою серед „Фізіологів” була праця Василя Великого.)

3.Белетристика. (Прижилася на руському грунті й белетристика. Із задоволенням русичі читали повчальну та цікаву історичну повість про життя і походи Александра Македонського „Александрія”. У творі багато місця відведено описові битв, що відповідало визначенню жанру. Особливістю цієї книги є наявність великої кількості описів далеких незвичайних країн. А велика її популярність пояснювалася ще й тим, що в повісті є яскраві епізоди — описи дивовижних людей, звірів, явищ природи.)

III.Вплив перекладної літератури на оригінальну літературу Київської Русі. (Отже, як ми побачили, перекладна література в Київській Русі була представлена багатьма жанрами, хоча більшість становили твори релігійної тематики. Поширення зразків перекладної літератури в Київській Русі переслідувало практичну мету. По-перше, за допомогою перекладної релігійної літератури русичам, ще недавно язичникам, прищеплювалися нові поняття та певні стереотипи поведінки. По-друге, ця література впливала на оригінальне письменство, яке вчилося в неї мистецтва цікаво та стисло викладати матеріал, вміння користуватися всіма багатствами мови. Також перекладна література визначала тематику, ідейний зміст та композицію літератури Київської Русі.)

Києво-Печерський патерик як пам’ятка житійної літератури

І.Роль Києво-Печерського монастиря у розвитку „житійної” літератури. (Києво-Печерський монастир виник у 1051 році. Про це знаходимо згадку у „Повісті минулих літ”. Швидко він став релігійним центром Давньої Русі. В його стінах, як відомо, писався літопис, монастир став місцем, де з’явилися й відомі літературні пам’ятки. У XIII ст. виникла пам’ятка, що дістала згодом назву -Києво-Печерський патерик”.

Патерик — житійний твір морально-етичного змісту, у якому поняття християнського аскетизму розкривається на живих прикладах досконалого, праведного життя монахів, серед яких було чимало таких, що зцілювали недужих, творили чудеса. Приклади таких діянь монахами Києво-Печерського монастиря і склали основу „Києво-Печерського патерика”.)

II.Києво-Печерський патерик — найвідоміша пам’ятка житійної літератури.

1.Історія виникнення „Києво-Печерського патерика”. („Києво-Печерський патерик” як цілісний твір виник на початку XIII ст. Авторами його є ченці Києво-Печерського монастиря єпископ Симон, чернець Полікарп і Нестор Літописець.

В основу цієї пам’ятки покладено листування єпископа Володимирського Симона, колишнього ченця Києво-Печерського монастиря, з ченцем того самого монастиря Полікарпом. Незадоволений скромною роллю ченця у монастирі, Полікарп, у якого був неабиякий літературний хист, поскаржився на це своєму другові Симону. У відповідь Полікарпові Симон написав докірливого листа, до якого додав кілька коротких повчальних оповідань з життя печерських ченців та повість про будівництво Печерської церкви. Симон ставив перед собою завдання цим матеріалом викликати у Полікарпа повагу до монастиря, свого скромного становища, яким він був невдоволений. Очевидно, повчання Симона вплинуло на Полікарпа, і він у свою чергу у формі звернення до печерського ігумена Акіндіна доповнив працю Симона низкою нових оповідань із життя ченців Києво-Печерського монастиря. Пізніше написане Симоном і Полікарпом були об’єднане в „Києво-Печерський патерик”.)

2.Тематика збірки. (У пам’ятці викладено історію побудування Печерської церкви, історію Києво-Печерського монастиря, наведено реальні та легендарні розповіді про печерських подвижників, описано діяльність засновників Лаври — Антонія і Феодосія, вміщено відомості про економічні, соціальні й культурні відносини в Київській Русі.)

3.Ідейне спрямування патерика. (Основним завданням Симона і Полікарпа було возвеличення Києво-Печерського монастиря як руського релігійного центру. Цим автори сприяли піднесенню й зміцненню авторитету руської церкви.

„Києво-Печерський патерик” на конкретних прикладах також показував переваги праведного життя ченців Києво-Печерської лаври й уславлю вав їх за це.)

4.Зміст оповідання про Прохора-чорноризця. (Одним із найцікавіших у патерику є релігійне оповідання „Про Прохора-чорноризця, которий з молитвою із трави, що називається лободою, пік хліб і з попелу сіль (робив)”.

Дія твору відбувається за часів князювання Святополка, який „багато насильства людям вчинив”, „доми бо знатні до ноги без вини викорінивши, майно численне відняв”. Бог покарав князя частими набігами половців на Русь. Країна лежала в руїнах і бідності. Саме у цей час Про хор з’являється у монастирі, просить дозволу в ігумена Іоана стати монахом. Ставши чорноризцем, Прохор „віддав себе в послух і воздержания безмірне”. Навіть хліб він робив собі сам із насіння лободи, яке розтирав спочатку на муку. Бачачи, що Прохор живе за християнськими принципами скромності, смиренності, самопожертви та співчуття, Господь на городив його за таке терпіння й перетворив гіркоту лободи на солодкий хлібець.

Коли в країні настали голодні часи, Прохор роздавав той хліб людям, і завжди хліб, отриманий з його рук, був благословенним. Якщо ж хтось крав хліб, то він ставав гірким, як полин.

Багато інших чудес творила, велика віра ченця: він перетворював монастирський попіл на сіль і роздавав її людям. І що більше роздавав, то більше її ставало. Святополк вирішив збагатитися за рахунок бідування людей і наказав викрасти сіль у монаха. Та крадена сіль одразу перетворилася їм попіл. Коли ж той попіл викинули, то люди знов побачили сіль.

Князеві стало соромно, і він покаявся. Так подвижницьке життя Прохора-чорноризця навернуло князя на шлях істини, любові до ближнього.

Ця історія повчальна. Вона може слугувати зразком істинно людської співчутливості й самопожертви, а праведне життя християнського аскета подається як взірець, до якого потрібно прагнути.)

III.Значення „Києво-Печерського патерика”. (Фантастика житій, їх повчальність, правдиво виписані образи, цікаві побутові деталі нікого не залишали байдужими. Житіями захоплювались, як потім захоплювались романами: в образах головних дійових осіб вбачали ідеал, зразок поведінки. Я впевнена, що будь-хто, ознайомившись зі змістом збірки, теж знайде для себе приклад, гідний наслідування.

Недаремно ж І. Франко такими словами згадував патерик: „Історик літератури не може не піднести живості і драматизму деяких оповідань та того щирого братолюбства і співчуття до всякого людського горя, яким надихане тут кожне слово. З сього погляду „Патерик” і досі не перестав бути книгою гуманною і доброчинною...”)







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.