Всі публікації щодо:
Стефаник Василь
Мегазбірка найкращих учнівських творів
ПЛАН - В. СТЕФАНИК - УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ
I.В. Стефаник — автор самобутніх новел. (В. Стефаник увійшов в історію української літератури як талановитий автор соціально-психологічних новел про життя західноукраїнського селянства кінця XIX — початку XX століття. Все життя письменник перебував між селян, тому добре був обізнаний з їхнім злиденним існуванням та безправним становищем. Страшну правду про це розповів у своїх творах. їх небагато, всього 72 Новели. Але скільки в них болю і страждання. Завдяки творчості В. Стефаника примножилася світова слава української прозової спадщини. Адже, як справедливо зазначив І. Франко у статті „Українська література”, „він уміє найпростішими засобами справити якнайбільше враження”.)
II.Майстерність В. Стефаника-новеліста. (На відміну від інших письменників, які пробували себе в різних літературних жанрах, В. Стефаник писав лише новели — короткі оповідання, в основі яких — важливий життєвий епізод. Письменникові вдавалося так передати його, що читач не залишався байдужим до зображуваного, разом із персонажем переживав його проблему.)
1.Характерні риси творчості письменника. (Новели В. Стефаника називають психологічними, бо вони впливають передусім на почуття, а вже потім на розум людини. Саме психологізм є однією з найхарактерніших рис майстерності новел письменника.
Лаконізм — також визначальна риса творчої манери митця. Наприклад, новела „Новина” займає всього дві сторінки, але з них ми дізнаємося дуже багато про злиденне життя сім’ї Гриця Летючого та причини, які призвели до трагедії. Читаючи твір, ми переживаємо цілу гаму почуттів — від співчуття і жалю до осуду суспільства, яке допустило, щоб сталася така страшна за своєю суттю подія.
У новелах В. Стефаника пейзажі зазвичай відсутні. А якщо й є, то вони стислі, органічно вплетені в канву твору і служать одним із засобів авторської характеристики персонажів.)
2.Роль художньої деталі у творах письменника. (Стефаник — майстер художньої деталі. Вона, як правило, у творі відіграє важливу роль. Так, описуючи сцену прощання Івана Дідуха з рідною землею, автор пише, що у персонажа по щоці „сльоза котилася... як перла по склі”. Образ сльози є символом чистої душі Івана, а також вказує на його горе, безнадію, невідомість майбутнього.
У новелі „Новина” звертає на себе увагу деталь, що, тільки Гриць повертається додому, діти починають просити у нього їсти, дивлячись на батька „важкими очима”.)
3.Драматизм новел В. Стефаника. (Події, про які розповідає письменник, часто закінчуються трагічно. В. Стефаник зображує, як впливає розвиток капіталістичних відносин на селі на долю основної маси селянства. А вони часто спричиняють розорення селян, нещадну експлуатацію, яка нерідко призводила до фізичної загибелі або моральної деградації. Селяни, не знаходячи можливості застосування своєї сили, або спивалися, або змушені були кидати насиджені місця й шукати щастя-долі в чужих краях.
III.Оцінка майстерності В. Стефаника-новеліста сучасниками. (Про те, що В. Стефаник — неперевершений майстер своєї справи, не раз говорили М. Горький, М. Коцюбинський, І. Франко, який навіть назвав митця „абсолютним паном форми”.
Коли письменник святкував своє 60-річчя, то отримав сотні телеграм як із Галичини, так і з-за кордону. У багатьох виданнях було вміщено статті про його життя і творчість. Це було даниною талантові геніального співця обездолених і визнанням самобутності його творчості та віртуозності володіння словом.)