Всі публікації щодо:
Вороний Микола

Мегазбірка найкращих учнівських творів

Возвеличення материнської любові у поезії М. Вороного „Легенда”

Наш відомий поет Микола Кіндратович Вороний увійшов в історію української культури як людина талановита й усебічно обдарована. Своє призначення він вбачав у тому, щоб дбати про збагачення скарбниці української літератури, про щасливе життя рідного народу, який він хотів бачити високоморальним, гуманним, благородним і духовно красивим. Ці погляди він відобразив і в своїх творах.

Особливо хвилює читачів поезія „Легенда”, яка сюжетом наближається до балади. Звертається у ній поет до розкриття теми материнської любові. Мати — це найрідніша людина в нашому житті. Про любов дітей до матері і матері до своїх дітей написано безліч творів, але висновок із них завжди один — любов до матері є тим найсвятішим почуттям, що робить людину людиною і дає їй відчуття щастя й духовної сили. Любов до матері наснажує й захищає від багатьох нерозумних учинків. Але не всі це розуміють і, буває, легковажать. Що ж може статися з такими людьми?

Саме над цим питанням і розмірковує М. Вороний у баладній пісні „Легенда”, в основі якої — старовинний народний переказ. Письменник розповідає трагічнуйповчальну історію про серце матері, в якому любов до своєї дитини і почуття всепрощення живуть вічно.

Хлопець покохав уперше в житті. Сильно та віддано. А красуня вирішила перевірити силу його почуття до себе доволі жорстоко: попросила принести їй серце його матері. Три дні юнак мучився, серце йому краяло від почуття любові до матері та до дівчини. Врешті-решт зробив вибір: уночі, „як кат”, вирвав у матері з грудей її живе серце і поніс його їй, єдиній і коханій:

Ось-ось добігає, не чуючи ніг...

Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

Ой леле! — і впав на поріг.

І серденько неньчине кров’ю стекло,

І ніжно від жалю воно прорекло...

Ой леле! воно прорекло...

Востаннє озвалось до сина в ту мить:

„Мій любий, ти впав... Чи тебе не болить?!

Ой леле! — тебе не болить?”

Востаннє мати звертається до свого сина, який позбавив її життя, але в її словах не чується докору, тільки турбота про свою кровинку. Так, для матері завждиїї дитина найкраща, любляче серце матері безкорисливе, воно готове простити найтяжчий гріх. А от чи простить себе нерозумний син? Чи зможе почуватися щасливим навіть поряд з тією, заради якої вчинив як справжній злодій? Питання риторичне.

Сюжет про любляче серце матері належить до найдавніших. У різних народів, у різних письменників він інтерпретується по-різному. Але завжди у творі возвеличується свята материнська любов, з якою ми сильніші, захищені та впевнені в правильності своїх вчинків.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.