Всі публікації щодо:
Вишня Остап

Мегазбірка найкращих учнівських творів

ПЛАН - „Моя Автобіографія” Остап Вишня 1920-1930-х років. Проза

I.У цьому творі — „увесь Вишня”. (Гумореску „Моя автобіографія” письменник створив за два дні — 15—16 березня 1927 року. Цей твір дає можливість читачеві дізнатися про справжнього Остапа Вишню — доброго, талановитого, з гострим розумом, того, хто не відділяє свого життя від життя свого народу.)

II.Своєрідність художнього викладу твору. (Автор сам описує своє життя. Розповідь складається з яскравих моментів, які супроводжують цікаві коментарі. Одночасно письменник торкається проблем суспільних, естетичних, державних: соціальне розшарування, освіта, читацькі уподобання, служба в армії тощо. Отже, його біографія — це частка історії народу, країни.)

III.Характеристика оповідача. (Оповідач — людина, яка цікавиться усім довкола, бере активну участь у житті. Він має гострий розум, іронічно ставиться до себе, талановитий, має почуття гумору, добрий. Образ „простачка”, людини, яка з усім погоджується — лише маска.)

1.Мова оповідача. (Народна мова, в якій використовуються широко розповсюджені у народі словосполучення: „ходяча совість людська”, „доброї душі дідуган”. Письменник у цьому творі був вірний особистому переконанню: „У сатирика та гумориста мова має бути жива, гостра, дотепна, наближена до мови, якою розмовляє народ”.)

2.Вибір епізодів, введених у розповідь. (Обираються найяскравіші, найхарактерніші для певного часу розвитку Остапа та країни епізоди, події. Письменник зображує те, що найбільш урізалося в пам’ять.)

IV.Особливості композиції. (Звертає на себе увагу наявність „відступів”: „Взагалі любив я книжки з м’якими палітурками... їх рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить”. Використання підтекстів, зокрема у розповіді про початок літературної діяльності: з того часу, як „мене переїхати” з Києва в Харків, „зробився я Остапом Вишнею...”, „спочатку було тяжкувато, бо папір попервах був поганкуватий і чорнило не дуже добре, та й олівці часто ламались...”.)

V.Прийом контрасту в творі. (Твір писався у 1927 році, коли у країні почали переслідувати митців, які брали участь у літературній дискусії 1925—1928 років. Письменник у своїй „автобіографії” намагається створити такий собі образ простачка з народу, щоб відвести від себе підозри недоброзичливців. З цією метою використовує прийом контрасту: „Дуже любив книжки з м’якими палітурками: „їх і рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить”. „Не любив „Руського паломника”, що його років двадцять підряд читала мати. Велика дуже книжка. Як замахнеться, було, мати, так у мене душа аж у п’ятах”.)

VI.Головна ідея твору. (Головним у творі є не розповідь про своє життя та творчість, а глибокий підтекст, вкладений в уста маленького сина Вишні В’ячеслава, що „бути людиною важливіше, ніж бути письменником”.)

родою. Він по-дитячому зворушливий і сентиментальний. Він не прийшов на полювання когось убивати чи „добувати харчі”, а прийшов торкнутися чистого світу, відчути й себе його часткою. Герой-оповідач Остапа Вишні трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця чи лисиці, в поверненні здебільшого без здобичі або й без рушниці чи шапки, але завжди іронічний, доброзичливий і наївний, наче дитина.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.