Мегазбірка найкращих учнівських творів

Закон любові (твір-розповідь з елементами роздуму) - ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ

Я вважаю, що найбільша удача в житті кожного з нас — це зустріч із Людиною з великої літери. Ця зустріч стає справжньою подією, за яку хочеться дякувати все життя. З такою людиною я знайома з народження, адже це — моя бабуся. Багато років вона працює вчителькою у школі, хоча, володіючи енциклопедичними знаннями, давно могла б викладати в університеті. Та школа — це її покликання. Вона завжди оточена дітьми, які потребують її духовного материнства. З кожною дитиною в неї свої, особливі стосунки; нікого вона не виділяє і себе не відділяє від молоді. Моя бабуся має дивну особливість: вона вміє любити всіх однаково, але кожного — більш за інших. Люди, як правило, люблять усіх, але забувають про кожного, а коли згадують кожного, то забувають про всіх. Як же навчитися любити всіх, щоб зберегти увагу до кожної людини? Мені здається, що моя бабуся знає цей секрет, адже це закон любові.

—Любов — це таємнича земля, до якої кожен із нас пливе на власному кораблі і кожен сам собі капітан: куди повернеш — туди й припливеш. Любов — це всеохоплююче почуття до людей, до всього живого, це прагнення до вічності. Якщо ти не сприймаєш життя як величезне незаслужене щастя, то шукай провину в собі, а ця провина — то егоїзм, бажання радості тільки для себе, — любить повторювати старенька.

Бабуся не соромиться дрібних зморщок, що сіточкою покривають усе її добре округле обличчя. Очі моєї бабусі заворожують своїм молодим блиском. Здається, що вони дивляться в душу.

Бабуся часто розповідає, що кожен прожитий день вона сприймає як таємницю, що відкривається перед нею поступово після спілкування з природою, з рідними та незнайомими людьми, з учнями. Вона вважає, що ми не повинні пояснювати свої негаразди чи то обставинами, чи то долею, чи то „поганими генами”. Ніхто не може відібрати в людини дану їй від природи свободу волі, вибору. Бабуся вчить нас не обвинувачувати зовнішні сили і цією провиною виправдовувати себе, адже від нас самих залежить наше життя. Вона впевнена, що з життям не треба боротися, підкоряти його. Кожен може стати творцем усього, що нас оточує, а для цього необхідно знайти свою лінію поведінки в спілкуванні зі світом. Бабуся вміє відрізнити суть життя від суєти. Вона вважає, що жити як-небудь, коли людина не встигає замислитися, куди й навіщо вона йде, не можна, адже рано чи пізно це відгукнеться душевним спустошенням. Кожному необхідно знати своє призначення.

Бабуся народилася в середині XX століття, росла в умовах тоталітарного режиму, активно виступала за незалежність України. Все своє життя вона жила по правді, як підказувало її добре, любляче серце.