Українська мова та література - шкільні твори 2018 рік

Читаючи Тараса Шевченка - Творча робота з української літератури

Читаєш Тараса Шевченка і сам проймаєшся тим бунтарським духом, який живе у вогненному слові Кобзаря.

Пекучий біль за Україну-небогу, за просту людину пронизує його поезії-заклики, поезії-стогони, поезії-пророцтва. Адже на його землі живуть не вільні українці, а раби без імені. Затуркані і неписьменні. Поет мріє про щасливе майбутнє рідної землі, на якій не буде ворога-супостата, не буде зрадника і ката, „а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі“.

Тарас Шевченко прагне бачити українські села веселими, квітучими, коли на вільних полях працюватиме не наймит, а справжній господар, чесний трудівник. Що є радісніше за красу вільного життя, вільної хліборобської праці? А звідси — і весела Україна, і щаслива сім'я, і родинна злагода. Яка прекрасна картина постає із рядків: Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть...

Та мрії поета про щасливе майбутнє рідного краю зародилися і виросли з лиха України. А хіба не лихо для України, коли мати — кріпачка, коли дівчина стає покриткою, коли „єдиного сина, єдину надію в військо віддають“?

Поезії Тараса Шевченка змушують нас задуматися над тим, чиї ми діти та онуки.

Цілюще слово Кобзаря зміцнює в людині віру в правду, добро, красу.

Поет змушує нас замислитися над суттю істини, правди, справедливості життя нашого.

Шевченкове слово живе, будить наше сумління, вчить знати та любити і своє, і чуже.

Дух поезії Кобзаря — вогненний, прометеївський. Такий дух не згасне. І не вмре!