Трагізм роду Половців (за романом Вершники Юрія Японського) - Творча робота з української літератури

Українська мова та література - шкільні твори 2018 рік

Трагізм роду Половців (за романом Вершники Юрія Японського) - Творча робота з української літератури

Трагічно промчав над долею України 1919 рік. Спливала земля ріками братньої крові. Ішли в бій за незалежність петлюрівці, боронили радянську владу червоноармійці. Чорним птахом літав по степах прапор махновців. Шаблею відвойовували денікінці „єдиную и неделимую“. Схрещувались у лютім герці світогляд і зброя, правда і неправда, брат ішов на брата. Жорстоко підрубувалось коріння роду вкраїнського.

Про ті часи нагадує нам роман у новелах „Вершники“ Юрія Яновського. П'ятьох синів-соколів зростив рибалка Мусій Половець. Плекав їх у злагоді та пошані до праці. 1 в дорогу життя дорослого проводжало синів мудре батькове слово: „Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду“. Чи сподівався батько, що заповіт той стане передсмертним зойком його дітей?..

Стара Половчиха... Непорушно, мов скеля в шторм, стояла вона на чолі родини. І зростали її сини у дружбі, як п'ять пальців на материнській долоні. Це незламна й тонка душею українська жінка, мудра Берегиня роду.

Мусій Половець з дружиною творять своє родинне коло в незрадливій любові й повазі. Це та родина, яка могла б стати міцною підвалиною держави. Але в один лише чорний день Половчиха втратила грьох синів. Ось вони у лютім бою не впізнають один одного. Висвист шаблі, постріл — і ллється братня кров, і серце матері розіп'яте болем. Як страшно, не по-людськи, зариває Панас у землю двох братів. У нього навіть сліз немає! А дощ змиє бруд і кров, лиш чорна пляма на сумлінні братовбивці зостанеться... Хіба не трагедія, коли чотирнадцятилітній Сашко вигукує: „Стріляй і мене, стріляй, байстрюче!“? А йому, наймолодшому, ще так хочеться материнської ласки, тепла рідного дому. Хіба не трагедія, коли червоноармієць Іван сліпо бореться за ідею: „Рід розпадеться, а клас стоїть“? Чекала Україна своїх синів, чекала оборонців і сіячів, а вони воювали за чужу правду.

А стара Половчиха наче чайка-небога, що вивела чаєняток при битій дорозі. В її долі — тернистий шлях України, розп'ятої висвистом шаблі. Виростила мати синів для продовження роду, молила для них щастя і миру. Але рід її жорстоко підрубано. Коли ж гине рід — підгниває коріння держави, засихає розкішна крона в дерева життя.

Хіба ж стоятиме держава, коли переведеться рід? На якій основі збудуємо свій дім? Адже коли переривається кровний зв'язок у живому ланцюзі, держава занепадає. Бо сильна вона не зброєю та ідеями, а духом родинного вогнища, словом материнської молитви.

Чого варта висока мета, коли заради неї людина зрікається най- святішого? Яка ціна красивим гаслам, що заглушують голос совісті? Лихоліття громадянської війни залишили чорний знак на духовному здоров'ї нації. Ллється синівська кров — тануть сили матері. Страшним прокляттям падає братовбивство на долі поколінь. І трагедія роду Половців — то трагедія цілого українського народу, який не зміг об'єднати синів своїх, щоб вибудувати державу.

Роман „Вершники“— то останній спалах Розстріляного Відродження. Юрій Яновський показує, який людський злочин чиниться над сім'єю, родиною — основою держави. Скільки таких могутніх родів Половців згоріло у полум'ї сліпої боротьби?! Автор запитує: „Яке суспільство постане на ріках братньої крові?“

...Стоїть на березі моря стара Половчиха. Обдуває серце її холодний вітер.

Стоїть на перехресті віків і доль Україна. Виглядає синів своїх із далеких доріг. Назустріч дітям материнську молитву шле. І кривавиться її серце болем передчуття...

Доволі вже проклять і розбрату. Досить терзати душу матері. Вона ж народила нас, щоб стали ми новими гілками у вічнозеленій, невмирущій кроні родовідного дерева. Щоб засівали зерном золотим ниву життя і на крилах любові тяглися у високе піднебесся.

Ой роде наш красний, роде наш прекрасний! Не цураймося...






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.