Українська мова та література - шкільні твори 2018 рік

Обніміться ж, брати мої - Творча робота з української мови

Обніміться... Долинає з глибини століть таке рідне і знайоме...

Та на терезах дня схлипує нинішній день, виважуючи віру й зневіру, правду й обман.

Обніміться... Боляче вистукує серце, відгукуються віки.

...Он князь Володимир справжнім отцем виступає, вірою християнською людей єднає!

Глаголить істина устами Ярослава Мудрого: „Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких”.

Боянова ж пісня про нас на гуслі не ляже. Бо шукань у нас не мало, а помилок — більше...

Обніміться! Стукає в скроні сумління... Хвалили чуже — занехали своє.

Обніміться!.. Солоно рана ятриться.

Віру спалили на прапорі червоної слави.

І шрами війни духовної на обличчі залишили.

Обніміться ж!.. Лихо вривається в серце!..

Мову праотчу мачухою звали.

Чорнобилем чорним планету вкрили.

Об-ні-міть-ся!

Стою наодинці з сьогоденням. О! Де той час, що правду доведе, віру воскресить, крила надії розправить? Та раптом пісня в любові зростає...

Маруся! Сама Чураївна співає! Голосом чистої правди. З'яничарену душу розпина, зводить докупи полки полтавськії. На силу і віру люд благословляє...

Обніміться ж, брати мої!

Знову звучить Тарасове слово, стійке і настирливе. Сльозу-лжу зітріть з очей! Подайте руку ближньому! Бо край, уділений нам Всевишнім Господом, — Україна! Не руїна! Не ок-ра-ї-на!!! Нехай же кане в лету чорне золото зневіри. Обніміться... Лине ніжно, наче зі сну. І схиляється наді мною рідне обличчя мами: „Доню, вставай-но, до школи час...”