Українська мова та література - шкільні твори 2018 рік

Прометей — символічний образ нескореного народу (за поемою Кавказ Тараса Шевченка) - Творча робота з української літератури

Тарас Григорович Шевченко... Великий людинолюбець. Наш пророк. Його голос — це голос Правди, що здатна обійняти всю Україну, весь світ. Пророче слово поета виросло із людського стогону, із людського болю, гніву.

Великий Кобзар знав, відчував, що у його народу — великий дух, велика сила. Він вірив, що:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

Так! Не вмирає, бо наш народ — нескорений. Наш народ — безсмертний. Він наче нездоланний Прометей, що був прикутий ланцюгом до скелі рабства.

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає...

Прометей живучий. Хоча він звідав муки вікові, та освітив вогнем серця свого всі народи. Освітив сліпих, німих, рабів-плебеїв. Тих, що жили в крові, у сльозах, у кайданах. І безсилий орел-хижак проти невмирущого духу Прометея. Безсилий і царизм неситий. Не зацькувати йому волю й правду народну, як не розбити гарячого волелюбного серця Прометея.

Орел-володар — жорстокий і ненависний. Він не спить, а немилосердно розбиває серце титану й п'є кров живу. Він живиться тільки кров'ю, тим розбитим серцем. Та

...Воно знову оживає

І сміється знову.

Чому оживає? Чому сміється? Бо гріє серце Прометея велика любов до народу, невмируща волелюбність, його непереможний дух.

Дух народу, життя якого було зароблене кривавим потом, гіркими сльозами. Сльозами вдів, сиріт, матерів і батьків. Сльозами жертв війни. Горе навкруги. Горе засіяне жорстоким душителем Миколою 1. Це він, ідол Російської імперії, в кайдани скував народи, торгував людьми, програвав їх у карти. Це він вів загарбницьку війну на Кавказі, щоб відібрати в людей волю, засититись тюрмами, щоб море сліз і крові розлилось. Це він мріяв про той час, коли борці плататимуть податок навіть „за сонце“. У Кавказьких горах точиться безглузде звіряче братовбивство. Ця антинародна загарбницька війна не потрібна народу. Шевченко славить непоборні народи Кавказу, що збройно відстоюють свою самостійність. Борці за волю гідні справжньої слави. Вони сміливо борються проти лютого загарбника. Сині гори для царизму залишилися нескореними.

Для поета борці — рідні брати, „споборники святої волі“. Він щиро висловлює співчуття кавказьким народам, вселяє в них віру в перемогу. Це до них скеровує Тарас Шевченко палкі слова в поемі „Кавказ“, але ці слова стосуються всіх пригноблених народів Росії:

Борітеся — поборете!

Вам Бог помагає!

Так! Борці за свободу народу переможуть. Адже на їхній стороні Правда, Слава і Бог. Тільки для боротьби зі страшним ворогом треба об'єднатися, гуртом скинути орла-тирана з престолу. Єдність народу — велика сила, здатна зламати тих, хто його пригнічує.

Любов до знедолених, любов до вітчизни додає невтомним борцям снаги і сили у боротьбі із загарбниками. Твердості духу, безстрашності, незламності волі додає любов до народу і прикутому до скелі Прометею. Нескореність Прометея — це нескореність народу. Образ Прометея уособлює безсмертя за свободу, символізує дух непокори, що споконвіку живе в народі. Прометей — це духовний батько всіх сильних духом борців за свободу.

Поема „Кавказ“ Т.Г. Шевченка — одна з вершин сатири на загарбницьку політику царського самодержавства, це гнівний осуд всім паліям війни.

Шевченків голос у поемі — це голос на захист „малих“ народів, гнів проти будь-яких форм колоніалізму, проти гноблення народів. І водночас поема „Кавказ“ — це полум'яний протест проти грабування України московським царатом, це сатира на будь-який мілітаризм, що немилосердно прирікає народ на загибель.