Українська мова та література - шкільні твори 2018 рік

Чому плакала ялинка? Твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень у художньому стилі - Творча робота з української мови

Невже ялинка може плакати? Так, може. І часто це плач не однієї ялинки, а плач і стогін цілого лісу.

Зимовий ліс. Усі дерева довкола вкриті білим сріблястим інеєм. А на їхньому фоні вирізняються вічнозелені красуні. У них святковий величний вигляд. Але чому вони такі сумні, чому вони не радіють, як усі?

Я вже здогадуюсь чому. Ялинки розуміють, що їхнє життя скоро закінчиться. Ось-ось прийдуть немилосердні люди, зрубають їх, щоб прикрасити своє помешкання на кілька днів. А потім як непотріб викинуть на смітник.

Як довго ялинкам потрібно рости, щоб стати справжніми красунями! А люди так жорстоко з ними обходяться.

Отже, давайте не будемо жорстокими. Адже ялиночки роблять нам стільки добра! Вони очищають повітря, яким ми дихаємо, збагачують його ефірними маслами, які є дуже корисними для наших легенів. Вони прикрашають світ, у якому ми живемо, і тішать нас своєю красою. Тож нехай і вони живуть та радіють!

Чому плакала ялинка? Твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень у художньому стилі

Ялинко, чарівна красуне в зелених шатах, чому ти плачеш? Чому ти прогнулась? Невже вітер так нещадно гойдає тебе? Спершу я вважала, що плаче лише ялинка, що лише вона так низько похилилась, але, оглянувшись, завмерла і жахнулась... Я побачила, що всі дерева в лісі плачуть, бо їм, як і мені, так шкода ялинок. Мені жаль дивитися на ліс, він сумує, що настала зима, і всі люди чекають та готуються до зимових свят. Всі стараються, щоб прикрасити свої оселі зеленими лісовими красунями.

І ось у лісі залишилася лише одна маленька красуня. Її, беззахисну, хитає вітер, сильний вітрисько. А ще недавно вона була така весела серед своїх сестричок, що виділялися серед усіх дерев своїми пухнастими зеленими вітами. А ми для тимчасового задоволення вкорочуємо життя цим красуням. Мені дуже шкода цієї маленької ялиночки, що аж хочеться крикнути: „Зупиніться!”

Отже, друзі, задумаймося над тим, як хоче жити кожне дерево. Нехай росте кожне і шумить своїми вітами на радість усім людям!