Стоїть Україна в задумі - Творча робота з української мови

Українська мова та література - шкільні твори 2018 рік

Стоїть Україна в задумі - Творча робота з української мови

Наталія Паславська

Стоїть Україна в задумі. Долю свою виглядає...

Славних синів зродила! Пісню чудову має. Мову-дитину — Калиною зве.

Та болять їй рани. Від руки яничара. Свого яничара.

І дивиться вічність у вічі. Не хоче змаліти у часі. Гордо Мойсея рідна земля чекає...

Та перехрестились дороги віку. Руду квітку Чорнобиль гойдає. Десь гасла про кризу верхи рознесли... Там ділять трибуну й пастки. А онде зростають могили й хрести.

Підняла в благанні руки. Сина Тараса згадала...

Стоїть Україна в задумі. Вона ж не руїна. І не окраїна.

Та знову ринки — торги. „Кайданами міняються”, слово святе розпинають.

І відчай вливається в серце.

Скільки дітей схоронила, щоб волю її воріженьки не брали в колючі дроти!

Стоїть Україна в задумі. Наче в лиху годину року дев'ятнадцятого. Брат йшов на брата тоді. Кров материнську під небом високим на чорній землі проливали. Шматували двовір'я, топтали живих і ненароджених. Забули про померлих.

Стоїть Україна в задумі.

... І дітям воздається по вірі їхній.

„Чиї сини? Яких батьків?”

І рядками легенди істина глаголить:

— Виділив Бог цій країні землю, що залишив був для раю. і наказав берегти її, бо інакше — зостанеться вона ворогу. Назвали цю землю — Україною...

Так! Не руїною, а Україною! Тією країною, де буйно колоситься нива, де Дніпро тече — не витікає, де садок вишневий коло хати!..

Україною, в якій зростала Роксолана, співала найчарівніше Чураївна, а свободу палко оберігали запорозькі козаки...

Україною, в якій мандрував щасливо Григорій Сковорода, сміявся щиро, по-українськи, на весь світ Іван Котляревський, на шлях життя вийшла ранньою зорею Леся Українка.

Так, Україною! Бо саме в ній зродився „дух, що тіло рве до бою”, зросли ті сини, котрі по-стусівськи „в смерті обернулись до життя”. І молитовно зізнався Тарас Шевченко:

— Я так її, я так люблю мою Україну...

А Шевченків вогонь найвищим акордом проніс Василь Симоненко:

— Ніхто не перекреслить мій народ!

„Обніміться ж, брати мої!”

— Обніміться ж, брати мої!

Із глибини століть чую віщий голос нашого Тараса.

— Обніміться...

Заради тихого раю на рідній землі. Заради злагоди у кожній сім'ї. Заради сім'ї вольної і нової.

Щоб не стала нам рідна земля мачухою, відправляючи своїх дітей на чужинецький хліб заробітчанський. Щоб прощальне журавлине „кру” не стугоніло у скронях сумлінням. Щоб не згасла свічка надії, щоб до Храму святого несли віру єдину і правду одну.

І Господа за це молімо!






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.