Образ князя Ігоря у „Слові о полку Ігоревім“

Учнівські твори з української літератури

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Образ князя Ігоря у „Слові о полку Ігоревім“

„Слово о полку Ігоревім“ — геніальний витвір києво - руського письменства. Цей твір стоїть поруч з такими пам'ятками, як індійський та іранський епос, англійський епос „Беовульф“, французька „Пісня про Роланда“, німецька „Пісня про Нібелунгів“. Створене напередодні татарського лихоліття, воно перейняте тривогою за долю України-Русі, сповнене глибоким патріотичним почуттям.

Князь Ігор — головний герой пам'ятки. Він воїн, політичний діяч Русі. Здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі. Не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь Ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. Незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: „Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути“. Ігор закликав русичів або „голову свою положити, або напитися шоломом з Дону“. Раптовість нападу на ворога важила дуже багато. І в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: „золото, і наволоки, і дорогі оксамити“. Але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. Князь Ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — „черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище“.

Другого дня хоробро билися Ігор та Всеволод. Битва була жорстокою, сили були нерівні. Князі Святослав Ольгович і десятилітній син Ігоря Олег загинули: „молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою там заволоклися і в морі потонули“. Князя Ігоря було взято у полон.

Епізод утечі Ігоря з неволі надзвичайно поетичний, емоційний, напружений. Йому передували вагання князя: „Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поле мірить од великого Дону до малого Дінця“. Природа наче відгукується на мольбу Ярославни, всієї Руської землі й допомагає князю: „Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ просвічають“.

Услід Ігорю помчали половецькі хани Гзак і Кончак. Картини втечі порівнюються автором з перебігом подій у казках: князь „на бистрого коня метнувсь і скочив з нього сірим вовком... Полетів соколом над млою...“

Даремно переживав Ігор. Русичі радіють поверненню князя: „Землі раді І городи веселі“. Так автор хоче показати спільність інтересів усіх руських лніщей.

„Слово о полку Ігоревім“ пройнято ідеєю патріотизму, закликом до князів об'єднатися перед навалою ворога, перетворити Київську Русь на могутню монолітну централізовану державу. Утвердженню цієї думки підпорядковано й розкриття найкращих рис головного героя, найдорожчого духовного скарбу нашого народу — „Слова о полку Ігоревім“.