Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Сковорода Григорій
Учнівські твори з української літератури
Основи щасливого буття на землі (за творчістю Г. С. Сковороди)
Творчість Григорія Савича Сковороди посідає чільне місце в історії розвитку художньої літератури, філософії та педагогічної думки в Україні.
Більшу частину свого життя Г. Сковорода провів серед простого народу. Де б не з’являвся мандрівний письменник і філософ, всюди він знаходив любов і приязнь людей, бо був мандрівним педагогом-просвітителем.
Чому навчав Сковорода? Умінню бачити гармонію і красу в природі. Щоб змінити макросвіт на краще, треба кожному змінити мікросвіт, тобто себе самого. Пізнай себе, а пізнавши, удосконалюй. Пізнаючи свої нахили, людина правильніше визначить своє місце в суспільстві і принесе, найбільшу користь.
Великий філософ доводить, що людина не може бути щасливою, якщо діє всупереч своїй природі. Веління природи — це веління Бога в людині. Пізнання природи — це пізнання Бога.
Так, у поетичній збірці „Сад божественних пісень” ліричний герой у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою.
У багатьох поезіях автор милується красою рідної природи, духовно збагачується її чарами: „Гей, поля, поля зелені” та „Ой пташко жовтобока”: Гей, поля, поля зелені. Зелом, квітом оздоблені!.. Жайворонок пал полями! Соловейко над садами...
Для Г. Сковороди не може бути людина щасливою, якщо вона закріпачена. Тому свої роздуми з приводу цього він висловив у пісні „De Libertate” („Про волю”), де висловлює думку про те, що золото порівняно зі свободою—ніщо.
У поетичному творі „Всякому місту нрав і права” автор зауважує, що щастя кожний розуміє по-своєму: здирники, бюрократи „безумно стягають поля”, купці і лихварі обманюють трудящих, чиновники та юристи зловживають своїм становищем; для поета головне — жити „з ясним розумом”.
У байці „Бджола і шершень” письменник стверджує, що без праці людина не може мати щастя і морального задоволення, працювати повинен кожен за покликанням, за нахилами й обдаруванням.
У „Розмові, званій Алфавіт чи Буквар світу” автор ставить філософське питання: „Бути щасливим — пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою”. Вихідна позиція філософа така: „Природа — всьому початкова причина і рушійна сила”. Любов — „найважливіше джерело людського щастя”.
Основа нашого щасливого буття на землі — здорова душа, бо з хворої душі виникають тільки хвороби.
Твори великого любомудра допомагають нам збагнути шляхи і способи досягнення щастя, без якого наше життя немає сенсу.
