Школа і ми - 11 клас - ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Найкращі учнівські твори

Школа і ми - 11 клас - ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Ми починаємо навчатися змалечку. Перші наші вчителі — це найрідніші люди в світі: матуся, татко, дідусі та бабусі. Ми спочатку вивчаємо слова, потім починаємо рахувати. Але час домашнього навчання надто швидко спливає. Час готуватися до школи.

Я згадую свій перший день в школі з великою теплотою. Клас був такий чистенький, охайний, як і ми; парти сяяли в променях вересневого сонця. Ми посідали за парти, і почалася ціла доба мого життя — роки шкільного навчання.

Поки ми були ще малими, навчання здебільшого здавалося грою, і вчителі приохочували нас до цього. Вчитися було просто і радісно, адже так багато вільного часу залишається після уроків, а друзі такі веселі, і так багато розваг чекає на кожного. Потім ми підростали, ставали більш серйозними. І навчання складнішало. У старших класах майже всі зрозуміли, що саме тут, у стінах рідної школи закладається наше май-бутнє, а наше життя набуває дорослого сенсу. Дійсно, саме в шкільні роки людина вчиться робити вибір: яким предметам віддати перевагу, з ким дружити, у кого закохуватись? Я відчував своє духовне змужніння з кожним новим навчальним роком і не дивувався цьому.

Коли говориш про школу, гріх не згадати вчителів. Ці люди, справжні професіонали, вели нас шляхом знань, пильно вдивляючись нам у вічі: чи правильно розуміємо ми їхні вимоги, а подекуди їх наполегливість та суворість, Так, ми розуміємо вас, рідні наші люди. Ми запам’ятаємо вас на все життя такими, як ви є зараз: благородними, мудрими порадниками в кожній із життєвих ситуацій.

У старших класах вільного часу набагато менше, ніж у молодших, а дошкільнятам можна лише позаздрити! Але ми не марнуємо часу: майже кожен з нас має справжнє хобі, і багатьом, на мій погляд, це хобі надасть велику допомогу в дорослому житті. Основне серед наших захоплень — це оволодіння комп’ютером. Так, без цього у дорослому світі і кроку не ступити, особливо якщо збираєшся робити гідну кар’єру. Ми допомагаємо один одному, обмінюємося інформацією, працюємо разом. І наша викладачка інформатики заохочує нас до цього.

Пройде зовсім небагато часу, і школа залишиться лише в спогадах. Багато разів ми були учасниками свята Першого вересня, коли лунає дзвоник, — для одних він перший, для інших — останній. І це є дуже символічною подією, бо ж передача естафети знань, духовного і фізичного зростання — це дуже важлива річ.

Я запевняю себе: коли доведеться залишити школу, смутку в душі не буде, але серце заперечує це. Кожне прощання сумне, і кожне прощання останнє. Я заплющую очі і бачу той недалекий день, коли над осяяним сонцем двором нашої школи велично і трохи тужливо розкотиться шкільний вальс, вічний, як усе насправді важливе.





Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.