Історія трьох поколінь фермерів Джоудів - за романом Д.Стейнбека „Грона гніву” - 11 клас - ДЖОН ЕРНСТ СТЕЙНБЕК - ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Найкращі учнівські твори

Історія трьох поколінь фермерів Джоудів - за романом Д.Стейнбека „Грона гніву” - 11 клас - ДЖОН ЕРНСТ СТЕЙНБЕК - ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Джон Ернст Стейнбек — знаменитий американський письменник, Нобелівський лауреат, написав багато прекрасних творів, деякі з них були екранізовані. Про один із таких творів я хочу розповісти. Це роман „Грона гніву”.

„Грона гніву” — кращий роман Д. Стейнбека. І сьогодні він залишається вершиною у творчості письменника. Критика не без підстав називає „Грона гніву” народною епопеєю. У центрі авторської уваги — конфлікти загальнонаціональної значимості, проблема долі американських фермерів, що розорюються банками, трестами і монополіями.

Зовні канва подій роману пов’язана з історією трьох поколінь фермерів Джоудів — засновників ферми, американських піонерів, які захопили землю в індіанців, їх дітей, яких вигнали із насиджених місць неврожаєм і нафтовими монополіями, їх онуків, яких перетворили в найманих робітників. Зміст роману не укладається в рамки сімейних відношень. Трагедія Джоудів пов’язана із найважливішими подіями сучасності. Задум автора — додати трагедії Джоудів глибоке соціальне звучання — обумовив особливість архітектоніки роману.

У епічну розповідь про Джоудів Стейнбек вмонтував невеличкі за обсягом глави напівпубліцистичного характеру. Ці жагучі ліричні монологи (а іноді і діалоги), написані то від імені безіменного орендаря, то від імені барменши, яка спостерігає поблизу світ „ситих”, то від імені розорених фермерів Оклахоми, дають автору можливість безпосередньо звертатися до читача з найхвилюючими питаннями. У них мова йде про причини класового розшарування і зубожіння фермерів, розбійницьку політику уряду і монополій, страшні контрасти злиднів і багатства в країні. У ліричних відступах Стейнбек не тільки декларує свою ненависть до світу „ситих”, створюючи гротескні образи керуючих країною, „що дихають прибутком”, „поглинаючи відсотки” із капіталу трестів і банків, але і пророкує неминучість загибелі існуючого порядку речей.

Стейнбек говорить про грона гніву, що дозрівають у душах людей, що таять небачені можливості. Звертаючись в думках до своїх супротивників, до власть імущих, письменник вимовляє пророчі слова: „Якщо б вам вдалося відокремити причини від наслідків, якщо б вам удалося зрозуміти, що Маркс, Джефферсон,

Ленін були наслідком, а не причиною, ви змогли б уціліти. Але ви не розумієте цього. Тому що власництво сковує ваше „я” і назавжди відгороджує від „ми”.

Проблема індивідуалізму і колективізму ставиться Стейнбеком не тільки в ліричному плані роману, але й в епічних главах, присвячених Джоудам.

„Грона гніву” — це роман, що малює процес пробудження і становлення колективної свідомості в середовищі дрібного фермерства. Книга пройнята глибокою любов’ю автора до своїх героїв.