Найкращі учнівські твори

Образ жінки-трудівниці у поезії П. Грабовського - ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ

Варіант 1

Павло Грабовський — один з поетів-борців, який важкою ціною здобув право вчити українське суспільство громадянських чеснот. Це право він отримав через свою принциповість і страждання за світлі ідеали людства. У своїй творчості поет правдиво зображував горе й біль людей, змальовував образи скривджених і знедолених.

Дуже добре знав Павло Грабовський життя жінки з низів сучасного йому суспільства. Ця жінка була безправною, приниженою, зазнавала злиднів, важко працювала. Поет створив образ трудівниці, що займала особливе місце в його творчому доробку.

Павло Грабовський знав, що праця швачки була кропіткою та невдячною. Поезія „Швачка” невеличка за обсягом, але скільки вкладено душі в її співчутливі рядки! Важко працює жінка, вона дуже стомилася. Від щоденної роботи в неї „рученьки терпнуть, злипаються віченьки”. Швачка працює на вередливих паненят, одноманітна виснажлива робота не приносить їй задоволення. Але ж і проклинати свою роботу можна тільки нишком, бо швачка боїться її втратити, тому що загине від голоду. „Швачка” — вірш-протест проти знущання над трудівницею, вірш-докір тим, хто зневажає жінку й людину взагалі:

Де воно знатиме, що то за доленька —

Відшук черствого шматка,

Як за роботою вільна неволенька

Груди ураз дотика.

Павло Грабовський бачив, у яких нестерпних умовах жили тодішні вчительки, ці трудівниці на ниві народній. Так народився вірш „Трудівниця”. Перебуваючи в жахливому становищі, ці святі жінки робили найважливішу справу — навчали й виховували дітей. Поет створив узагальнений образ усіх тих жінок, які працювали в народній освіті. Павло Грабовський з пошаною ставився до вчительок. Ось кілька прикладів із поезії „Трудівниця”: „Рук і на час не складала, щиро кохала діток”, „дасть, коли треба, поради, викладе все до пуття”, „зайде в хатину нужденну, словом усіх повіта”. Селяни сприймають ці турботи як дуже необхідну, але звичайну справу. Тільки смерть трудівниці змушує селян зрозуміти, яке велике серце билося поряд із ними, а ще те, як мало за своїми щоденними клопотами вони знали цю щиру й доброзичливу жінку.

Павло Грабовський присвятив вірші й жінці-матері. Це поезії „До матері” та „Сон”. Поет із почуттям болю говорить про їхню тяжку злиденну долю, про виснажливу працю на протязі всього життя:

А в хаті... там знудилась мати.

Ізнудьгувалася сестра.

Поблідло личко, згасли очі,

Надія вмерла, стан зігнувсь.

Павло Грабовський називає матір голубкою. У цьому слові звучать тепло, сум та щира синівська любов.

У кожному рядку поезії Павла Грабовського бринить щире співчуття до знедолених, глибока віра в інше, краще майбутнє. Кожен вірш поета — це заклик невтомно боротися за те, щоб краще майбутнє не забарилося зі своїм приходом.

Варіант 2

Поетичний талант Павла Грабовського сформували обставини життя. Політичний в’язень, людина чесна й принципова, людина, яка зазнала багато страждань у житті, він мав повне право вчити інших, що і як треба робити, не мовчав, коли бачив знущання над бідними та знедоленими, закликав на боротьбу й працю для народу. Автор розуміє покликання поета в реалістичному зображенні життя, життя без прикрас, тому й сам у творах правдиво показує біль, страждання та горе простих людей, виводить образи знедолених і скривджених.

Тематика творів П. Грабовського різноманітна, і особливе місце в його творчості займає тема жінки-трудівниці, жінки-матері.

Поезія «Швачка» невелика за обсягом, але дуже емоційна й хвилююча. Цей вірш — це внутрішній монолог, що передає важкі думки й почуття трудівниці-швачки, викликані безпросвітним життям. Жінка змушена важко працювати з «раннього ранку» до «пізньої ніченьки», аби заробити «черствий шматок».

Вона знесилена й стомлена, від важкої роботи в неї «рученьки терпнуть, злипаються віченьки».

Виснажлива щоденна праця на зманіжених і вередливих паненят не приносить їй радості, а «кров висисає». Швачка змушена терпіти приниження та знущання, щоб заробити копійки, але проклинає «остогиджене» шиття тільки нишком, розуміючи, що інакше помре з голоду.

Гнівне обурення викликає в поета ця каторжна робота, він з ненавистю ставиться до нероб, які зневажають трудівницю:

Де воно знатиме, що то за доленька —

Відіиук черствого шматка,

Як за роботою вільна неволенька

Груди ураз дотика.

Співчуттям і ліризмом овіяний образ учительки в поезії П. Грабовського «Трудівниця». Автор з повагою ставиться до вчителів, які готували майбутню зміну, але жили в нестерпно важких умовах. Безіменна вчителька в цьому вірші — це узагальнений образ усіх тих, хто робив непомітну, проте дуже важливу справу, працюючи на ниві народної освіти. З великою любов’ю та пошаною говорить поет про діяльність трудівниці:

Рук і на час не складала.

Щиро кохала діток…

Дасть, коли треба, поради,

Викладе все до пуття…

Щоденна праця вчительки сприймається як звичайна справа, і тільки після її смерті люди зрозуміли, що дуже мало знали про цю добру та щиру людину й відчули глибину своєї втрати.

Поезії «Сон» і «До матері» присвячені образу жінки-матері. Перебуваючи в ув’язненні, П. Грабовський відчуває глибокий сум за рідною матір’ю та сестрою, уболіваючи над їхньою сирітською долею. Поет з болем говорить про злиденну долю своїх рідних, важку працю, у якій проходить усе їхнє життя:

А в хаті… там знудилась мати.

І знудьгувалася сестра.

Поблідло личко, згасли очі,

Надія вмерла, стан зігнувсь.

Грабовський почувається винним у тому, що не виконав свій синовній обов’язок. Тому просить вибачення в неньки, називає її «голубкою», а в його словах звучать любов, ніжність і сум.

Уся поезія П. Грабовського, присвячена жінкам, дихає глибокою повагою, любов’ю та співчуттям до їхньої важкої долі та праці, поет схиляє голову перед жінкою-трудівницею, у якій ані страждання, ані лихо не вбили ніжності, душевної краси й доброти.

Варіант 3

Талановитому українському поетові Павлу Грабовському було добре відомо про життя та стан жінок з низів тогочасного суспільства. У ті часи жінки важко працювали, зазнавали злиднів і були безправними. Щоб привернути до цього увагу, у своєму творчому доробку поет створив яскравий образ трудівниці, який у його творчості зайняв особливе місце.

Одним із творів, присвячених жінкам-трудівницям, стала поезія «Швачка». І це не випадково, адже поет знав, наскільки невдячною і кропіткою була праця швачки. Вірш невеликий за обсягом, але в його співчутливі рядки автор вклав свою душу. Мова йде про жінку, яка важко працює і дуже стомлюється. Від цієї роботи у жінки «рученьки терпнуть, злипаються віченьки». Працює вона на розпещених паненят і виснажлива одноманітна робота не приносить їй ніякого задоволення. Але проклинати свою долю вона може тільки нишком, адже якщо вона її втратить, то буде приречена на загибель від голоду.

Вірш П. Грабовського став протестом проти знущання над трудівницею, докором тим, хто зневажав жінку і взагалі людину:

«Де воно знатиме, що то за доленька —

Відшук черствого шматка,

Як за роботою вільна неволенька

Груди ураз дотика».

Не оминув увагою П. Грабовський і нестерпні умови життя та праці тогочасних вчительок. Їм він присвятив свій вірш «Трудівниця». В ньому поет розповів, як, перебуваючи у тяжкому становищі, ці святі жінки займалися дуже важливою справою — виховували і навчали дітей. У вірші П. Грабовський створив узагальнений образ жінок — працівниць народної освіти. Видно, що поет з пошаною ставився до представниць цієї професії. Про вчительок він писав: «Рук і на час не складала, щиро кохала діток», «зайде в хатину нужденну, словом усіх повіта», «дасть, коли треба, поради, викладе все до пуття». Селяни сприймали такі турботи як дуже корисну, але звичайну справу. Тому тільки смерть вчительок змушувала їх розуміти, як мало вони знали цих доброзичливих та щирих жінок за своїми повсякденними клопотами і які віддані серця билися поряд з ними.

Не менше своїх віршів П. Грабовський присвятив і жінці-матері. Серед них поезії «Сон» та «До матері», в яких поет розповів про їхню виснажливу працю, про тяжку злиденну долю:

«А в хаті… там знудилась мати.

І знудьгувалася сестра.

Поблідло личко, згасли очі,

Надія вмерла, стан зігнувсь».

Майже у кожному вірші П. Грабовського відчувається не тільки щире співчуття до знедолених українців, а й глибока віра у світле і щасливе майбутнє. Кожна його поезія — це вірш поета і громадянина, заклик до невтомної боротьби за краще майбутнє українського народу і рідної країни.