Найкращі учнівські твори

Твір - Роль поета й поезії в суспільстві (за поемою „Давня казка”) - VІ варіант - 8 клас - ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Леся Українка боролася із соціальною несправедливістю своїм словом, бо, тяжко хвора, не могла долучитися до активної громадської діяльності. Багато її віршів присвячено ролі поета у житті суспільства. Про це йдеться і в поемі „Давня казка”.

Головні герої — лицар Бертольд і бідний поет. Не називаючи імені співця, Леся Українка ніби підкреслює: ім'я його може і не залишитися в пам'яті поколінь, але головне — це творчість, якій гарантована вічність. Чому? Відповідь на це питання ми отримуємо, прочитавши твір.

У поемі показано три ситуації, в яких звучать три різні пісні. Поетеса показує, що щира пісня стає в нагоді людині і в коханні, і на війні з чужинцями, і в боротьбі з власними панами. Сила поетичного слова незбагненна. Це визнає навіть така зарозуміла і пихата людина, як Бертольд:

   Що за дивна сила слова!

   Ворожбит якийсь, та й годі!

Пісня має навіть більшу силу, ніж розумне слово. Промова лицаря ніяк не вплинула на втомлене і розлючене військо, а глузливі, влучні слова співців не тільки вгамували вояків, але й додали їм завзятості у нападі на місто. І ворог був переможений.

Та не тільки в коханні і на війні прислужився народові поет. Велику роль відіграла пісня в мирний час, коли пани, розбещені і ліниві, охочі до полювання і бенкетів, пригноблювали бідних, накладаючи на них великі податки, виганяючи їх на панщину.

   Люди мучились, як в пеклі.

   Пан втішався, як у раю.

Звичайно, у бідних не було зброї, та вони не вміли й користуватися нею. Тому доводилося коритись. Але поет мав іншу зброю — слово, яке не можна знищити, підкупити чи втримати у в'язниці.

І, навіть хворий, невільник-поет продовжує творити, закликаючи народ до боротьби, „тяжкої, завзятої”. І народ піднявся на повстання, Бертольд вбитий, але залишився його нащадок, який знову поневолив народ. Помер поет, але і він залишив по собі того, хто продовжить його справу. Таким чином, війна між поетами і панами нескінченна, бо не зникають з землі ні ті, ні інші.

   І тепер нащадки графські

   Тюрми міцнії будують,

   А поетові нащадки

   Слово гостреє гартують.

Але Леся Українка вірила в те, що нарешті ця давня війна закінчиться. На землі запанує „правда нова”.

І хоч зараз „війна” з панами в далекому минулому, але до„правди нової” ще далеко. А отже, поети повинні продовжувати служити своєму народові, словом викриваючи неправду і несправедливість.