Образи кріпаків у творах М. Вовчка і Т. Шевченка - МАРКО ВОВЧОК - 9 клас

Найкращі учнівські твори

Образи кріпаків у творах М. Вовчка і Т. Шевченка - МАРКО ВОВЧОК - 9 клас

Україна... Як багато почуттів викликає це слово! Яка вона велична, неповторна у своїй мальовничій красі! Та краса і велич нашої землі повиті смутком трагічної її історії. Доля України склалася так, що весь час її шматували на частини, і не знала вона спокою від лютих ворогів. Наш народ пройшов через жорстокі битви з татаро-монголами, криваві бої зі шляхетською Польщею, зазнав свавілля російського царя. Україна гідно винесла всі випробування.

Яскравим прикладом нерозривної єдності Батьківщини й її синів є життєвий і творчий шлях славнозвісного Кобзаря. Незважаючи на важкі випробування, що випали на долю Т. Шевченка, він залишив нам незабутні слова:

   Я так її, я так люблю

   Мою Україну убогу,

   Що прокляну святого Бога,

   За неї душу погублю.

Болем за свою понівечену землю напоєний кожний рядок його пристрасних поезій. У тяжких злиднях кріпацького життя минуло дитинство Тараса. З малих років відчув він усю тяжкість становища закріпаченого селянства. Тому у ліриці Т. Г. Шевченка часто звучать мотиви самотності і сирітства, туги і страждання, викликані сумними згадками про поневіряння покріпаченого народу. Любов до рідного краю викликала у поета сум з приводу того, що батьківщина

   ... Обідрана, сиротою

   Понад Дніпром плаче;

   Тяжко-важко сиротині;

   І ніхто не бачить.

Страждання українського народу у ярмі кріпацтва показує поет у віршах „Мені тринадцятий минало...”, „Тяжко-важко в світі жити...”, „Якби ви знали, паничі...”, „Сон”, „Катерина” та інших.

З них постає перед нами Україна, славна і безталанна, що плаче сиротою понад Дніпром, бо її „у ярма запрягли пани лукаві”. Постає в спогадах Тараса про своє жахливе дитинство, нещасну долю своїх рідних:

   ...Матір добрую мою,

   Ще молодую у могилу

   Нужда та праця положила.

   ...Батько, плачучи з дітьми,

   (А ми малі були і голі),

   Не витерпів лихої долі,

   Умер на панщині.

Постає доля України в образах бідних кріпаків, з яких „латану свитину... знімають, — бо нічим обуть княжат недорослих”, „розпинають за подушне”; в образі „опухлої дитини”, що мре під тином, а мати в цей час працює на панському полі; в образі покритки Катерини, яка не змогла вижити в світі насильства, де „того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить”.

Але Шевченко не тільки тужить над нещасною долею України та її синів, у своїх творах він закликає народ здобувати волю, зазирає у майбутнє, накреслює образи нового життя.

Справу свого творчого наставника Т. Г. Шевченка продовжила видатна українська письменниця Марко Вовчок, яка почала свою письменницьку діяльність у середині 50-х років ХІХ століття. Вона створила реалістичні оповідання і повісті, які правдиво зображують дійсність, переконливо змальовують образи кріпаків. Великою подією в літературному житті стало видання першої та другої книг „Народних оповідань”, де письменниця змальовує народне життя, долю покріпачених селян, їх пекучі болі і бажання визволитися від кріпосників. Найяскравішими картинами народного життя стали оповідання „Козачка”, „Горпина”, „Одарка”, „Сестра”, які увійшли до першої збірки „Народних оповідань”. Центральним образом цих оповідань є жінка, яку гнітить тягар кріпацтва. Козачка Олеся, Горпина, Одарка, Настя з оповідання „Ледащиця” — жінки-страдниці, що прагнули звичайного людського щастя, права бути дружиною, матір'ю, дочкою, права самим будувати своє життя. Повість „Інститутка” продовжує тему, розпочату в „Народних оповіданнях”. В цьому творі Марко Вовчок не тільки розкриває характери кріпаків, зображує їх тяжке становище, а й показує перші прояви непокірності кріпаків, їх небажання миритися зі своїм підневільним становищем, прагнення здобути волю. Про це свідчать слова Прокопа, який каже про свою вдачу: „Я так: або врятуйся, або пропади”. Назар, чоловік Катрі, заспокоюючи Устину, каже: „...чого плачеш. Гірше не буде. От чи буде краще — не знаю”, — розуміючи, що гірше під'яремного, кріпацького життя нічого не може бути.

Як і Т. Шевченко, Марко Вовчок в своїх творах однією з перших в українській літературі заговорила про повсякденні турботи кріпака, його злигодні, його нестримне бажання волі, чим підносила свідомість народу, упевнювала в неминучості боротьби проти кріпосництва.

У наш час нарешті здійснилася мрія Т. Шевченка та інших письменників про незалежну Україну. Сьогодні, пройшовши через величезні випробування, воскресає українська нація, оновлюється і впевнено входить до світової спільноти народів. І ми повинні працювати на благо Вітчизни, відбудовуючи справедливу державу, очищену від гріхів самолюбства і знущання над слабшим. Тільки так ми зможемо довести справжню любов до рідної землі.





Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.