Поетичне змалювання образу вічного революціонера в поезії „Гімн” - ІV варіант - 10 клас - ІВАН ФРАНКО

Найкращі учнівські твори

Поетичне змалювання образу вічного революціонера в поезії „Гімн” - ІV варіант - 10 клас - ІВАН ФРАНКО

І. Франко — активний громадський і літературний діяч. Був організатором багатьох суспільних і літературних угруповань. Активність і боротьба була основними принципами його життя, що відбилося і в творчості.

Поезія „Гімн” є прологом до першої частини збірки „З вершин і низин”. У поезіях цієї збірки І.Франко намагався показати, що час, коли прості люди терпляче корилися, минув. Поет ніби бачить, як„de profundis„ (тобто з глибин, низин) піднімається дух вічного революціонера. Цей дух боротьби за права людей, за свободу завжди був прихований десь серед народу, у глибинах його душі, але зараз настав вже час, коли він воскресає.

Картина суспільного відродження, появи прогресивної думки передана автором в образі ходи вічного революціонера:

   Хоч від тисяч літ родився,

   Та аж вчора розповився

   І о власній силі йде.

   І простується, міцніє,

   І спішить туди, де дніє...

Шлях вічного революціонера не такий вже легкий. На перешкоді йому стають церква („попівськії тортури”) і цар з усім, що забезпечує його панування і спокій: тюрма, військо, зброя, шпигуни, але автор упевнений у тому, що ніщо не може зупинити вічного революціонера, бо це — дух, а не жива істота: вб'ють одного, дух втілиться в інших. А тих, хто підтримує вічного революціонера, кого він піднімає на боротьбу, — мільйони. З другого боку, дух невловимий — він усюди, „по місцях неволі й сліз”. У тих, ким заволодіє цей дух, з'являється бажання „не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі”. І автор впевнений, що дух переможе, бо це є логічним законом буття, це є природним. Як пітьма поступається світові, так і зла руїна не встоїть перед вічним революціонером, який є уособленням усього найкращого світлого, що має людина: науки, думки, волі. Протидія вічного революціонера царській системі передана через алегоричний образ лавини, що поглине злу руїну, простуючи до майбутнього.

Твір закінчується риторичним запитанням:

   І де в світі тая сила,

   Щоб в бігу її спинила..

Відповідь на нього напрошується сама: немає такої сили, бо поступ людей до щастя, волі, кращого життя закладено в самій людській природі, зовнішні обставини можуть загальмувати його, але не зупинять ніколи.





Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.