Історична правда і художній вимисел у новелі „Камінний хрест” - ІІ варіант - 10 клас - ВАСИЛЬ СТЕФАНИК - ТВОРИ З - УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ - Найкращі учнівські твори - Твір

Найкращі учнівські твори

Історична правда і художній вимисел у новелі „Камінний хрест” - ІІ варіант - 10 клас - ВАСИЛЬ СТЕФАНИК - ТВОРИ З - УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ - Найкращі учнівські твори - Твір

У новелі „Камінний хрест”, що має символічну назву та базується на конкретному факті, В. Стефаник торкається болючого питання: еміграції селян за океан у пошуках кращої долі.

Він показує, як крайня нужда жене селян з рідного краю на чужину. Письменник сам був свідком того, як з його села Русова сотні родин їхали до Канади і США.

Еміграція галицьких селян до Америки була для Стефаника не просто темою, а особистим болем. Навчаючись у Кракові, він день у день спостерігав, як тисячі „людей у кожухах”, одурені агентами, що вербували їх до Канади, вибиралися за океан, душилися в поїздах, мерли від хвороб на вокзалах, у портах та на пароплавах.

Звичайно, Дідух — це узагальнений образ багатьох галицьких селян. Він жив у Рахові, а потім виїхав за океан, залишивши пам'ять про себе — камінний хрест.

Основний наголос письменник робить на соціальних причинах еміграції. Іван Дідух виріс у поневіряннях. З дитинства був наймитом, а потім пробув десять років у війську. Коли ж він повернувся з війська, то батьків живими вже не застав: „А всього маєтку лишив йому тато букатого горба щонайвищого і щонайгіршого над усе сільське поле”. Дуже бідним був Іван Дідух: „Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі Ґаздою, відтоді він мав лише одного коня і малий візок із дубовим дишлем”. Він працював у полі з конем, запрягався... на себе Іван накладав малу мотузяну гилею”. Сини та невістки умовили матір, а та почала умовляти й батька, що треба їхати до Канади. „Ти наш тато, та й заведи нас до землі, та дай нам хліба, бо як нас розділиш, та й не буде з чим киватиси”.

Іван Дідух та його односельці ясно розуміють, чому люди змушені кидати свою рідну землю й тікати світ за очі. Винні пани, що довели народ до злиднів, „але колись на ці землі буде покаяння”.

Зіставляючи Канаду з могилою, В. Стефаник підкреслював, що переселення туди не може бути для селян виходом з тяжкого становища. Письменник засуджував еміграцію за океан, де українських селян перетворювали на рабів. Зараз знову повторюється те саме: українці виїжджають будь-куди за кордон. Та навряд чи на них там щось добре чекає...





Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.