Всі публікації щодо:
Фольклор
Пісні
Твір з української літератури
Відображення героїчної боротьби за волю запорозького козацтва в народних думах і піснях
Козаччина... ХV століття... Постають перед уявою часи кривавих і спустошливих нападів татар і турків на Україну. Першим бастіоном, який приймав на себе найміцніші удари хижих орд, була Запорозька Січ. Відважні козаки-запорожці мужньо захищали рідний край, визволяли побратимів з неволі. Історія України знає немало відчайдушних походів козаків.
Не міг не торкнутися цієї теми український народ у своїх піснях і думах. Героїчна боротьба за волю запорозького козацтва, часи козацької звитяги відтворені в багатьох фольклорних творах.
Живі образи козацької сміливості, бадьорості, вільного, буйного, безжурного життя постають перед нами в історичних піснях про боротьбу з турками і татарами. Кращі риси запорожців безстрашність у боях і походах, добродушність, вірність рідному народові - відтворено в образі легендарного Байди, князя Дмитра Вишнивецького - першого козацького ватажка у пісні “ В Цареграді на риночку“ (“Пісня про Байду“). Про боротьбу за волю, муки, яких зазнали українські козаки від поневолювачів, розповідає і пісня “Ой, Морозе, Морозенку“. Автор змалює страшну смерть молодого козака, улюбленця народу і водночас народне замилування його відвагою, його молодечим запалом, буйною волелюбною вдачею. Широкої популярності набула маршова козацька пісня “Ой, на горі женці жнуть“, де звучить глибока любов до запорозького війська і його ватажків - Дорошенка та Сагайдачного.
Знайшла своє відображення у піснях і боротьба з польською шляхтою. Пісня “Розлилися круті бережечки“ дає уяву про переддні визвольної війни 1648-1654 років. Народ не хотів миритися зі смертю своїх улюблених героїв, для нього вони залишалися завжди живими, продовжуючи своє життя і боротьбу у народних творах. Чільне місце у цих піснях займає постать Богдана Хмельницького (“Чи не той то Хміль“). Героями пісні “Не дивуйтеся, добрії люди“ є Максим Кривоніс і “Батько Зинов“, запорозькі козаки, що брали участь у багатьох битвах під Жовтими Водами і Косунем. Патріотизм і мужність Данила Нечая, його битву і героїчну смерть під містечком Красним оспівано в пісні “ Ой, з-за гори високої“.
Тема козаччини знайшла своє відображення і в українських думах про боротьбу проти загарбників рідних земель. Найстаріша дума “Козак Голота“ розповідає нам про простого козака-воїна, “який не боїться ні огня, ні меча“, хоробрий і розумний. Безумовно у прямому поєдинку Голота, який захищає рідну землю, перемагає злісного ворога.
У думі “Самійло Кішка“ народ уславлює небувалий подвиг запорозького гетьмана. Тяжка турецька неволя, яка б вона не була довга, не вбила у серці Самійла Кішки ні любові, ні козацького завзяття і хисту. Він зробив, здавалося, неможливе - врятувався з неволі сам, та ще й друзів з неволі визволив.
Маруся Богуславка - взірець мужньої жінки-патріотки, яка і в чужому оточені знаходить у собі сили й мужність, щоб виконати свій обов'язок української громадянки, святий обов'язок перед народом, постає перед нами в однойменній думі.
“Хмельницький і Барабаш“ - приклад патріотизму, поваги і турботи про свій народ з боку кращих його синів - бойового козацтва і зрадництва тієї частини козацької старшини, котра не рахувалася з народними інтересами. Про визвольну війну проти польської шляхти розповідається і в думах “Корсунська перемога“,“Іван Богун“,“Про смерть Богдана Хмельницького“. Ще в ті далекі часи, коли створювалися ці народні шедеври, український народ пов'язував ідею державності з чесним служінням Батьківщині, патріотизмом, відданістю.
Історія козаччини завжди хвилювала українців. З захопленням вони поверталися у своїх думах і піснях до часів Запорозької Січі.
Старі думи козачі, пісні всьому світові відомі. Вони перейняті сумом, повиті журбою. Велику значимість фольклору для Батьківщини, для українців відзначав у своїх творах Тарас Шевченко:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Багатюща народна літературна спадщина спонукає нас пишатися і минувшиною України, гордитися тим, що звемося українцями.
Відображення героїчної боротьби за волю запорозького козацтва в народних думах та пісня. (варіант 2)
Чуєш, пісня лунає, ти мимоволі вслухаєшся:
Гей, у лузі червона калина
Гей, гей похилилася;
Чогось наша славна Україна
Гей,гей, засмутилася.
І линеш думками в сиву давнину, прагнеш пізнати сповнене боротьби і страждань життя наших предків.
Народні думи і пісні - це найулюбленіші й найпопулярніші види народної творчості. Це чисте джерело нашої національної гідності, це свідчення високої духовності українського народу, його моральної краси.
Наш народ завжди порівнював пісню з живою водою, що дарує людям безсмерття. Яке чудове порівняння, бо пісня і є та цілюща, жива вода, що відроджує у нації пам'ять. Скільки пісенних скарбів зберегла пам'ять українського народу, пронесла крізь криваві січі, життєві завірюхи. У пісні вилилася вся минула доля, весь характер України. Пісня і дума становлять народну святиню.
Минувшина, яка ти дорога
Скарбниця пам'яті і запорука дії!
Протягом багатьох століть народ створював свої пісні, думи скарби народної творчості, а скарбівничими нашого поетичного епосу були кобзарі, самобутні Гомери України. З їх пісень постає перед нашими очима славна і героїчна Україна. Про боротьбу з турецько-татарськими нападниками, тяжку турецьку неволю та втечу з неї, смерть козака на полі бою співали народні кобзарі у супроводі бандури або ліри. Героями історичної думи виступають люди мужні, сміливі, благородні, сильні духом, з серцем, сповненим палкої любові до рідного краю. Таким є козак Голота, що “ не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота“, має миролюбний характер (“ні города, ні села не займає“), але готовий щомиті дати відсіч ворогові, відчайдушний, хоробрий Івась Конівченко, мудра Маруся Чурай, стійкий Самійло Кішка, який п'ятдесят чотири роки пробув у турецькій неволі,але не скорився ворогові:
Хоч буду до смерті біду
та неволю приймати,
А буду в землі козацькій,
голову християнську покладати.
Не зраджує віри християнської, милої Вкраїноньки і легендарний Байда з пісні “У Цареграді на риночку“.
А згадаймо Шевченкового Перебендю, який, хоч і веселої заспіва, все одно на тугу і печаль “зверне“. Він розкаже нам, хто такі Хмельницький, Дорошенко, Наливайко, Залізняк, Гонта, як вони билися з “вражими ляхами“.
Дивною легендою постає горда полтавчанка Маруся Чурай народна поетеса, з уст якої підхоплювали козацькі полки невмирущу пісню, яка вела їх у бій за незалежність України:
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
Береже народ велику спадщину, залишену предками - свої пісні і думи. Неоціненні скарби, які зігрівали душу народу в тяжкі роки неволі, наснажували на боротьбу за краще майбутнє, вселяли віру в торжество правди і добра. І я повністю погоджуюсь з Олександром Довженком, який зазначав, що “українська пісня - це бездонна душа українського народу, це його слава“. Так, слава, історія, гордість...
ДОДАТКОВИЙ МАТЕрІАЛ
Вислови про пісню:
“У жодній іншій землі дерево народної поезії не дало таких величних плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так жваво й правдиво, як в українців...“ (Боденштедт Ф., німецький поет).
“Українські пісні будуть покладені в основу літератури майбутнього“ (Словацький Ю., польський поет).
“Пісні для Малоросії - все: і поезія, і історія, і батьківська могила“ (Гоголь М.).
“Українська пісня - це бездонна душа українського народу, цейого слава“ (Довженко О.).