Всі публікації щодо:
Кобилянська Ольга
Твір з української літератури
Осмислення сутності людського буття в повісті Ольги Кобилянської Земля
Повість Ольги Кобилянської “Земля“ сповнена тривогами за моральність співвітчизників, за людське в людині і духовну долю українського села. Задум повісті народився від глибокого внутрішнього болю, що його викликало братовбивство, як наслідок відступництва від законів народної етики, зневаження загальнолюдських цінностей, усталених віками цивілізації. Письменниця взялася за перо, щоб у гуманістичному пориві застерегти світ: “Люди схаменіться. Так не повинно бути, так не можна!“, осмислити сутність людського буття.
У центрі уваги О.Кобилянської - доля сім'ї Федорчуків. Письменниця поступово показує залежність цієї сім'ї від землі, яка сама по собі чарівна і багата. Для Івоніки Федорчука головне у житті - земля, праця, честь. Він був колись “бідним зарібником“, життя змушувало його хилитися “перед людьми й Богом“, тяжко заробляв гроші, щоб потім купити собі землю. Завжди покірний долі, все життя мовчки і тяжко працював на землі. Ця земля щораз набирала більшої влади над Івонікою, над усіма його помислами. Лише тяжкою працею, тяжкою і невсипущою, він досяг всього. У цьому працьовитому чоловікові живуть глибокі людські почуття. Земля стала для нього живою істотою, рідною й дорогою, з якою в уяві він розмовляє, обожнює її. Земля для Івоніки становить зміст його життя, а тому такою страшною була його трагедія - трагедія розчарування в ній.
Ніби від серця відривав старий Федорчук свого сина Михайла, віддаючи в рекрути. Бо рекрутчина була для селян невимовно тяжким лихом. Івоніка боїться, що Михайло в армії просякне “чужими звичаями“, перестане бути “виключно його скарбом“. І з того часу наяву і в снах батько думками з сином.
Та сталося найгірше - улюбленого сина Михайла йому довелось побачити мертвим. Справжній трудівник, господар на землі, сповнений любові до неї, був підступно вбитий. Старий батько знав вбивцю, але не хотів втратити другого сина. Івоніку роздирали страшні почуття “страх і любов до живого, і любов, і жаль за вмерлим“. Любов у його душі перемогла ненависть до вбивці.
У тяжкому риданні осиротілий батько звертався до землі зі словами, що свідчили про його прозріння: “ Не для тебе, синку, була вона, а ти для неї!..“
Прибитий горем, він перемінився після смерті сина, і зір його відвернувся від землі. Бо факт братовбивства відкрив старому очі на реальний світ. І він прозрів.
Зчорніла душа від горя і в його дружини. Марія також усвідомлювала, що її син Сава став братовбивцею. Жити з таким тягарем було боляче і страшно. Адже Федорчуки головним обов'язком свого життя вважали придбання землі, аби побачити своїх синів багатими і щасливими господарями, забезпечивши собі спокійну старість. І це не збулося.
Ольга Кобилянська в повісті “Земля“ показала нам селянську любов до землі і праці, розчарування селянина в землі, трагедію, причиною якої стала саме земля. Міцно прив'язавши всіх до себе, нікого з Федорчуків не зробила вона щасливим.
Крок за кроком усе чіткіше вимальовувалась позиція письменниці у любовно виписаних її щедрим серцем героях “Землі“.
Кобилянська показала, що щастя людини, сутність її життя не в багатстві, не в землі, а в моральних цінностях.Вона переконливо доводить: якою б важкою не була людська доля, які б обставини не склалися, треба завжди керуватися законами совісті, високими нормами народної моралі, не збиватися з дороги, освітленої сяйвом духовного досвіду багатьох віків цивілізації.