Українська література - розробки уроків

Григорій Сковорода. Життя і творчість філософа, просвітителя, поета. Його християнські морально-етичні погляди.

Всі публікації щодо:
Сковорода Григорій

Українознавчий компонент: «Сродна праця» як реалізація поклику особистості. «Сродна праця» — потреба духу української людини. Щастя —задоволення потреби духу. Ідея «сродної праці» у творах Григорія Сковороди.

Мета уроку: Актуалізувати знання учнів щодо філософських поглядів Г.С.Сковороди;

✵ спонукати до пошукової та дослідницької діяльності українознавчим спрямуванням змісту навчального матеріалу, відображенням у ньому загальнолюдських та національних цінностей;

✵ сприяти поглибленню та розширенню знань учнів, діапазону їх практичного застосування;

✵ усвідомлювати, що пошуки та вірний вибір «сродної праці», праці за покликанням, є дійсним вираженням людини, її життєдіяльності і самоутвердження;

✵ формувати планування здійснення «сродної праці» в майбутньому;

✵ виховувати у дітей моральні якості, громадянськість, формувати культуру почуттів.

Тип: інтегрований урок

Обґрунтування актуальності

Міжпредметні зв`язки двох навчальних дисциплін ґрунтуються на здобутках компаративістики та загальній методиці вивчення літератури та курсу «Українознавство».

Учні вчаться розв`язувати проблемні і дослідницькі завдання;

Набувають соціальний досвід, виявляють готовність до успадкування духовних надбань українського народу, формування особистісних рис.

Очікувані результати: Учень уміє:

співвідносити нову інформацію із набутим досвідом;

✵ ділитися своїми знаннями, навичками;

✵ пояснювати свій вибір;

✵ уважно слухати один одного в умовах безпосереднього спілкування;

✵ демонструвати іншим результати своєї діяльності;

✵ висловлювати судження про філософські ідеї Г.Сковороди та їх актуальність

✵ взаємодіяти.

Учень знає :

✵ що таке «сродна праця», «поклик особистості», що відрізняє «працю сродну» від звичайної роботи;

✵ що працелюбністьє особливістю національної ментальності;

✵ що «сродна праця» є реалізацією покликання.

Форми роботи: фронтальна, робота в групах

Методи та прийоми: технологія «Перевернуто навчання»( застосовано при вивченні біографії ), метод творчого читання, елементи еврестичного та дослідницького методів, доров’язбережувальної технології «Навчання в русі»; інтерактивні методи навчання: «Асоціативний кущ», «Гронування», метод проведення аналізу та рефлексії ««Сінквейн» (Сенкан); метод організації обговорення «Чотири кути»; прийом «Доміно»; робота над КСВ (комунікативно-ситуативними вправами)

СТРУКТУРА УРОКУ:

І. Організаційно-мотивацій ний етап

1. Вступне слово вчителя. Правила роботи. Очікувані результати.

2. Оголошення теми й мети. Мотивація. Забезпечити формування в учнів цілісної картини щодо завдань уроку, організації робочого простору; сприяти поглибленню та розширенню знань учнів, діапазону їх практичного застосування.

ІІ. Виконавчо-діяльнісний етап

1. Актуалізація опорних знань учнів.

2. Постановка проблемного питання.

3. Робота з контекстними матеріалами.

4. Аналіз художнього твору. Бесіда за змістом твору.

5. Творча робота в групах:

Об'єднання в три групи

Ознайомлення із КСВ.

6. Рефлексія Сприяти розкриттю наукових законів та умов їх прояву в літературі, та сферах практичної діяльності; виявленню специфіки та можливості прояву закономірностей ідей в оточуючій дійсності; інтеграції діяльності вчителя із формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів.

ІІІ. Контроль но-корекційний етап

1. Підбиття підсумків. Оцінювання.

2. Рефлексія.

3. Рекомендації до виконання домашнього завдання. Алгоритм дій цього етапу: співвідношення реально досягнутих результатів з поставленими цілями та завданнями уроку, повідомлення про реалізацію змісту уроку (повністю, частково, не реалізовано); оцінка кращих повідомлень учнів з точки зору інтеграції знань; аналіз недоліків у діяльності учнів і виявлення резервів підвищення ефективності інтегрованого уроку, рівня навчальних досягнень учнів.

ПЕРЕБІГ УРОКУ:

І. Організаційно-мотиваційний етап

1. Вступне слово вчителя.

Учитель спирається на досвід учнів, які вони здобули опрацювуючи матеріал вдома за посиланнями. (Технологія «Перевернутого навчання». Орієнтовний текст у Додатку № 1, авторській презентації). З давніх-давен народ наш над усе цінував віру, честь, хліб і сіль, рідний дім, материнську любов, совість, серце, добро і правду. Українці попри всі життєві дороги залишалися біля рідної домівки, сім’ї, якщо не в реальному житті, то в думках. Українці надзвичайно працьовиті, добрі, добродушні, занадто довірливі, надмірно терплячі, щедрі, гостинні й поетичні люди з великим почуттям гумору. Вони великі патріоти своєї землі, мови, культури. Менталітет — це еволюційно та історично сформована структура, яка визначає рій почуттів, думок, поведінки, що формує систему цінностей і норм життя як окремої людини, так і певних націй, народів, суспільств. Як і в кожного народу, в українців є свої, властиві лише їм етнічні риси характеру, серед яких особливе місце посідають щедрість, гостинність, працелюбство. Мирний труд під мирним небом — ось споконвічна мрія українців, ось той спосіб життя, який завойовували і відвойовували на своїй території численні покоління.

2. Оголошення теми й мети. Мотивація.

Сьогодні ми актуалізуємо знання про життя і творчість філософа, просвітителя, педагога, поета Г.С. Сковороду; розглянемо поняття «сродньої праці» як реалізації потреби духу людини. Наша мета — осмислити християнські морально-етичні погляди Г.Сковороди на прикладі розгляду тексту байки «Бджола та Шершень» (зі збірки «Байки Харківські»), афоризмів Г.С.Сковороди. Щоб краще зрозуміти зміст творів, ми спробуємо поєднати зміст літературних творів Г.Сковороди з фольклорними творами на тему улюбленого заняття, «сродної праці» ( українознавчим компонентом) Сподіваюся, що цей урок змусить вас замислитися над силою слова, відрізняти «працю сродну» від звичайної роботи; усвідомити, що «сродна праця» є реалізацією покликання; виявляти свою «сродну працю»; планувати здійснення «сродної праці» в майбутньому.

Згадаймо правила роботи на уроці:

✵ Один говорить, усі слухають

✵ Активна участь у роботі

✵ Доброзичливість, ввічливість

✵ Кожна думка має право на існування

✵ Залишатися в темі

✵ Правило піднятої руки

Правила роботи ми згадали. А чого ви чекаєте від нашого заняття?

Очікувані результати:

✵ збагатитися новою інформацією;

✵ розширити свій світогляд;

✵ обмінятися знаннями із присутніми;

✵ розуміти, що таке «сродна праця», «поклик особистості»

✵ навчитися робити висновки.

Життєвий і творчий шлях Г.С.Сковороди. Учні об’єднані у 3 групи.

Завдання групі № 1.

За допомогою прийому «Доміно» скласти ряд, який визначив би сутність

Г. Сковороди, хто він є.

(Г. Сковорода — філософ — просвітитель — поет — педагог — науковець — перекладач — музикант — естет).

Завдання групі № 2.

Скласти сенкан Г. Сковороди, хто він є.

(Григорій Сковорода

Мудрий, мандрівний, миролюбний

Просвіщає, наставляє, формує

Справжній символ української духовності

Педагог)

Завдання групі № 3.

Григорій Савич визначав байку як «мудрую играшку, що в собі ховає силу». Ця розумна штука «сверху ничто, но в серіодке чтось, снаружи ложь, но внутрь истина... картинка, сверху смешна, но внутрь благолепна». Він добре розумів, що форма байки дає йому можливість висловлювати і пропагувати свої суспільно-політичні та філософсько-етичні погляди. Складіть інформаційне гроно

ІІ. Виконавчо-діяльнісний етап

1.Актуалізація опорних знань учнів. Презентація результатів роботи груп.

2.Постановка проблемного питання.

За твердженням Г.С.Сковороди: «Багатсвом живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця». Спробуємо з’ясувати, чому «сродна праця» є потребою духу українця, сутністю його ментальності.

Гра «Чотири кути». (Рекомендації щодо проведення гри див. у Додатку № 3)

Завдання: Обрати вислови, які розташовані на одній із стін класної кімнати, що імпонує. Назвати тему дискусії, яка об’єднує вислови. Об’єднатися у мобільні групи. Пояснити свій вибір «кутка».

Перший «куток»

✵ На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить (Народна мудрість)

✵ Сродна праця — це найсолодша в світі річ ( Г.Сковорода)

✵ Ніхто не пожне мiцної слави від будь-якого покликання, якщо працю за цим покликанням не вважатиме за найсолодшу, більшу вiд самої слави втiху (Г.С.Сковорода)

✵ Роби те, до чого народжений (Г.С.Сковорода)

Другий «куток»

✵ Під дощ хати не криють, а коли ясно — і сама не тече. (Народна мудрість)

✵ Ходив рак сім років по воду, та й прийшов додому, та став через поріг перелазить, розлив та й каже: «Отак чорт скору роботу бере!» (Народна мудрість)

Третій «куток»

✵ Як дбаєш, так і маєш (Народна мудрість)

✵ Не так лінь, як неохота (Народна мудрість)

Четвертий «куток»

✵ Хто рано підводиться, за тим і діло водиться (Народна мудрість)

✵ Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух (Г.С.Сковорода)

✵ Хто в роботі, той і в турботі (Народна мудрість)

Підведення підсумків роботи. Учні аргументують своє бачення відповіді на проблемне питання.

3. Збірка «Байки Харківські». Загальна характеристика. Узагальнення матеріалу.

Слово учителя.

Залишивши педагогічну працю і живучи в селах поблизу Харкова, Г. Сковорода написав знамениту збірку байок «Басни харьковскія». Перша половина її (15 байок), очевидно, створена у 1769 р., бо сам автор повідомляє, що «полтора десятка басен» він написав «в седьмом десятке нынешняго века, отстав от учительской должности». Друга половина збірки написана 1774 р. в селі Бабаях, і тоді ж Г. Скворода надіслав увесь збірник з 30 байок до свого приятеля П. Ф. Панкова з листом-посвятою, в якому висловив свої погляди на жанр байки.

У цих байках, з одного боку, автор продовжував традиційну тематику байок, а з іншого — виступав як новатор, що розширює ідейно-тематичні обрії байки, виводить її на шлях самостійного розвитку. Як і його попередники на ниві байкарства, Г. Сковорода підносить у байках дружбу, любов, розум та позитивні людські риси, показує, що справжня цінність людини визначається не одягом, зовнішньою красою, багатством, походженням, титулами, чинами, посадами, тобто не зовнішніми, а внутрішніми якостями. Найбільший інтерес становлять байки, в яких Г. Сковорода викриває негативні явища тогочасного суспільства. Насамперед байкар таврує згубність честолюбства та сластолюбства, нестримного прагнення до багатства і маєтків, показує безглуздість багатства. Серед байок є також такі, які спрямовані проти ненаситного и зажерливого панства, його гонитви за славою і чинами. (Додаток № 2)

Отже, філософ-байкар вважав, що відтворення істини є характерною рисою байки.

4. Робота над змістом байки «Бджола та Шершень» (Додаток № .4)

1. Виразне читання байки (чи прослуховування аудіо запису).

2. Ідейно-художній аналіз твору.

Робота в групах.

1 група. Заповнення картки «Паспорт байки» ( Додаток № 5 )

1

Літературний рід


2

Жанр


3

Тема


4

Ідея


5

Головні герої


6

Проблематика


7

Художні особливості


2 група. Скласти асоціативний кущ до слова « Сродна праця»

Презентація роботи у групах. Підсумки. Обговорення ідейного змісту твору. Бесіда за питаннями:

✵ Чому Шершень, принижуючи гідність Бджоли, називає її дурною?

✵ Що мав на увазі Шершень, звертаючись до Бджоли: «Видно, що ви без пуття закохані в мед»?

✵ У чому вбачає своє призначення Бджола? Чим зумовлено те, що праця для неї — насолода? («...Більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити... для нас найлютіша мука»)

✵ Якої думки щодо праці дотримується Шершень? Чому він не розуміє Бджолу?

✵ Що є мукою для героїні?

✵ Кого намагався засудити Г. Сковорода на прикладі Шершня?

✵ Чому Бджола — символ мудрої людини?

✵ Які життєві приклади наводить байкар у висновку («силі») твору? Про що вони свідчать?

✵ Чим пояснити те, що людина без діла — карається і страждає?

✵ Що мав на увазі Епікур, зазначаючи про необхідність жити за натурою?

5. Творча діяльність учнів

Творча робота в групах над КСВ (комунікативно-ситуативними вправами).

1. Об'єднання в три групи.(Технологія «Навчання у русі»)

2. Ознайомлення із КСВ.

Комунікативно-ситуативна вправа № 1

На підтвердження своєї думки про те, що праця повинна стати для людини «найсолодшою поживою», у байці «Бджола та шершень» Г. Сковорода наводить цілий ряд цікавих прикладів, посилаючись на мисливську собаку, найвеселішу тоді, коли полює на зайця, на домашнього кота, який, зловивши мишу, не їсть її, нарешті, на замкнену в достатку бджолу, яка вмирає з нудьги, бо не може літати по цвітоносних луках. Уявіть себе байкарем. Які б ви обрали аргументи-асоціації (образи тварин) для того, щоб переконати, що «нема гірше, як купатися в достатку і смертельно мучитися без природного діла, і нема більшої радості, як жити за натурою».

Комунікативно-ситуативна вправа № 2

Чим на вашу думку відрізняється і чи відрізняється узагалі поняття «праця сродна» від звичайної роботи? Які кроки, вам як дев’ятикласникам, треба передбачити, щоб омріяна професія була реалізацією вашого покликання?

Комунікативно-ситуативна вправа № 3

Із уроків правознавства ви знаєте, що гарантом реалізації поклику української людини є держава. Уявіть себе у ролі роботодавця. Кому ви надали б перевагу при прийомі на роботу? Аргументуйте свій вибір.

3.Представлення результатів роботи над КСВ.

ІІІ. Контрольно-корекційний етап

1 .Підбиття підсумків. Оцінювання роботи учнів на уроці.

Рефлексія.

Що пізнавального для вас було на уроці?

Що дізналися нового? (Чи отримали ви нові знання? Які саме?, Яке значення вони мають? Де їх можна використати?)

Який вид роботи був найцікавішим?

Що видалося важким ?

Чому, на вашу думку, важливо прислухатися до своїх бажань, враховувати свої можливості та таланти при виборі професії, роботи? (Додаток № 7)

2. Домашнє завдання. Завдання на вибір. Написати есе на тему:

✵ Вибір професії — справа відповідальна.

✵ Пояснити афоризми Г.Сковороди та народні приказки, аргументувавши своє бачення проблеми ( на вибір):

Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця.

Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.

Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.

Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами. …охота—мати праці, праця все перемагає.

То снідаю, то обідаю — і погуляти ніколи!

Поки зайця вб'ють, то вола з'їдять.

Лежачий камінь мохом обростає.

Література

1  Кононенко П. Українознавство: Посібник. — К., 1994; Кононенко П.П.

2  Кононенко П.П., Кононенко Т.П. Феномен української мови. — К.: «Наша культура і наука», 1999.

3  Кононенко П.П., Токар Л.М., Маляренко Л.Л. Українознавство в системі світи: Довідник джерел з питань змісту, методології та методики викладання. —К., 1996.

4  Крисаченко В.С. Українознавство. Хрестоматія-посібник. У 2 т. — К.: Либідь,1996.

5  Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали у 2-х част. — К.: Вища школа, 1997.

6  Новейший философский словарь:3-е изд., исправл. — Мн.: Книжный Дом. 2003.— 1280 с. — (Мир энциклопедий)

7  Токар Л.К. Українознавство в системі наукових і навчальних дисциплін // Збірник наукових праць НДІУ. Том 1. — К., 2003.С. 135-146.

8  Українознавство: Підручник. — К.: Либідь, 1996.

9  Українознавство: стан, проблеми, перспективи розвитку // Матеріали першої Міжнар. конф. «Роль вищих навчальних закладів (інституцій) у розвитку українознавства». — К., 1993

10  Усатенко Т. П. Українська національна школа: минуле і майбутнє. Українознавчий вимір. — К.: Наукова думка, 2003 — 285 с.

ДОДАТКИ.

Додаток № 1.

Орієнтовний матеріал для вивчення життя та творчості Г.Сковороди може бути таким:

Про Г. С. Сковороду до наших днів дійшли з тих далеких часів дуже скупі, а часом неточні відомості. Архівних матеріалів залишилось зовсім мало. Майже всі дослідники користуються єдиним документом — короткою біографією Г. Сковороди, написаною найближчою до нього людиною, його улюбленим учнемі найпершим другом Михайлом Ковалинським. У життєписі автор наводить дуже багато подробиць, які виразно змальовують просте і скромне життя мудреця: «Одевался пристойно, но просто; пищу имел состоящую из зелий, плодов и молочных приправ, употреблял оную ввечеру, по захождении солнца; мяса и рыбы не вкушал не по суеверию, ни по внутреннему своему расположению, для сна отделял от времени своего не более четырех часов в сутки; вставал до зари и, когда позволяла погода,всегда ходил пешком за город прогуливаться на чистой воздухи в сад, всегда весел, бодр, легок, подвижен, воздержан, целомудр, всем доволен, благодушествующ, словоохотен, где ни принужден говорить — из всего выводящий нравоучение, почтителен ко всякому состоянию людей, посещал больных, утешалпечальных, разделял последнее с неимущими, выбирал и любилдрузей по серцу их…». М. І. Костомаров у статті «Слово про Сковороду» зазначав про митця: «...в багатьох будинках висять його портрети, всякий письменний малоросіянин знає про нього; ім’я його відоме дуже багатьом із неписьменного люду; його мандрівне життя є предметом оповідань і анекдотів; по деяких місцях потомки від батьків і дідів знають про місця, які він відвідував, де любив перебувати, і указують на них з пошаною; приязнь Сковороди до деяких з його сучасників становить родинну гордість онуків; мандрівні співці засвоїли його пісні, на храмовому святі, на торжищі нерідко можна зустріти натовп народу, який оточує групуцих рапсодів і з сльозами зворушення слухає: «Всякому городу нрав і права».

Деякі свої листи і твори Г. Сковорода підписував так: «Григорій Варшава Сковорода». Що це за «Варшава»? Виявляється, що в 1773 році Михайло Ковалинський, будучи у Швейцарії в час закордонної подорожі, бачив у м. Лозанні відомого в той час філософа Данила Мейнгарда. Цей чоловік дуже вразив Ковалинського своєю дивною схожістю за зовнішнім виглядом зі Сковородою. Це і розповів Ковалинський своєму другові, коли вони зустрілися у 1775 р. З того часу, як свідчить М. Ковалинський, «Сковорода возлюбил его заочно и с того времени начал подписывать на письмах и сочинениях своих имя свое тако: Григорий вар (євр. син) Сава Сковорода, Даниил Мейнгард».

Дитинство. Роки навчання

Народився Григорій Савич Сковорода 22 листопада (3 грудня за новим стилем) 1722 року в селі Чорнухи (тепер Чорнухинського району) на Полтавщині в бідній козацькій сім’ї. Про дитячі роки майбутнього письменника і філософа відомо мало. Сковорода зростав серед трудового народу і чудової природи рідного краю. Його дитячу уяву вражали зелені простори і лісоватиша, густо порослі чагарником береги річки Многи, спів птахів, шелестіння трав. Змалку він виявляв нахил до музики і пісні. Від людей праці вчився шанувати труд і трудівника, виховувався на народних переказах, думах, піснях, що їх разносили тоді по Україні кобзарі і лірники. Не випадково письменник у своїх філософських творах не раз посилався на враження дитинства.

Де здобув Сковорода початкову освіту — точно невідомо. Очевидно, за тодішнім звичаєм, батьки віддавали його спочатку в науку до дяка, а потім у Чорнухинську церковно-парафіяльну школу, де він швидко виявив здібності до науки, співу і музики.

Після здобуття початкової освіти в рідному селі Сковородау 1734 році стає студентом Києво-Могилянської академії, де навчався з перервами близько десяти років. Г. С. Сковорода охоче навчався в академії і завдяки своїм здібностям робив великі успіхи в науках. Так, він здобув ґрунтовні знання з мов — грецької, латинської, польської, староєврейської, німецької. У грудні 1741 р. згідно з царським указом Сковороду разом із іншими музично обдарованими студентами взяли до придворної хорової капели цариці Єлизавети, де він близько трьох років був співаком. У 1744—1745 рр. Сковорода вчиться в класі філософії.

Останні роки навчання Г. Сковороди в академії, його подальша діяльність.

У серпні 1745 р. непосидючий Сковорода знову вирушив у світ. Як знавець музики та деяких іноземних мов у складі російської місії, котру очолював генерал Ф. Вишневський, Сковорода побував у Відні, Братиславі та деяких інших містах Угорщини, Австрії, Словаччини, познайомився з їхнім життям, побутом, культурою.

Восени 1750 року Сковорода повернувся на Україну. Тоді ж його призначили на посаду викладача піїтики в Переяславський колегіум, де він одразу виявив себе педагогом-новатором. Йому так полюбилася його робота і учні, що він написав для них спеціальний курс під назвою «Разсужденіе о поезіи и руководство к искуству оной». Застосовані молодим педагогом нові методи викладання викликали заперечення єпископа Никодима Сребницького, якому підлягав колегіум, «По сему Сковорода выгнан был из училища Переяславскаго не с честію».

Після втрати місця викладача в Переяславському колегіумі Сковорода восени 1751 р. повертається до Києва і ще два роки навчається в академії, в богословському класі. Він не хотів іти в ченці, збільшувати ряди церковників, до яких завжди мав велику відразу. Тому митець залишає академію, не закінчивши її повного курсу, і в січні 1754 р. стає в с. Ковраї домашнім учителем у поміщика Степана Томари, навчаючи та виховуючи його сина Василя.

У 1755 р. Сковорода повертається до Переяслава і там деякий час живе у свого приятеля. Прожиті на Переяславщині роки(1755—1759) були важливим періодом у діяльності мислителя. Тут він ближче зійшовся з народом, пройнявся його прагненнями і помислами.

З 1759 р. Григорій Савич викладав спочатку поетику, а потім етику в Харківському колегіумі, дотримуючись свого новаторського способу навчання студентів. І тут церковники та вельможні пани зводили на нього наклепи, доносили єпископові й губернатору, звинувачуючи в протиурядовій та антирелігійній діяльності. Через постійні переслідування і гоніння Сковорода змушений був двічі переривати на один рік викладання в Харківській колегії, а з 1769 року більш не займав жодної офіційної посади.

Мандрівний спосіб життя

Наступні двадцять п’ять років (аж до смерті) Григорій Савич вів мандрівний спосіб життя, яке збагачувало його новими знаннями про становище трударів, посилювало демократичність світогляду. Особливе значення мали для нього зустрічі й розмови з учасниками гайдамацького руху під керівництвом Гонти й Залізняка, перекази про повстання в селі Турбаях та інших місцевостях України.

Не маючи сім’ї, власного пристанища й постійного прибутку, Григорій Савич перебував у самій гущі народу. Він жив то в одних, то в інших знайомих селян чи дрібних шляхтичів по селах, на пасіках, в лісах, степах. Тут писав він філософські праці та художні твори. Все його майно вміщалося в торбі: найпотрібніші речі, рукописи, книжки, за поясом — сопілка, в руках — посох, на плечах — селянська свита. Він обійшов майже всю Україну, Воронежчину, Курщину, Орловщину, побував під Москвою, в Приазов’ї та інших місцях. Багато разів світські й церковні чиновники, знаючи про його високу освіченість і різноманітні таланти, пропонували йому вигідні посади, чини, багатство, але Сковорода завжди відмовлявся.

У середині 1794 року, хворий і знесилений, Григорій Савичпри був у село Пан-Іванівка (тепер Сковородинівка) на Харківщині. Якось до господаря зібралися гості послухати повчань філософа. Він був веселий, цікаво розповідав про свої пригоди. А потім вийшов. Знайшли його тільки надвечір — на узвишині біля діброви копав глибоку й довгу яму. Закінчивши роботу, він виклав дно ями дубовим листям з рідних Чорнух. Потім він повернувся до своєї кімнати, умився, одягнув чисту сорочку, поклав у голови книжки та рукописи, ліг і вкрився свитиною. Заснувши, він більше не прокинувся. Сталося це 29 жовтня 1794 року. Згідно з його власним заповітом на надмогильному камені висічено: «Мір ловил меня, но не поймал».

Творча спадщина митця

Твори Сковороди — одна з визначних сторінок в історії української літератури ХVІІІ ст. Глибоко ліричні, сповнені філософських роздумів, вони служили інтересам трудового народу. Перебуваючи на Херсонщині, Григорій Савич написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень», учителюючи в Харкові, латинськими і українським віршами написав «Байки Езопові» (1760)

У 1766 р. філософ написав «Вхідні двері до християнської доброчинності», наступного року філософські твори «Наркіс. Розмова про те: взнай себе» і «Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого себе».

Упродовж 1769—1774 рр. Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи Буквар світу». Збірник «Байки харківські» — перші 15 з них написані в 60-х роках, решта — в 1774 р.

У 1775—1776 рр. були написані твори «Книжечка, названа Silenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська» («Ізраїльський зміст») та «Книжечка про читання Святого Письма, названа Дружина Лотова. Твори «Суперечка архістратига Михайла з сатаною про те: легко бути благим», «Про Біса з Варсавою» були на писані в 1783— 1784 рр.

У 1785 р. Сковорода об’єднав тридцять віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень». У 1787 р. він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а в 1791 р. завершив філософський твір «Діалог. Ім’я йому — Потоп зміїний».

Г. Сковорода — просвітитель, філософ

Творчість Г.С. Сковороди справила великий вплив на подальший розвиток як української, так і світової літератури, філософії, духовної культури. У філософському вченні Сковороди є важлива для сучасності теза про щастя людини і людства загалом. До речі, що означає слово «філософія» . Філософія (від грец. φιλοσοφια) в дослівному перекладі означає: «любов до мудрості». Філосо́фія — дисципліна, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносини людини і світу, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його основних проявах. Філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу Григорій Савич замислювався над тим, як допомогти своєму народові. Тому він вирішує здійснювати просвітницьку діяльність серед народу: в дохідливій формі пояснював людям різні явища життя суспільства і природи, викладав свої філософські та педагогічні ідеї; у вільний час учив грамоти селянських дітей.

Філософ-просвітитель твердив, що навчання допоможе швидше й точніше виявити природні задатки кожної людини, сприятиме успішному оволодінню знаннями й уміннями, необхідними для продуктивної праці, корисної собі й суспільству.

У педагогічних поглядах Г. Сковороди було багато спільного з тими, які висловлювали інші просвітителі.

Як і всім просвітителям, філософії Сковороди був властивий пантеїзм (вчення, що ототожнює Бога і природу, тобто стверджує, що світ є двоєдиним — органічним злиттям Духа і матерії). Основним предметом філософії, твердив Сковорода, є людина, її внутрішній світ і діяльність, інтереси й прагнення, здоров’я і щастя.

Ідею «пізнай себе самого», висунуту давньогрецькими філософами (Сократом, Платоном та ін.) ще за п’ятсот років до нашої ери, Сковорода підніс і розвинув далі. Пізнати себе людині потрібно для того, щоб виявити здібності, закладені в неї самою природою, усвідомити свої фізичні й розумові можливості та особливості характеру. Це дасть змогу обрати відповідний рід трудової діяльності — «сродну працю». Трудитися слід для того, щоб забезпечити свої духовні й тілесні потреби і приносити користь суспільству. Сам процес виконання «сродної праці» та усвідомлення того, що результати її високоякісні, корисні суспільству й собі, роблять людину щасливою.

Г.Сковорода був співцем праці. Він бачив у ній основу і смисл життя. «Жизнь и дело есть одно и то же»,— твердив він.

Свої філософські твори Г. Сковорода писав так, щоб вони були зрозумілі не тільки освіченим людям, а й неосвіченим — будили їхню свідомість, учили думати, змушували замислюватися над різними явищами життя. Вважаючи, що пробудження народу відбудеться поступово — в міру підвищення рівня освіти й моральної досконалості, Г. Сковорода не дає відповіді на запитання про те, хто керуватиме новим суспільством, якою може бути «його структура».

Додаток № 2

Тематика збірки «Байки Харківські»:

1) необхідність праці для оновлення людей і їхнього життя («Змія і Буфон» тощо);

2) необхідність праці за природними нахилами, оспівування наполегливості, сили волі, працелюбності, засудження лінощів ((«Бджола та Шершень», «Верблюд і Олень»);

3) висміювання обмеженості, засудження чванства й самодурства, протиставлення простоти і розуму пихатості й глухості («Жайворонки», «Голова і тулуб», « Чиж і Щиглик»);

4) відтворення істини й висловлення критичного ставлення до суспільних явищ («Олениця і кабан»);

5) уславлення дружби, засудження лицемірства та хитрощів («Собака і Вовк»).

Додаток № 3

Учитель на даному етапі уроку застосовує елемент технології «Навчання у русі» з метою розширення рухової активності, що забезпечує один із найважливіших факторів здорової життєдіяльності дітей. Такий підхід сприяє не тільки просторовому запам’ятовуванню запропонованих навчальних знань, але і поліпшенню розумової працездатності за рахунок зміни положення, руху в просторі.

Суть методу організації обговорення та дискусії «Чотири кути» полягає у тому, що учитель формулює чотири альтернативних твердження щодо теми, яка обговорюється. Кількість тверджень відповідає кількості кутів у аудиторії. Учасникам дискусії пропонується обрати одну з позицій, що найбільше відповідає їхньому баченню проблеми, та перейти у відповідний кут аудиторії. Групам надається час на обговорення своєї позиції. Після цього групи почергово представляють свої аргументи на користь обраної тези. Усі інші групи мають право ставити уточнювальні питання. Завдання буде більш впорядкованим та керованим, якщо передусім обговорити правила дискусії. Наприклад, правила для даного уроку було випрацьовано та погоджено на початку уроку. Після того, як групи відповіли на запитання, можна випрацювати загальну позицію щодо обговорюваної проблеми.

Додаток № 4

Зміст твору «Бджола та Шершень».

Паразит Шершень насміхається з Бджоли, що вона працює не так на себе, як на інших: «Скажи мне, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям користь, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі».

Називаючи дурнем «пана радника», Бджола засуджує тих, хто «крадіжкою добуває» мед. Для неї праця найсолодша річ: «нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо».

Мораль байки проста: праця повинна стати для людини природною потребою, «найсолодшою поживою». Тільки тоді життя матиме зміст і красу. У праці людина відчуває радість буття, а в безділлі деградує.

«Сила» у байкаря тут вийшла значно більшою, ніж сама фабула. Вона переросла в цілий трактат, пересипаний багатьма фактами з життя, посиланнями на Цицерона, Епікура, біблійними висловами. Тут наявні й автобіографічні елементи: в особі «студента» не важко впізнати самого Сковороду. «Немає більшої радості, аніж жити за покликанням»,— проголошує він.

Додаток № 5

1

Жанр

літературна байка

2

Тема

розкриття важливої ролі праці за покликанням

3

Ідея

уславлення улюбленої праці, яка є стимулом життя; засудження паразитичного способу існування.

«Роби те, до чого народжений, будь справедпивий і миролюбний громадянин, i досить iз тебе»

4

Головні герої

Бджола, Шершень

5

Проблематика

людина і суспільство; сенс життя; людське покликання; праця й неробство.

6

Художні особливості

у вуста Шершня вкладено лайливу лексику, Бджола говорить афористично й красиво.

Епітети: Голови «безмозкі», «поважний дурень», «найлютіша мука», «найсолодша втіха»,

Метафора: «закохатися у мед», «купатися у меду», «хворіти думками», «розкусити» думку.

7

Символічність образів

Бджола —образ працьовитої, мудрої, досвіченої людини ; Шершень —людина лінива, яка звикла користватися результатами чужої праці.

Додаток № 6

Суть щастя Г.Сковорода зв'язує з образом життя самої людини. Своїм розумінням щастя байкар захищає людську природу від примітивного її зведення до споживання і користі. Сам він обрав такий образ життя, який допомагав йому не жити краще, а бути краще. Прагнення бути краще він зв'язував з поняттям чистої совісті: краще годину чесно жити, чим поганить цілий день.

Найбільшої глибини теза про щастя досягає на тому моменті, коли Сковорода визначає саму суть чесного життя і чистої совісті. Виявляється ця суть розкривається через трудову діяльність людини. У Сковороди не всяка праця веде до чесного життя і чистої совісті. У нього праця — це не обов'язок, не борг, не примушення як суспільство вважає сьогодні, а, навпаки, вільний потяг людини. Процес праці розглядається як насолода і відчуття щастя навіть незалежно від його результатів. Такій праці Сковорода дає визначення споріднена. Розділення людей, що займаються спорідненою і неспорідненою працею — це і є сама глибока думка, на яку можна спиратися при розв'язанні сучасних проблем людства. Думка про те, що щастя людини полягає в праці, і що вона зробила мавпу людиною, відвідувала багатьох філософів і раніше. Але визначення праці з позицій джерела свободи і щастя, або джерела страждання і нещастя людей зустрічається досить рідко. У Сковороди вперше ця тема визначилася як головна і в літературних творах, і в філософських трактатах. Вся його творчість виходить з розуміння того, що людство може об'єднати тільки праця з суспільною користю і особистим щастям - споріднена праця. Праця ж неспоріднена - джерело деградації і людини, і людського суспільства.

Сучасна екологічна криза — це свідчення того, що людство займається в основному неспорідненою працею і ще не усвідомило роль спорідненої праці, пов'язаної з суттю самої людини. Тільки на основі пізнання людиною своїх природних здібностей - своєї функції в природі, можна перейти на перспективну траєкторію розвитку.

Передова частина людства чуйно вловлює цю думку Сковороди. Світова громадськість зараз визнає, що щастя і мир на планеті залежать в більшій мірі не від того, що люди уміють робити, а від того, на що направлена їх діяльність.

Заняття спорідненою працею накладає відбиток і на образ життя людини. Біографи Сковороди, наприклад, стверджують, що письменник Лев Толстой любив Сковороду саме за те, що його образ життя гармоніював з його вченням. Сам же Толстой страждав від дисгармонії між власним вченням і безсиллям порвати з життям, не відповідним його ідеалам.

Григорій Сковорода постає справжнім символом української духовності. Митець цілком справедливо вважав, що щасливим може бути тільки той народ, в якого щаслива кожна особа.

Додаток № 7

Орієнтовний матеріал для підведення підсумку заняття.

На уроці ми направили нашу діяльність на усвідомлення того, що пошуки та вірний вибір «сродної праці», праці за покликанням, є дійсним вираженням кожного із нас, самоутвердженням. Лише, коли будеш займатися роботою, яка буде приносити задоволення, «сродною працею», — будеш щасливим.

Відомо, що без минулого немає сучасності, а без сьогодення не буде майбутнього. Кожний етнос має своє духовно-культурне переконання, яке впливає на весь процес життєдіяльності. Живучи в мінливому світі сучасності, при цьому формуючи свою сучасну ментальність, українці мають зробити головний вибір за весь час свого нелегкого існування. Визначитися з головними, найкращими риси, які були виплекані впродовж сторіч нелегкої історичної долі. Але, прагнучи стати сучасним етносом, українці повинні рішуче позбавлятися небажаних рис. Сучасний етнос повинен бути здатним піднести на високий рівень науку, культуру, мистецтво. Якими би ми не були, нам слід завжди бути кращими.

Реалії сьогодення свідчать, що розбудова держави і формування європейсько-українського суспільства є основним завданням соціально-політичного процесу національного відродження. У сучасності Україна стала асоційованим членом ЄС. Цей статус отриманий дорогою ціною. Ціною героїчних життів синів України. Повноправне членство має залежати лише від розчерку пера і вдалого політико-економічного керування. Менталітет українців підтвердив свою значущість, продовжує відігравати важливу роль, як діючого координатора економічних, політичних та культурних подій, допомагає вести війну з агресором.

Українці надзвичайно працьовиті, добрі, добродушні, занадто довірливі, надмірно терплячі, щедрі, гостинні й поетичні люди з великим почуттям гумору. Вони великі патріоти своєї землі, мови, культури.

Тільки завдяки наполегливій праці, яку кожен буде обирати до душі, за покликанням , ми досягнемо тих цілей, які поставили перед собою.

Отже, актуальними є вислови Г.Сковороди, які звучали сьогодні на уроці. Дійсно, «нема гірше, як купатися в достатку і смертельно мучитися без природного діла, і нема більшої радості, як жити за натурою».



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.