Українська література - розробки уроків

М. Вороний «Євшан-зілля»

Мета: ознайомити зі змістом поеми; домогтися засвоєння учнями ідеї твору; удосконалювати вміння школярів аналізувати художній твір із застосуванням елементів компаративного аналізу, визначати художні особливості поеми; розвивати мовлення учнів, їхню увагу, пам'ять, уяву; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання: портрет М. Вороного, підручник, ребус, плакат, полин (гербарій).

Перебіг уроку

Пісня на слова В. Симоненка «Лебеді материнства» (у виконанні учениці).

Слово вчителя.

Любов до рідної землі — найпотаємніше почуття людини. І ким би вона

не була — багачем чи жебраком, ученим чи хліборобом, — і якою вона б не була — дорослою чи малою, — рідна домівка кличе до себе, небаченою надзвичайною силою притягує, манить спогадами, тривожно сниться довгими зимовими ночами, відгукується в серці рядком маминої пісні, навіює духмяні запахи квітів дитинства…

Недаремно в народі кажуть: «Де не є добре, а вдома краще», «За рідною землею і в небі сумно», «Кожному мила своя сторона».

— А які ви знаєте прислів’я, приказки про рідний край, можливо, інших народів?

Висловлювання учнів.

Висновок. Отже, проблема рідної землі є вічною.

Слово вчителя.

Почуття любові до Батьківщини ще більше загострюється, коли

знаходишся далеко від неї (відрядження, подорожі) і навіть переходить у тяжку тугу, коли довгий час доводиться жити на чужині, або стає одвічною ностальгією, коли на Батьківщину немає вороття… І згадалася гірка доля Миколи Вороного, який так любив єдину Україну, готовий був віддати життя за неї і якому так і не судилося щасливо жити і творити на рідній землі.

Асоціативний диктант.

7 грудня 1871 р., Харків, Ростов-на-Дону, Т. Шевченко, «Життя і слово», «Руська бесіда», М. Кропивницький, Віра Миколаївна Вербицька, Марко, «За брамою раю», 1917 р., «За Україну!», 1926 р., 1928 р., «Марсельєза», «Інтернаціонал», 1934 р., 1937 р., Новоукраїнка Одеської області, «З-над хмар і долин», 7 червня 1938 р., Соловки, табори ГУЛАГу, 1957 р., 1989 р.

Мотивація навчальної діяльності.

— Сьогодні ми будемо працювати над твором М. Вороного, який зашифрований у ребусі (учні розгадують ребус).

Учитель оголошує тему, мету, епіграф до уроку.

Для нас у ріднім краї

Навіть дим солодкий та коханий.

Леся Українка

Клас поділений на творчі групи:

1) історики;

2) мовознавці;

3) літературознавці;

4) декламатори;

5) психологи.

Учитель. У згадуваному 1928 році ще гучно відзначалося 35-річчя Миколи Вороного. М. Рильський склав акровірш, у якому підкреслює значення життєвого подвигу старшого сучасника (слова на плакаті):

Вітаю Вороного нині!

Одважно линучи з-над хмар,

Рабів будив ти у долині,

Огонь злюбивши, як Ікар!

Не відаючи супокою,

Оспалих кликав громадян.

Минуло! Це ж перед тобою,

У тебе вкрадений євшан!

Питання до літературознавців:

— Дайте визначення акровірша. Звірити за словником літературознавчих термінів.

Робота з текстом поеми «Євшан-зілля».

План записаний на дошці. Учні переписують у зошити.

1. Написання твору. Жанр.

2. Історична основа.

3. Значення епіграфа.

4. Тема, ідея.

5. Особливості композиції:

а) сюжет, його елементи;

б) позасюжетні елементи (назва твору, описи, ліричні відступи,

обрамлення, пролог, епілог, висловлювання персонажів).

Бесіда.

Питання до літературознавців:

— Як створювалася поема?

— Що називається поемою?

— Що спільного з ліричним твором?

— Що є основою поеми?

Питання до істориків:

— Яка історична основа твору?

— Пояснити епіграф. Хто і коли сказав ці слова?

— У якому творі ви їх читали?

— Зачитати уривок із «Літопису Руського», прокоментувати.

— Яка головна думка літописних джерел і поеми М. Вороного «Євшан-зілля»? (Проблемне питання, на яке учні дадуть відповідь у кінці уроку).

Питання до мовознавця:

— Що означає «євшан-зілля»?

Питання до літературознавців:

— Як називається та частина, яка передує сюжетним елементам, що є вступною до твору?

— Яке значення має пролог у поемі? (Проблемне питання).

Декламатор. Пролог до поеми (напам’ять).

— До кого звертається поет?

Питання до мовознавців:

— Чи однакові за значенням слова «батьківщина» і «Батьківщина»?

— Яке слово у пролозі незвичне? (єсть). З якою метою вживається?

Питання до літературознавців:

— Що таке композиція?

— Якщо розглянути будову твору, то до яких жанрів подібна поема?

— Що споріднює ці жанри?

Декламатор (4 строфи).

Слово — психологам.

Існує теорія відомого нині американського психолога Еріксона. Він ділить життєвий цикл на 8 фаз. Перша фаза —вік немовляти. Головне завдання в цьому періоді — виробити в немовляти несвідоме відчуття «базової довіри» до зовнішнього світу. Основний засіб при цьому — батьківська турбота і любов. Хлопчик одержав це, бо «половецького б то хана най- улюблена дитина».

Батьки (а саме — половецький хан) заклали підвалини «базової довіри».

Друга фаза — раннє дитинство — у дитини формується почуття автономії й особистісні цінності або їх протилежність — сором і сумніви. Очевидно, саме в цей період хлопчика було забрано в полон, відірвано від батьків, рідної землі.

Ріст самостійності дитини дає їй можливість вибору. Завдяки цьому на цій стадії розвитку закладаються такі риси майбутньої особистості, як: почуття відповідальності, повага до дисципліни й порядку.

Сімейні умови включають: соціальне походження, рід занять, матеріальний рівень та рівень освіченості батьків. Усе це в значній мірі визначає життєвий шлях дитини. Крім свідомого виховання, яке дають батьки, є ще внутрішньосімейна атмосфера, причому ефект цієї дії накопичується з віком. Величезну роль відіграє склад родини і характер взаємовідносин між її членами. Хлопчик виріс у чужій сім’ї, і час зробив свою справу. Юнак забув рідні степи, а:

Край чужий , чужі звичаї

Як за рідні уважати.

Питання до літературознавців:

— Які ще елементи сюжету ви знаєте?

— Що у творі є зав’язкою? (Прагнення невтішного хана повернути сина).

— Як про це сказано у творі?

Декламатор (від слів: «Зажурився, засмутився…» до слів: «…степу вільного привілля»).

Питання до психолога:

— Що можна сказати про переживання хана?

Сьома фаза — дорослість — творча діяльність і почуття продуктивності не тільки в праці, а й у турботі про інших, включаючи і нащадків, у потребі передавати свій досвід. У негативному варіанті проявляється відчуття стагнації (застою).

Восьма фаза — зрілий вік, або старість — характеризується появою почуття задоволеності, повноти життя, виконаного обов’язку, в іншому разі — розчарування й відчаю. Відчуття того, що життя прожите даремно, що часу залишилося дуже мало, що він летить швидко; усвідомлення беззмістовності свого існування, втрата віри в себе та в інших людей. Усеперемагаюче бажання повернути минуле, одержати від життя більше, ніж було ним даровано.

— Що вирішує хан?

Декламатор (від слів: «І пішов судець в дорогу…» до слів: «Подає оте бадилля»).

Питання до літературознавців:

— Як називається цей елемент у сюжеті? (Розвиток дії. Він охоплює шлях посланця до князівських палат, виконання ним ханського наказу).

— Що є найвищою точкою в поемі?

— Як називається цей елемент у сюжеті? (Якщо учням важко визначити чи сформулювати, допомагає вчитель. Кульмінаційним моментом у творі стає етичний конфлікт у душі юнака між ситим і спокійним життям бранця та сповненим тривог, але вільним життям удома).

— Який образ відіграв вирішальну роль у виборі? (Нюховий образ євшану-зілля допомагає юнакові зробити єдино правильний вибір — повернутися в рідні степи).

Декламатор.

Психолог.

Юнацький вік (у хлопців із 14 до 22 років) — це передусім певна стадія духовного розвитку, хоч він і зв’язаний із комплексом психофізіологічних процесів. Головне в цьому періоді — відкриття власного «я», розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності, поява життєвого плану, поступове вростання в різні сфери життя.

Людина народжується з достатньо розвиненими задатками до пізнавальної діяльності, проте ці пізнавальні процеси немовля здійснює спочатку несвідомо, інстинктивно. У даному випадку саме вони відіграли вирішальну роль у подальшому житті хлопця.

Пізнавальний процес можна окреслити як цілісний психічний акт, який складається нероздільно із усіх видів психічних процесів. Але один є обов’язково головним, що визначає характер даної пізнавальної діяльності. Тільки в такому значенні можна розглядати окремо такі психічні процеси, як сприймання, пам'ять, мислення, уява.

Характерною для того чи іншого способу чуттєвості є сила реакції, якою людина відповідає на різноманітні подразники. Про глибину сенситивності (чуттєвості) свідчить поєднання різних показників, особливо за післядією ефектів у вигляді послідовних реакцій (безпосередніх образів пам’яті, утворенню уявлень та їхніх асоціацій).

Сенситивність нерозривно пов’язана з типом емоційності: активності чи інертності, емоційного збудження чи гальмування тощо. У даному випадку —сильне емоційне збудження.

Сенситивність є загальною, відносно стійкою особливістю особистості, яка проявляється в різних умовах при дії найрізноманітніших за своєю дією подразників.

Питання до літературознавців:

— Яка ж розв’язка?

Декламатор.

— У якому з елементів сюжету сконцентрована ідея? Як називається заключна частина в деяких творах?

Декламатор (епілог — напам’ять).

— Знайдіть у пролозі рядки, що відповідають таким в епілозі:

А проте тієї сили,

Духу, що зрива на ноги,

В нас нема, і манівцями

Ми блукаєм без дороги!..

— Як називається цей прийом у літературі? (Композиційне кільце).

— До кого звертається поет?

Формулювання висновку. Отже, звертання до співвітчизників на початку і пристрасне слово наприкінці поеми утворюють своєрідне композиційне кільце. Традиційно вважається, що коло — це символ вічності, тобто вічною і незнищенною залишається відданість Батьківщині.

Елементи компаративного аналізу.

«Євшан-зілля» М. Вороного

«І довше віку триває день» Ч. Айтматова

«Євшан-зілля» М. Вороного

«Вересковий трунок» Р.-Л. Стівенсона.

Учні висловлюють свої думки, порівнюють названі твори, визначають спільне й відмінне. Формулюють висновки.

Пам'ять, усвідомлення людиною свого роду-племені проголошуються обома письменниками — М. Вороним і Ч. Айтматовим. Тема нескореності ворогам, готовності загинути за Батьківщину, але не зрадити її, пронизує баладу англійського романтика Роберта -Льюїса Стівенсона.

«Вересковий трунок» (1885). Старий батько прирікає на смерть сина, але не відкриває таємниці вересового меду:

Не вірив я в мужність хлопця,

Який ще не мав бороди.

Мене ж не злякає тортура.

Смерть мені не страшна,

І з вересового трунку

Зі мною помре таїна.

У сюжетах поеми М. Вороного та балади Р.-Л. Стівенсона є суттєві розбіжності: у першому творі бранець живе розкішним життям, але не продає свою душу владарю, у другому ж — не боїться тортур і залякувань, гордо приймає смерть. Але споріднюють обидва твори мотиви синівського обов’язку, вірності рідній землі, тобто того живлющого духовного начала, що робить людину Громадянином.

Хвилинка теорії літератури.

Питання до літературознавців:

— Які художні особливості поеми «Євшан-зілля»? (Трикратність повторення подій; вживання синонімів; порівняння; риторичні звертання й оклики; віршовий розмір — визначає хтось із літературознавців).

Учні зачитують приклади з тексту.

— Доведіть, що твір «Євшан-зілля» — поема.

Питання до істориків:

— Чому Микола Вороний звертається до далекого минулого нашого народу? (Учні висловлюють свої думки, роблять висновки. Учитель узагальнює сказане).

Учитель. Там, у минулому, М. Вороний бачив приклад високих патріотичних почуттів, безмірної любові до рідного краю. Це притаманне нашому народові. Народне прислів’я каже: «Життя не має ціни, а воля дорожча за життя». Так і герой із твору «Євшан-зілля» воліє вмерти на рідній землі, ніж у розкоші жити, але в чужій. Отже, поема пронизана патріотичною ідеєю.

М. Вороний — один із засновників символізму в українській літературі.

Питання до літературознавців:

— Яка ідея поеми?

— Що таке символізм? А символ?

— Що символізує євшан-зілля?

— Який це образ? (Нюховий).

Учитель роздає кожному учневі по гілочці полину.

Слово вчителя (напам’ять).

Привезти зі свого села стебельце полину, покласти його в книжку між сторінками і забути, а потім, зимою, випадково натрапити. Полин висох, кришиться, вже немає того соковитого сивого блиску, хоча й збереглося його наче трохи на дрібному листі. І запах його й посеред зими невитравленим зостався, тонко б’є в ніздрі, струменить, здається, по жилах разом із кров’ю. Ти вже весь просочуєшся його духом. І не тільки твої руки запахли гірчавиною, а й наче зір погіркішав, і погляд, і думки твої.

І постають у твоїй уяві рідні краї — яри та вибалки, чорні ліси, тихенькі річечки, болота в осоках, високі горби й сірі дороги. Все це зразу приходить до тебе, ти бачиш ці картини чітко й опукло, бачиш у кольорах і барвах, у пахощах. І все це наче повито для тебе полиновим духом, його гіркотою.

Гіркий дух полину кличе в твої спомини далекі поля, які ти колись бачив і які ти тепер згадуєш не такими, якими вони тоді були, а такими, якими вони ввижаються зараз твоїй уяві. Жита в тих полях красуються так, як вони ніде й ніколи більше не красувалися для тебе, і стоїть поміж їхніми стеблами зеленкувате примарне світло, навіть не світло, а жива загадка, таємниця.

Нехай вічною загадкою, таємницею буде для вас євшан-зілля. Нехай ніжний і приємний запах полину завжди переслідує вас і повертає на святий Берег Дитинства. Нехай слова Лесі Українки, які ми взяли епіграфом до нашого уроку, стануть аксіомою вашого життя:

Для нас у ріднім краї

Навіть дим солодкий та коханий.

Мовознавець пояснює цей крилатий вислів.

Домашнє завдання.

Високий рівень: написати кінострічку, взявши за основу сюжет поеми «Євшан-зілля».

Достатній рівень: написати твір-мініатюру на тему «Що важливіше: «і безпечне, і вигідне життя в полоні чи воля»?

Середній рівень: скласти план до поеми «Євшан-зілля».

Підсумки уроку. Оцінювання.