Українська література - розробки уроків

Василь Симоненко «Салюти миру»

Мета: формувати інтерес до творчості поета, вчитись аналізувати його поетичні твори. Розуміти значення написаного тексту. Виховувати любов до рідної землі, до миролюбного народу України.

Обладнання: твори поета (виставка), поезії (на партах), стенди «Увінчаний пам’яттю», «Життя і творчість В. Симоненка» (фотоальбом), комп’ютер, магнітофон.

Тип уроку: комбінований (поєднання розповіді з елементами бесіди).

І. Актуалізація до сприймання матеріалу

Війна ... Вимов це слово — і побачиш, як у наших вкритих сивиною бабусь і дідусів зразу зникає усмішка з обличчя, на чоло ляжуть глибокі зморшки і в очах з’явиться невимовний сум. Війна. У цьому слові біль і розпач матерів, стогін поранених, плач сиріт. Це чорна ганебна сторінка в історії людства, події, від яких мимоволі здригаєшся і тихенько помолишся, щоб такого ніколи не сталося.

Війна скінчилася, але час не послабив біль. Ми будемо завжди пам’ятати тих, хто ніколи не прийде. Їхній подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

Скульптори увічнюють пам’ять про героїв обелісками, художники —пензлем, письменники ж, як проголошувала Леся Українка, словом. Подвиги не меркнуть в людському житті, і не забуваються книги письменників, у яких звеличено героїзм народу, радість перемоги над ворогом.

Стоять у музеях пробиті знамена гвардійські,

Суворі солдати не сплять уночі на посту.

На кручах дніпровських високі мечі обелісків

І вся Україна стоїть у вишневім цвіту.

Справжнім літописцем тих буремних років був Василь Симоненко —життєлюб, гуманіст, закоханий у світ, непересічна, сильна особистість. Саме така людина могла написати поезію «Салюти миру», яка бринить музикою у відкритому серці.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

То ж сьогодні ми поведемо розмову про бентежне й радісне свято Перемоги, яке щороку приносить до нас юний травень, із вітром свіжим, із піснями крилатими, з небом чистим.

Епіграфом до уроку візьмемо слова Петра Осадчука:

Дев’яте травня — свято свят!

Вітрило на вітрах свободи.

Червонозоряний солдат

Порятував усі народи.

Сьогодні Ви знову поринете у світ поезії, будете вчитись аналізувати твір, бачити світ очима автора, разом із ним переживати і радіти.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Розглянувши поезію «Салюти миру», сьогодні Ви переконаєтєсь, що

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної великої війни.

— Діти, будьте уважними, слухаючи поезію. Вам потрібно буде довести:

Чому люди, які пережили страшну війну, так прагнуть вічного миру?

Чому поети пишуть вірші, пісні і поеми про пережите страхіття і страждання?

IV. Сприймання, засвоєння та осмислення учнями нової інформації

А почнемо ми, діти, з тих передумов, які викликали до життя поезію «Салюти миру». Хоч уже сімдесят два роки над нами мирне небо, але ми не можемо не згадати про трагічне минуле наших прадідусів. У збірці поета «Тиша і грім» лунає відгомін недавньої війни, яка жорстоко опалила своїми чорними ураганами, своїми нещадними жорнами перемолола не тільки «варварську орду», а й мільйони кращих синів і дочок нашого народу. Цей відгомін пов’язаний із дитячими спогадами про війну, які потужними джерелами воскресали у пам’яті колишнього «пасинка війни» Василя Симоненка.

Читаючи його вірші, ми вловлюємо їх спорідненість із творами тих молодих поетів, чия юність ходила в шинелях. Візьмемо, наприклад, поезію «Вчителька» Андрія Малишка, яку ми нещодавно вивчали. У ній згадується про те лихо, яке принесла вчительці війна.

— Діти, порахуйте, будь ласка, скільки років було Василю Симоненкові в 1945 році.

Як бачите, десятирічним хлоп’ям зустрів він День Перемоги. Ви мабуть, зрозуміли, що життя поета змалечку не завжди було радісним. Довгождана перемога і сльози матерів та дітей. Хіба цього мало на одну маленьку душу?

Його дитяче страждання було мукою та болем усього народу. І це всіх гартувало до майбутньої радості. Після суспільного страждання спільною і сильнішою радість стає. Але горе ніколи не забувається. Ось чому люди, які пережили страшну війну, так прагнуть вічного миру. Ось чому поети пишуть вірші, пісні і поеми про пережите страхіття і страждання. Фронтові випроби минули Василя Симоненка, малолітка, але червоно-вишневі Малишкові зорі з дивною силою продовжили себе в Симоненковій поезії «Салюти миру», з якою ми сьогодні ознайомимось.

— Читання поезії вчителем.

— Діти, не будемо переказувати зміст поезії, щоб не руйнувати образи, не втратити поетичності.

Перед Вами є ця поезія.

Поділіть текст на частини, кожній із них дайте назву (усно).

— Діти, Ви до цього про війну читали чимало прекрасних і хвилюючих

творів, тому, прослухавши цю поезію, пересвідчилися,що вона переконлива і правдива. У ній звучить і цілком природний висновок, де бачимо пряму

причетність автора до важливого явища.

— Ми з Вами спробуємо виділити рядки, в яких виражена радість людей, викликана перемогою над фашистськими загарбниками. Мені хотілось би дізнатись, які вислови Вам найбільше сподобались?

— Відповіді учнів.

— Діти, на Вашу думку, що пригадують люди в День Перемоги?

Як про це сказав поет?

— Відповіді учнів.

Більше півстоліття минуло з того часу, як відгриміли залпи салюту на честь перемоги над лютим ворогом у Великій Вітчизняній війні. Але і зараз свято перемоги для кожної людини є хвилюючим, із присмаком сліз. Воно болем відгукується в серці, бо немає, мабуть, жодної української сім’ї, якої не торкнулась би війна, хто б не втратив у тому пеклі близьку людину.

І коли в сонячний день 9 Травня дивишся, як вітер тихо гойдає крони дерев, як весело галасують діти, мимоволі згадуються рядки Максима Рильського:

Поглянь в вікно! Твоя це перемога,

Це дружби й братства пам’ятник живий.

Цей лан, цей сад, цей порив твій і мій,

Це в безмірі прокладена дорога!

(М. Рильський «Воїнові»)

Але ж який жорстокий і кривавий шлях треба було пройти нашим воїнам задля того, щоб День Перемоги настав. В ім’я миру та щастя Батьківщини вони готові були йти на смерть, бо їхня свідомість за жодних обставин не могла прийняти думку, що рідна земля буде уярмлена фашистами.

— Як бачите, діти, як образно описав поет День Перемоги.

— Домашнє завдання для Вас буде таке: на основі прочитаної поезії «Салюти миру» написати твір «Дев’яте травня — свято свят».

— Давайте уточнимо: хто живе вічно в пам’яті народній?

Відповідаючи, вживайте слова й вислови з тексту.

— Відповіді учнів.

В мармурі, в бронзі,

У квіті сердець,

В сплесках вечірніх

ясних озерець —

Вічні, як вітер,

Як зело, як спів,

Вічні, як сонце

навіки-віків.

Вічні,

Бо кривду збороли страшну

У сорок п’яту священну весну;

Вічні,

Бо, правдою стверджені в грім,

Воїни житимуть в серці твоїм!

(Іван Цинковський «Вічні»).

Юний травень. Весь у блакиті, зелені та квітах, у сяйві усмішок, у звучанні урочистої музики. Зі святими солдатськими спогадами, з вічним горем сивих матерів, із роздумами про долю миру, завойованого кров’ю.

Вічний вогонь... Незгасно пломенить він дні і ночі біля підніжжя монументів, на братських могилах героїв Великої Вітчизняної війни. Скільки їх, мужніх і відважних синів і дочок України, полягло в кривавому бою з ворогами. У людській пам’яті не згаснуть славні імена тих, хто наближав велику перемогу сорок п’ятого, хто боронив рідну землю від фашизму. Звідки ж та сила і воля в рідного народу? Напевно, у бентежній, могутній любові до Батьківщини, до правди, до сонця, до миру.

— Звернемо, діти, увагу на мову поезії. Якими однорідними членами підсилюється зміст?

— Попрацюємо колективно, а декілька учнів виконають індивідуальні

завдання.

Індивідуальні завдання:

1. Знайдіть у вірші образні вислови, в яких говориться про те, що загиблі заповідали нам берегти мир.

2. Виділіть синоніми. З якою метою вони вжиті?

3. Виберіть з вірша слова, що римуються. Які слова вони пов’язують?

До яких частин мови належать?

— Для когось із Вас, можливо, є незрозумілі слова? Тож з’ясуємо їх значення за допомогою тлумачного словника.

— Спробуйте пригадати і назвати відомі Вам твори про Велику

Вітчизняну війну, написані українськими поетами.

— Назвіть твори живопису або графіки, на яких зображено День Перемоги. Хто їх намалював?

— Як Ви вважаєте, музикою якого характеру можна виразити настрій цього твору?

V. Підсумкова бесіда про поезію Василя Симоненка «Салюти миру».

Так пристрасно писав поет. Якось непомітно ввійшла його поезія в наші душі. І сьогоднішній урок-ознайомлення із віршем хай буде нам святом. Я впевнена, що ці чудові поетичні слова ввійшли в ваше серце як добрі та щирі

друзі і порадники, щоб залишитися назавжди.

— Діти, послухайте поезію Марка Зісмана «Я часто йду до пам’ятника Слави» і скажіть: Чим схожа ця поезія із віршем Симоненка «Салюти миру»? Як би Ви визначили настрій цих віршів?

Я часто йду до пам’ятника Слави,

Що завжди в світлі Вічного вогню;

Над Києвом піднявсь в височину

Він стрункістю і гордістю постави.

Встають за ним світанкові заграви,

Початок кладучи новому дню,

І сонце, й місяць мають за рідню

Вогонь його незгасний, величавий.

Удень і уночі з гранітних плит

Зорять безсмертні прізвища у світ,

І кожне ятрить незагойну рану.

І тисячі людей мовчазно йдуть

Понад старим Дніпром в скорботну путь

Віддати їм свою любов і шану.

— Відповіді учнів.

— Поясніть, до яких поезій можна підібрати дані прислів’я. Кого вони характеризують?

Миром дорожити — людям довго жити.

Батьківщина — всім матерям мати.

Пташці — воля, людині — мир.

За рідною землею і в небі скучно.

— Діти, так доведіть:

Чому люди, які пережили страшну війну, так прагнуть вічного миру?

Чому поети пишуть вірші, пісні і поеми про пережите страхіття і страждання?

— Учні доводять свої думки.

— Напевне, у когось із Вас загинув хтось із родичів? Як у вашій сім’ї

шанується пам’ять про них?

— Висловіть свої думки щодо сучасних подій в Україні, зокрема в Криму

й на Донбасі. Щоб Ви здійснили для врегулювання воєнного конфлікту?

— Відповіді учнів.

VI. Загальні висновки вчителя

Кожен рік 9 Травня ми вшановуємо пам’ять полеглих у боях за рідну землю. Слухаємо розповіді свідків тих подій, уважно дивимося їм в очі. Як багато бачимо ми в тих очах! І думаємо, думаємо про все. Про те, що було, і про те, що буде. І раптом розуміємо: яке ж це щастя — безмежне і чисте блакитне небо над головою! І завтрашній день, якого чекаємо із надією і радістю! Тож хай ніколи не повториться той жах, назва якому — війна! Вона ненависна всім чесним людям землі. А найбільше тим, хто пройшов через її лихоліття. Вічно буде жити в серцях пам’ять про тих, хто віддав життя за щастя і мир на землі.

У нас, живих, є багато прав. Є право на любов і дружбу, право на щастя. Але одного права у нас немає і не може бути: ми не можемо забути того, що зроблено нашими батьками і дідами в ім’я нашої рідної землі, в ім’я перемоги над фашизмом — «салютів миру», в ім’я життя на землі.