Українська література - розробки уроків

Самоцвіти літературної Балаклійщини: Леонід Талалай і Володимир Стальний

Мета:

Навчальна — вчитися виразно читати поезії, аналізувати художні засоби створення образів, знати життєвий і творчий шлях Л. Талалая й В. Стального;

розвивальна — розвивати вміння працювати з додатковою літературою, розвивати естетичні смаки учнів, спостережливість, уміння творчо мислити, грамотно висловлювати свої думки, удосконалювати навички виразного читання, розвивати словник учнів, формувати кругозір;

виховна — виховувати почуття пошани, поваги, любові до літератури рідного краю, її митців, виховувати любов до батьків, до своєї родини, до традицій, любов до природи, інтерес до наслідків власної праці, естетичні почуття.

Тип уроку: урок літератури рідного краю

Форма проведення: інтегрований урок

Наочність: мультимедійна презентація, інструкційні картки, макети квітів, виставка збірок Л.Талалая й В. Стального

Дерево рідне з кволим корінням — спотворне,

Далі плазує тонке й хитке.

Так і людина — залежить від коренів,

Ріднеє слово — коріння людське

Хід уроку

І. Організаційний момент

Доброго дня, діти! Привітайтеся з нашими гостями. Запрошую вас на урок, який розпочинає пісня.

ІІ. Підготовка до сприйняття матеріалу

(Звучить гімн Балаклійщини)

- Діти, яким музичним твором ми розпочали урок?

- Чи знаєте ви авторів слів і музики (слова-О.А.Тризни; музика-С.Івончика).

Ми живемо на Балаклійщині, землі щедрій і родючій, та найбільша наша гордість - люди. І сьогодні на уроці літератури рідного краю ми продовжуємо говорити саме про майстрів слова. Чарівний світ літератури допомагає зовсім по-іншому, крізь призму бачення письменника, глянути довкола, відчути гордість за те, що ти народився саме на цій землі, живеш тут і саме тут будуть жити твої нащадки.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Епіграф до нашого уроку :

Дерево рідне з кволим корінням — спотворне,

Далі плазує тонке й хитке.

Так і людина — залежить від коренів,

Ріднеє слово — коріння людське.

На кроні Балаклійського дерева розрослися могутні поетичні гілки. Хто вони? Хто формує це поетичне дерево?

- Пригадайте, кого з балаклійських письменників, поетів ви знаєте?

(Тризна О.А.,Перерва Анатолій, Талалай Леонід, Тома Леонід, Лопатін Вукол, Стальний Володимир, Гопцій Микола, Тихоненко Любов, Ліснича Лариса)

- Чому ми можемо пишатися митцями рідного краю?

(Звісно, можемо пишатися. Ми повинні знати наших митців літератури, розповідати про них іншим. тим самим ми зможемо донести до наших нащадків історію рідного краю)

- Чим близькі нам поети рідного краю?

(Вони близькі тим, що перш за все — це наші земляки, які передають любов до Батьківщини у своїх творах)

Тож, я хочу зауважити, що нам не варто шукати коштовні перлини літератури далеко. Художній дивосвіт поруч.

ІV. Повідомлення теми, мети уроку

Балаклійщина багата на талановитих людей. Усіх їх об’єднує велика любов до рідної землі та її мешканців. Ми горді тим, що наша земля народила таких унікальних людей: Леоніда Талалая й Володимира Стального.

Тож, тема уроку звучить так: «Самоцвіти літературної Балаклійщини: Леонід Талалай і Володимир Стальний»

- Запишіть, діти, дату, тему та епіграф нашого уроку.

- Подумайте, чого ви хочете навчитися і про що хочете дізнатися на сьогоднішньому уроці як читачі?

Запишіть на макетах квітів , що лежать у вас на партах, свої цілі на урок.

(записують, за бажанням озвучують)

- А ось і наші загальні цілі:

Знати : імена балаклійських письменників, біографічні відомості Л.Талалая і В. Стального, познайомитися з багатогранністю їх таланту.

Уміти: виразно читати поезії, аналізувати художні засоби створення образів, творчо мислити, грамотно висловлювати свої думки

Цінувати: творчі здобутки поетів-земляків, вчитися в них любові до рідної землі, берегти Батьківщину для нащадків

До сьогоднішнього уроку ви об’єдналися у дві групи. Така форма роботи є для вас звичною, проте нагадаю вам правила роботи в групах. Вони перед вами на слайді :-поважай думки інших

- вислухай уважно товариша

- обгрунтуй перевагу своєї пропозиції

- будь толерантним і вихованим.

Кожна група отримала випереджальне завдання:

І група досліджувала біографію і творчість Леоніда Миколайовича Талалая;

ІІ група — життєвий і творчий шлях Влодимира Івановича Стального.

Крім того , кожна група має листки взаємооцінювання, за допомогою яких оцінює свою та іншу групу за такими показниками: дослідження, виразне читання, аналіз поезій , а керівник групи виставляє середній бал.

V. Сприйняття нового матеріалу

1. Два могутні велетні поезії, два співці рідного краю. Якими ви їх побачили?

Що дізналися цікавого?

Повідомлення учнів:

1.1. Ми працювали над творчістю Леоніда Талалая. На сьогодні поезія Леоніда Миколайовича, українського поета, лауреата Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка з літератури, відома нашим читачам. Народився поет 11 листопада 1941 року в с. Савинці Балакліївського району. Закінчив Літературний інститут ім. О.М. Горького.

1.2. Проте згодом сім’я переїхала на Донбас, де і відбувся творчий дебют поета — його юнацькі вірші друкували в Горлівській газеті «Кочегарка», а 1967 року побачила світ його перша збірка «Журавлиний леміш». Остання книга поезій «Безпритульна течія» вийшла в 2011 році. Леонід Талалай трагічно загинув 19 червня 2012 року.

1.3. Так, 11 листопада поетові виповнилося б 75 років. Найцікавіші факти з його життя розповідає дружина — поетеса Тетяна Винник.

«Під час служби у війську в ракетних військах Леонід Миколайович був опромінений. Сталася аварія, і він дивом виявився у протигазі. Ті, хто не його не мав, пішли з життя одразу після нещасного випадку. Та Леонід Миколайович все одно отримав велику дозу опромінення. Лікарі навіть діагнозу поставити не могли. Готувався до найгіршого. Це видно і з його поезії того часу. Але поступово, працюючи над собою, одужав»

1.4. «Леонід Миколайович розповідав, що колись до Києва приїздили буддиські монахи, які проводили заняття. Він їх відвідував. Під час занять навчився медитувати та босоніж ходити по розпеченому вугіллі. Умів перемагати біль»

1.5. Леонід Талалай добре катався на ковзанах. Робив це і в останні роки свого життя. На ковзанах катався на озері біля дачного будинку. Там і загартовувався. Купався щодня за будь-якої погоди.

Нагадаємо, що Леонід Талалай помер 19 червня 2012-го на своїй дачі на острові Водники у Голосіївському районі столиці. Коли спускався сходами з другого поверху, у нього схопило серце. За висновками спеціалістів, це був нещасний випадок. Причиною смерті стала серцева недостатність. За життя Талалай він видав 17 збірок поезій.

-Що ви можете сказати про мотиви творчості поета?

1.6. Однією з важливих тем , до яких звертається автор, є тема природи, краси, часоплину. Мені сподобалася поезія, яку я хочу представити.

Притишено плине осінній Донець,

мазками на синє лягає багрянець,

і ширшає тиша. І ти над Дінцем

стоїш, нахилившись лицем у лице,

непевен у тому, тебе чи подобу

малює Митець , не спиняючи воду,

і стримуєш сльози. І, ніби в пітьмі,

спалахують спогади глухонімі,

і все постає, як тоді, як тоді,

і юне обличчя на світлій воді.

1.7. Деякі з поезій Леоніда Талалая мають ознаки традиційних японських віршів хоку чи танка —неримовані вірші 3-х і 5-ти рядкові, це вміння сказати багато в небагатьох словах. Тут і відстороненість від суєтного буття, просвітлена самотність, духовне злиття зі світом. Особливо це помітно в віршах циклу «Просівання піску».

Жодної хмари у небі, жодної птиці у небі.

Звідки ж взялася тінь, що впала на серце?

Так, творчому методу і самій манері Л.Талалая приділяють увагу літературознавці, які досліджують проблематику його творів, розглядають їхню поетику.

Спробуймо проаналізувати одну з ліро-філософських поезій автора.

(колективна робота)

- Вірш і схема аналізу перед вами на парті

Глибокий сад

В ранковому саду заголубіли тіні,

І краплею роси заснула в квітці мить.

Біжить стежина в сад у зарості малини,

Яка дозріла вже і запахом п’янить.

Стоїть на місці час. Нічого не минає.

На промінь золотий схилилась висота.

Співають горобці на гребені сараю.

І мати молода подвір’я підміта.

Котяра голубів чатує сонним оком.

Кров місяця іскрить у стеблах полину.

А яблуко одне зірвалося до строку,

і яблуня немов приховує вину.

Гуде бджолиний рай, спішить заповнить хоти.

В очах палахкотінь від яблук у росі.

Червоно квітне мак, червоно грає сонце,

До танцю і пісень запрошуючи всіх.

Танцюють лопухи, і соняхи , і клени,

Найдальша далина прибилась до воріт,

І вихор золотий шумить навколо мене,-

Розкручуючи все і всотуючи світ.

А в центрі тільки я, дитина листопада,

Єдиний диригент і чародій на мить,

Дарма, що народивсь під зіркою, що пада,

В саду , що обліта, на вітрі, що горить!

- Про що цей твір?

(У поезії автор увічнив щасливу мить дитинства. Це спогад про його дитячі роки, те світовідчуття. Герой на мить стає собою колишнім, бачить світ очима хлоп’яти. «Мати молода подвір’я підміта).

- Які настрої, почуття передано в цій поезії?

(Це лірична поезія переважно з почуттями суму за давно минулими роками, за мамою, яку вже не повернеш).

- Які художні засоби підсилюють ці настрої?

(Епітети: промінь золотий, вихор золотий, сонне око.

Метафори: червоно квітне мак, червоно грає сонце, в очах палахкотінь від запаху роси, заголубіли тіні, час не стоїть на місці.

Персоніфікації: мить заснула, стежина біжить, висота схилилась, лопухи танцюють, далина прибилась

Символ : сад як спогад дитинства, втілення пам’яті про найсвітлішу пору життя).

- Чи можемо сказати , що ліричний герой — це сам автор? Доведіть це рядками вірша.

(«А в центрі тільки я- дитина листопада»)

Відомо, що поет народився в листопаді, тож натяк є доволі прозорим.

- Визначте головну думку поезії. В яких рядках вона виражена?

(Дитинство не минає, воно залишається з нами назавжди Стоїть на місці час. Нічого не минає». «Дарма, що народивсь під зіркою, що пада, в саду, що обліта, на вітрі, що горить»)

- Які думки, почуття пробуджує в вас цей твір?

(Треба цінувати кожну мить нашого дитинства, поважати, любити наших батьків, жити повним життям, «бути диригентом свого життя»).

Отже, поетична творчість Л.Талалая — помітне явище в українській літературі. Він був майстром тонкого психологічного малюнка, його лірика ввібрала кращі риси майстрів минулого. Ми висвітлили магічну силу таланту автора, розкрили його дивовижний художній світ.

Хвилина відпочинку (під музику, заплющивши очі, роблять рухи плечима, головою

2. Наша друга стежина — це дивосвіт поезій Володимира Стального.

Слово другій групі, яка готувала дослідження.

2.1 Народився Володимир Іванович у с. Копанки Борівського району Харківської області. Його дитинство припало на повоєнні роки, сім’я була багатодітною, жилося дуже важко.

2.2 Ось як він згадує дитинство поет у своєму вірші «Перші кроки»

Я вчусь ходить…

Ще тільки відгриміли фронти.

Ще диму покручі гіркі.

Моє село береться вже за діло.

Моє село взуває кирзаки.

Я вчусь ходить…

Лишивши у землянках свою біду,

суворе і просте,

моє село виходить на світанки.

Моє село — аж три сім’ї!-йде в степ.

Впрягається і плужить. Стогне. Хилиться.

Моє село втирає сльози злі…

І я за батькову тримаюсь милицю, -

уперто вчусь ходити по землі.

2.3. Стальний закінчив факультет Харківського державного університету у 1984 році. Працював кореспондентом в обласних і республіканських виданнях. З 2011 року — кореспондент районної газети «Вісті Балаклійщини».

2.4. У свій час Л. Талалай сказав про В. Стального: «У Володимира Стального є безперечний талант, є все, щоб бути цікавим поетом. Треба працювати». Праця і пошук — ними насичені збірки поета «Отчий дім», «Побудь , моє засніжене довір’я», «Терновий сум», «Зміст зморшки».

2.5. У своїх поезіях Стальний завжди повертається до рідного краю, батьківської хати.

Саме про любов до мами, рідного дому говориться в поезії, яка мені дуже сподобалась .Автор наголошує на тому, що в будь-якому віці для мами ми залишимося дітьми.

Я додому вертаюсь, приношу сюди

і сум’яття душі, й ваготу непокою.

Руки мами стрічають надійні завжди,

руки мамині з ніжністю їх шкарубкою.

І голублять і пестять синівське лице.

Ось заступниці вічні, стривожились трошки,

і завмерли…Немов зрозуміли оце

несподіваний зміст незнайомої зморшки.

У нас у класі навчається дівчинка, яка безпосередньо причетна до творчості нашого славетного земляка В. Стального, є його натхненням, його розрадою. Це — онука Володимира Івановича, Дарина Стальна.

- Бути онукою поета- це відповідально?

- Чи є вірші, які присвячені саме тобі?

(читає вірш)

Відео

Отже, глибокі внутрішні стежки проклала в серці В.І. Стального поезія. Емоційна насиченість, оригінальні образи у поєднанні з тактовністю до слова — все це було і є визначальним для лірики Стального. Своє завдання як поета він визначив так : «Надіюсь: те, що я розтратив серцем, можливо, людям збереже мій вірш». А Володимиру Івановичу ми можемо побажати здоров’я й натхнення.

- Діти, що небхідно відчувати, чим слід пройнятися , щоб створити літературний шедевр?

- Чи пробували ви особисто писати?

Якщо так, то що вас на це надихало?

(учні за бажанням читають власні поезії)

Ви — талановиті діти, я думаю, будете працювати творчо і надалі.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

Повернемося до епіграфа нашого уроку.

-Що для людини є ріднеє слово? (відповіді учнів)

- Чи можемо ми назвати поета людиною з великої літери? (Так, тому що слово поета буде жити вічно , виховуючи покоління людей у пошані до рідного краю, до своєї країни).

- Складіть сенкан до слова «поет».

(озвучують складені сенкани)

Отже, слово поета живе, світле , одухотворене. Це спроба зупинити мить,

відобразити невловиме і вічне, відкрити для нас усі барви і звуки, всю красу і неповторність світу.

VІІ. Підсумок уроку

1. Оцінювання роботи

Керівники груп виставили бали результативності .

- Як ви оцінюєте роботу своєї та іншої групи?(відповіді)

Мої враження співпадають з вашими оцінками. Ви — молодці!

2. Підсумки роботи

- Тож, наш урок підходить до завершення, давайте повернемося до цілей, які ми ставили на початку уроку і записували квітах . Проаналізуйте свою роботу на уроці : чи справдилися ваші очікування?

Я дізнався…

Я зрозумів…

Я відчув…

3. Запишіть на іншому боці макета побажання нашим славетним землякам (за бажанням озвучують і закріплюють на дошці у вигляді букету).

Ось, який букет ми подарували нашим землякам —поетам з гарними побажаннями. Я впевнена, що вони здійсняться.

Ми відкриваємо для себе нові імена!

І глибинні думки, і душевні висоти!

І на болях своїх знову пишемо ми

Імена, імена… Нам би всі їх пізнати!

VІІ. Домашнє завдання

Скласти вірш на улюблену тематику

Я бажаю вам, дорогі друзі, у цю холодну зимову днину: «Нехай ніколи не полишає вас жага нестримного пізнання і творчого неспокою, нехай ваші серця повняться ласкавим сонцем, нехай вам буде затишно і тепло в цьому світі. Тож благословляю у вашій душі весну… Адже саме вона сповнює людей сонця, тепла, відродження!»