Українська література - розробки уроків

Олександр Олесь. Поезії з книги «Княжа Україна». Поетична розповідь про минуле нашого народу. «Заспів», «Україна в старовину», «Наші предки слов’яни», «Початки Києва», «Аскольд і Дір»

Всі публікації щодо:
Олесь Олександр

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника; вчити учнів розуміти красу української мови, прищеплювати дітям любов до рідного слова; зацікавити школярів історією свого народу; виховувати повагу до історичного минулого; розвивати в учнів уміння аналізувати поетичний твір, удосконалювати техніку виразного читання; поглибити знання з теорії літератури.

Обладнання: портрет Олександра Олеся, виставка творів майстра художнього слова, ілюстрації учнів до творів Олександра Олеся, магнітофон, грамзапис пісні С. Галябарди «На Україну повернусь», записи на дошці.

Організаційно-структурна форма уроку: урок взаємонавчання

Тип уроку: за домінуючою дидактичною метою - урок засвоєння нових знань, розвитку умінь та навичок; за організацією творчої діяльності учнів — інтегрований.

Хід уроку

І. Організація класу

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку

/ Урок починається вступним словом вчителя літератури, що звучить на фоні пісні С. Галябарди «На Україну повернусь»/

Вступне слово вчителя літератури: Олександр Олесь повертається на Україну через півстоліття після смерті. На Україні минуло його дитинство, драматична молодість. А потім чужина. Болюча чужина … І ось нині поет приходить додому своєю поезією, своїм щирим словом. Отже, тема нашого уроку /записана на дошці, діти записують у зошити /, мета - ознайомитися з життям і творчістю Олександра Олеся, а також розглянути поезію з книги «Княжна Україна» / перед цим з’ясувавши історичну основу творів/.

/ Вчитель звертає увагу на план уроку, що записаний на дошці./

План уроку

1. «Під чужим небом» (штрихи біографії Олександра Олеся).

2. Загальна характеристика збірки «Княжна Україна».

3. Робота над змістом творів:

- «Заспів»

- «Україна в старовину»

- «Наші предки слов’яни»

- «Початки Києва»

- «Аскольд і Дір»

4. Теорія літератури.

ІІІ. Робота над засвоєнням теми уроку

Вчитель літератури: Олександр Олесь належить до покоління письменників, які з’явились в українській літературі на початку 20 століття, коли ще жили і творили Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка.

Олександр Олесь … Це милозвучне ім’я дала поетові наречена Віра Свадовська в далекому 1906 році … А справжнє прізвище, з яким Олександр Олесь вперше побачив світ, - Кандиба Олександр Іванович.

Народився Олександр Олесь 5 грудня 1878 року на Сумщині у місті Крига /тепер Білопілля/. Рід був кореня доброго, славного, чумацького, хліборобського.

З чарівної краси степової України, з материнського співучого голосу, захоплюючих дідусевих розповідей про козацькі часи , з вогненних поезій Великого Кобзаря бере свій початок задушевна поезія Олександра Олеся.

В одинадцять років залишився без батька, мати зосталась одна з трьома дітьми. Олександр Олесь вчився найголовнішому в житті — умінню працювати, щоб допомогти рідним. І та праця , поєднана з поетичним обдаруванням від Бога і любов’ю до рідної землі, дала Україні і її народові такого поета.

Освіту майбутній письменник здобув в Білопільській чотирирічній школі, а також у хліборобській школі міста Деркачі на Харківщині.

Хлопчик був здібним до навчання, закоханим у красу, народну природу і Шевченкове слово. Ще малою дитиною він навчився читати, вивчив майже всі поезії Тараса Шевченка. «Кобзар» був з ним поряд усе життя. У 1903 році Олександр Олесь закінчує Харківський ветеринарний інститут, наполегливо займається самоосвітою: самотужки вивчає польську, сербську, болгарську мови.

Перша поетична збірка Олександра Олеся «З журбою радість обнялася» вийшла в Петербурзі у 1907 році. Вона приємно вразила українських читачів і принесла славу молодому поетові.

Згодом з’явилась нова збірка «Вірші» під псевдонімом Олександр Олесь, яку читачі зустріли із захопленням. У різний час вийшло у світ понад два десятки його поетичних збірок, писав він і п’єси, легенди, казки, вірші для дітей. На його твори українські композитори / М.Лисенко, Я.Степовий та інші/ написали музику. І ці поезії стали народними піснями.

В Україні у 19017 році відбулась лютнева революція, після якої політична обстановка різко загострилась. Почалась братовбивча війна. яка негативно вплинула на поетичну душу Олександра Олеся. Поет гостро переживав страшні події цього лихоліття:

    Де ти. Свято. Свято згоди ?

    Чи не час прийти тобі ?

    Задихаються народи

    В братовбивчій боротьбі.

       / «Де ти. Свято. Свято згоди?»/

У лютому 1919 року Олександр Олесь, виїхавши з дипломатичним паспортом до Угорщини, залишається за кордоном назавжди:

    Коли б я знав, що розлучусь з тобою,

    О краю мій, о земелько свята,

    Я попрощався б хоч з тобою

    До лона рідного припав …

      / «Коли б я знав,що розлучусь з тобою»/

Відень, Берлін, Прага — для нього лише тимчасові причали на житейському морі. Усі його думки, спогади і надії, минуле і майбутнє, все його життя, кожна його пісня ніжно і трепетно, міцно і назавжди пов’язані з Україною.

Журба за залишеною Вітчизною пекла його душу. Він завжди був вірним сином України. Його поховано на кладовищі Ольшани, у Празі. Але душа Олександра Олеся , його поезія — в Україні, якій він віддав кожен удар свого великого, щедрого серця.

/Біографічне повідомлення про поета завершується на фоні пісні С.Галябарди «На Україну повернусь»/.

Серед великої поетичної спадщини Олександра Олеся повертають до себе увагу твори, які входять до книги «Княжна Україна» .

…Заспіваю вам на пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку

А бувальщину одну.

Розкажу вам, як на горах

Славний Київ наш постав,

Як він жив і розвивався,

Як столицею він став.

Хто й коли у ньому княжив.

І в який ходив поход,

Хто боровсь за Україну,

За державність, за народ.

Так розпочинається поема «Княжа Україна». Вже з перших рядочків автор дає нам характеристику того, про що буде мовитися.

Цю книгу Олександро Олесь написав у Чехії в 1920 році /з 1919 року і до останніх днів життя митець перебував в еміграції /, але з різних причин тоді вона не була видана і довгий час пролежала в рукописах. Уперше її надрукувало львівське видавництво «Неділя» під назвою «Минуле України в піснях. Княжі часи» /1930/, а наступне перевидання книги було здійснено 1949 року в Празі під короткою назвою «Княжа Україна». І ось лише у 1991 році у Києві / видавництво «Веселка» /було видано цю книгу.

Про те, як створювалася ця збірка, письменник розповів у листі до редактора дитячого журналу «Малі друзі» Б.Даниловича : «Княжу Україну» я написав випадково, за якихось 17 — 20 днів, перебуваючи в 1920 році в Маріенбаді на лікуванні».

Вчитель історії: З історичної поеми постає доба Київської Русі та Галицько — Волинського князівства. Розповідаючи про події, що відбулися на цих землях у 9 — 13 ст, Олександр Олесь спирається на найдревніше і найцінніше джерело — літописний звод Київський за Іпатіївським списком «Повість врем’яних літ», «Київський літопис» і «Галицько — Волинський». У віршованій формі він переспівує сюжети основних легенд і переказів, вказує на наступність правління княжих родів, характеризує вдачу заслуги і провини перед народом окремих князів, опоетизовує їхні героїчні походи в ім’я захисту батьківщини, прояви любові до рідного краю, водночас з тривогою і осудом пише про князівські чвари, міжусобні війни, які приносили стільки лиха й біди руській землі, її народу, Олександр Олесь, як і автор «Слово о полку Ігоровім», кидає клич усім жити в злагоді, добрі і мирі.

Повідомлення учнів (випереджаючі індивідуальні завдання).

Повідомлення 1: В ті давні часи землі мали інший вигляд, як тепер. Тоді не було ще ніяких міст, ні великих сіл; людські оселі стояли рідко, заховані у глибоких лісах, одна далеко від одної. Не було ще мурованих шляхів, а навіть і звичайних доріг. Всюди росли великі, густі ліси, зарослі старезними дубами, грабами, буками, соснами.

Ніхто не рубав вікових дерев; вони росли сотні літ і валилися тільки під час бурі, як засохли і порохнявіли. На їх порохні виростав молодий ліс і ставав ще більший і густіший. Через гущавину пливли лісові потоки, порослі очеретами і водними рослинами, розливалися на всі сторони, творили озерця, болота і трясовини. Хто хотів добратися у ці праліси, мусів рубати дерево за деревом, щоб зробити собі перехід. Лісові стежки були малі і непомітні.

Повідомлення 2: Людські оселі серед лісів стояли рідко, на вільних полянах. Оселі були невеликі , бо люди жили окремо один від другого . Але ніхто ніколи не оселювався сам один, бо серед лісів було небезпечно жити одинцем. Кожний господар держав коло себе не тільки найближчу родину, але і далеких свояків, цілий свій рід. Чим численніший був рід, тим легше було господарювати.

Повідомлення 3: Проводирем був найстаршій у роді, звичайно дід або прадід .Він мав владу над всіма членами роду. Слухали його не тільки діти і парубки, але й дорослі члени роду, жонаті, з дітьми. Він давав усім накази, що і де робити, без його дозволу не можна було нічого ні продати, ні купити, він мав право карати непослушних, хоч це були і старі люди. Така гостра і сильна влада була потрібна , бо життя було дуже небезпечне. Під проводом найстаршого з роду господарство йшли справно й успішно.

Повідомлення 4: Слов’яни жили переважно з ловецтва. У лісах було багато диких звірів: олені, лосі, дикі кабани, вовки, ведмеді . риби було стільки, що ніяк не можна було її виловити. Людина знаходила у лісі, на воді все для життя: і м'ясо на страву, і шкіри на убрання, могла попоїсти доволі і зодягнутися достатньо .

Пізніше слов’яни взялися за хліборобство . нелегка була праця на ріллі. Треба було наперед вирубувати і корчувати ліс, щоб добути кусень землі під засів. Часом підпалювали ліс, аби скоріше добути вільне місце.

Повідомлення 5: Слов’яни не знали віри в одного Бога, а шанували різних поганських богів. Слов’яни поважали як свої богів сонце, вітер, вогонь і різні явища природи. Вони вірили, немов найстаршим богом є Перун, бог громів, який на їх думку, кидає громи з хмар; начебто другим божеством був Дажбог, бог сонця, що мав би давати людям багатство і щастя; немов то Велес або Волос опікувався худобою і давав їй гарний волос, густу шерсть. Вони думали, немов то Сварожич був богом вогню і домашнього вогнища, Стрибог начебто був богом вітру та посилав на землю посуху.

Крім головних богів слов’яни шанували менші поганські божества, що на їх думку, мали жити в різних місцях. Вони вірили, немов то по хатах живуть домовики, в лісах - лісовики, по водах і болотах — водяники та русалки. Деяких із них слов’яни вважали за добрих, немов то вони помагають людям, а інших — за злих, що кожному шкодять. Щоб добути собі прихильність богів, наші предки приносили їм жертви з страви, напитків, овочів, тварин.

1. Робота над текстом

1. Виразне читання поезії «Заспів»

2. Словникова робота.

Б у в а л ь щ и н а - те, що було насправді;

В о л о с (В е л е с) — бог, покровитель худоби;

К о б з а - музичний струнний інструмент;

М а в к и - лісові істоти у вигляді красивих дівчат;

К о р и т и с я — підкорятись;

Х а п у н и - ті, що хапають.

3. Практичні завдання.

1) Поясніть (за здогадом, з набутих знань та досвіду) вирази у переносному значенні (фразеологізми): «вже мохом поросло» (минуле); «за водою попливло» (забуте); «з вірою в серцях»; «ревіти левом»; «ріки крові розлились».

2) На що натякає поет у поданих рядках ?

Де ясним промінням-цвітом

Дивна папороть цвіла …

(На легенду, за якою люди, що знайшли на свято Купала квіт папороті, можуть відкрити усі скарби).

І чому так довго в хмарах

Сонце рідної землі …

(Йдеться про постійну боротьбу наших предків з ворогами-загарбниками, про складні часи новітньої історії України, її підневільне становище.)

3) Запишіть, які наукові відомості з історії містяться в поезії Олександра Олеся. (1. Язичницька віра предків: боги — земні, уособлювали явища природи. 2. Походження Києва, Київської Русі, розвиток державності. 3. Подальші змагання за Україну.)

4. Виразне читання поезії «Україна в старовину».

5. Словникова робота.

  Г р а б и, в і л ь х и, я в о р и - породи дерев;

  П о т о к и - стрімкі ріки;

  С м а р а г д о в і - зелені

  Б а г н о — болото;

  С т а в - водоймище;

  В е п р і - дикі свині, кабани;

  Т у р и - дикі бики.

6. Практичні завдання .

1) Опишіть природу давньої України, заповнивши таблицю:

2) Поясніть вислів:

   Спочивала Україна

   В золотих дитячих снах.

(Йдеться про давнє минуле, своєрідне «дитинство» нашої держави.)

7. Виразне читання вірша Олександра Олеся «Наші предки — слов’яни».

8. Словникова робота.

П о л я н и — галявини, вільні від лісу місця;

З б і ж ж я — рослини, сукупність злакових культур;

Л а н — поле;

О с е л і - житла;

К р е в н і л ю д и — родичі по крові;

Т в е р д и н і - фортеці, укріплені місця;

Б а р к а н - паркан, огорожа;

О к р і п — кип’яток ;

К о л и - загострені палиці ;

Т р и з н а - поминки;

В а т р а - вогонь;

Т а н к и - танці;

К и й к и - палиці;

В і щ у н и - ті, що віщують;

З і л л я - лікарські трави.

Складання характеристики предків — слов’ян за віршем Олександра Олеся.

(У вигляді опорної схеми — конспекту)

Н а п р и к л а д: можна намалювати на дошці млин, записати поняття на крилах і в основі, інше заповнять діти.

Вчитель історії: Київ… Русь… Україна… Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близькість до землі свої батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії.

Ось уже понад 15 століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.

Погляньмо на карту України. На ній зазначені межі української землі, де здавна жив і живе український народ. Треба вам знати, що простір землі, заселеної нашим народом є таким великим, що якби перейти його пішки із заходу на схід, треба йти 90 днів, ідучи щоденно по 30 км. Це територія завдовжки 2700 км..

Вам, напевно. буде цікаво знати, як то було в давнину і як українська держава постала. Погляньте, куди тече найбільша українська річка Дніпро ? А над Дніпром на правому його березі, стоїть місто Київ. Звідси взяла початок наша державність. Більше, ніж тисячу років тому стояв уже Київ, а коли було місто, то мусила бути й держава, а держави без міста не можуть існувати.

Розглянемо карту Київської держави Х — ХІ віків і прослухаємо повідомлення учнів про цей період (карта додається).

Повідомлення 1. Над Дніпром жили поляни. Їх столицею був город Київ.

Про початки Києва були різні перекази. Одні оповідали, що назва міста Києва пішла від Кия, що був перевізником на Дніпрі (кому треба було переїхати з одного берега ріки на другий, він перевозив своїм човном). Інші оповідали, що Київ заснували три брати — Кий, Щек і Хорив та їх сестра Либідь; від Кия пішла назва Києва , від його братів — гори Щекавиця і Хоревиця, від імені сестри — річка Либідь. На високій горі недалеко Дніпра три брати поставили сильний город для оборони від ворогів.

Повідомлення 2. Київ стояв на тому місці, де сходилися торгові шляхи з різних сторін. З півночі приходили кораблі Дніпром, Прип’яттю і Десною, зі сходу і заходу йшли сухопутні дороги. Київські купці скуповували різні товари і відвозили їх Дніпром до Чорного моря і до славного грецького міста Константинополя. Завдяки торгівлі Київ дійшов до великого добробуту і значення, ставши найпершим і найбільшим містом у всій східній Європі.

Повідомлення 3. Інші племена визнали силу Києва і піддалися під його провід. Київські князі посилили свою владу на всі сусідні землі. Перемогли диких степовиків і зорганізували велику Київську державу.

Цю велику державу звали тоді руською, бо назва «Русь», яку спершу прикладали тільки до полянської землі, обняла опісля всю Київську державу, межі якої сягали від берегів Чорного моря до озера Ладога.

Отже, назва «Русь» - це давня назва Української держави зі столицею у Києві. Коли опісля «руським» народом почали неправильно звати себе завойовані нашими князями москвини, наш народ назвався українським, а наш край — Україною.

Повідомлення 4. Назва нашого краю протягом кількох тисяч років змінювалися неодноразово. Давні історики й чужоземні письменники першими відомими назвами цієї території вважають такі: Скитія, Сарматія, Роксоланія. Паралельно з ними близько Х століття все частіше трапляються слова — Русь, Русинія. Стверджується існування між Карпатами і Дніпром ще у ІІІ тис. до н.е. так званої «трипільської культури», яка розвинулась значно раніше, ніж грецька, єгипетська, індійська. Першим народом, що заселяв землі нинішньої України, вважають кіммерійців, потім тут перебували кочові племена скіфів, сарматів — попередників слов’ян, а вже анти називалися слов’янами й мали свою державу (про це розповідається у літописі «Повість врем^,яних літ»). Після нападу аварів та готів вона розпалася, і на рубежі VІІІ — ІХ століття виникла Київська Русь із центром у Києві

9. Виразне читання поезії «Початки Києва»

Бесіда за питаннями:

1) Яке плем’я заснувало Київ? (Поляни)

2) Назвіть 4 професії (роди занять) наших давніх предків. (хлібороби, пастухи, ловці, воїни).

3) Хто для Києва «наче батько» ? (Дніпро)

4) Що свідчить про миролюбність наших пращурів ? (все своє вони любили, шанували і чуже …)

5) Доведіть рядками з вірша, що наші предки були патріотами своєї землі, мужніми і вправними воїнами.(вміли наші показати обосічного меча:

   І віки нога ворожа

   Не ступала на наш лан.

   Всі сусіди шанували

   І боялися полян.)

6) Хто і як ніс Києву, давній Україні «з півдня й півночі добро»?

(Дніпро, ним плавали купці й перевозили товари.)

7) Яка легенда використана у творі Олександра Олеся? (Про заснування Києва Києм, Хоривом і Щеком та їх сестрою Либіддю.)

10. Заповнити таблицю.

Порівняй літописну оповідь «Про заснування Києва» та вірш «Початки Києва» О.Олеся.

Вчитель історії: Аскольд і Дір — київські князі другої половини ІХ ст.., які, за деякими

відомостями, були нащадками легендарного Кия, а за літописною версією — дружинниками Рюрика. За наказом Олега були вбиті 882 року, поховані в різних місцях, тому вважають, що вбиті були неодночасно. Хозари — напівкочові тюркські племена, які жили між Каспійським та Азовським морями (територія сучасного Дагестану). Хозари часто нападали на полян, але ті давали їм рішучу відсіч. У цьому була велика заслуга Аскольда і Діра.

11. Виразне читання вчителем поезії «Аскольд і Дір».

12. Бесіда за питаннями:

1) Ким за родом занять були Аскольд і Дір ? (воїнами дружини Рюрика.)

2) Які рядки свідчать про те, що дружина Рюрика була войовничою, її знали в усьому світі ? («Всім вдалась вона взнаки».)

3) Чому Аскольд і Дір відпросилися у князя на волю ? (Їм хотілося військової слави, пригод.)

4) Якими річками мандрували Аскольд і Дір ? (Волхов, Дніпро.)

5) Як Аскольд і Дір перебралися з однієї річки в іншу ? (Волокли човни по суші.)

6) Хто завоював Київ ? (Хозари.)

7) Чому Аскольд й Діра вибрали на князів ? (Вони звільнили киян від неволі.)

ІV. Відомості з теорії літератури.

Основна ознака віршованої мови — ритм. Ритм у широкому розумінні - упорядковане чергування якихось предметів, явищ, дій. Грецький філософ Платон стверджував: «Усе людське життя має потребу в ритмі й гармонії». Мовний ритм — це упорядковане чергування наголошених і ненаголошених складів або віршованих рядків.

Повторення відомостей про прозову та віршовану мову, ознаки віршованої мови — ритм і риму.

-  Позначте ритм у будь - яких чотирьох рядках вірша.

Н а п р и к л а д :

    Заспіваю, вам не пісню

    Про стару старовину,

    Розкажу я вам не казку,

    А бувальщину одну.

(У багатоскладових словах буває ще й допоміжний наголос. Переважно чергується два склади — наголошений із ненаголошеним хорей), що і створює певний віршований ритм. Чергування не завжди буває точним, береться за основним, тим, яке повторюється найчастіше.)

-  Визначне риму у другому чотиривірші. (минуле — забуте, поросло - поплило.)

V. ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ.

VI. ПОЯСНЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1. Навчитися виразно читати, переказувати вірші О.Олеся.

2. Зробити ілюстрації до творів.

3. Записати партитуру двох строф поезії (за бажанням).

VІІ. ПІДСУМОК УРОКУ.

Діти ! На сьогоднішньому уроці ми поглибили свої знання про творчість Олександра Олеся. Ми ще раз переконалися, що минуле нашої держави заслуговує на нашу увагу, бо та людина, яка не знає минулого свого народу, не варта майбутнього.