Українська література - розробки уроків

Іван Багряний життєвий і Життєвий і творчий шлях Г.П.Бойка та його поетична спадщина

Всі публікації щодо:
Багряний Іван

Мета: ознайомити учнів з життєвим шляхом Г.П.Бойка, його талантом поета й гумориста; навчати змістовно відповідати на питання й аналізувати вірші; розвивати усне мовлення учнів, послідовність мислення; уміння навчатися та оперувати знаннями; розвивати творчий потенціал учнів;

виховувати почуття поваги до творчої спадщини поета; почуття відповідальності за наслідки власної праці.

Обладнання: портрет поета, епіграф до уроку, видання творів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Методи та прийоми: учнівські виступи, слово вчителя, літературний аналіз творів.

Література: 1. Українська літературна енциклопедія./ Відпов. редактор Г.Д.Вервес.-Київ: Головна редакція української радянської енциклопедії імені М.П.Бажана,1988.-с .206.

2. Антологія української літератури для дітей. Том другий./ Упор. Б.Й.Чайковський.-Київ: Веселка, 1984.-с. 224-227.

3. Романько В.І. Література рідного краю.-Донецьк, 1995.- с.58-61.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів.

Художнє завдання. Запропонувати учням прослухати віршик Г.Бойка «Подружки — говорушки».

В нашім класі є подружки,

Дві подружки- говорушки,

Так усі їх стали звать,

Бо подружки на уроках,

Мов сполохані сороки,

Цокотять і цокотять.

Говорушки Клава й Мила

На уроках говорили.

А на зборах- навпаки:

Червоніли і мовчали.

Наче в рот води набрали,

Проковтнули язики!

Яким ви уявляєте собі автора цієї поезії?(Уявний портрет)

Епіграф до уроку:

      Визначальною особливістю всієї поезії Г. Бойка

      є тонкий ліризм в органічнім поєднанні з

      таким же тонким гумором,- риси вельми при-

      вабливі в поезії взагалі, а в дитячій — просто

      неоціненні.

           О. Пархоменко

ІІІ. Сприйняття учнями нового навчального матеріалу.

1. Вступне слово вчителя. Сьогодні ми будемо говорити про одного з найбільш обдарованих, талановитих українських дитячих поетів,-Грицька Пилиповича Бойка.

2. Група учнів «Дослідники біографії» й учасники театральної студії розповідають про життєвий і творчий шлях поета.

Учень 1.

Народився Григорій Пилипович Бойко 5 вересня 1923 року в селі Оленівка Волноваського району Донецької області у родині службовця.

Закінчивши сільську семирічку, Г. Бойко продовжує навчання в Оленівській рудниковій школі (тепер м. Докучаєвськ). Для цього хлопцеві доводилось щоденно вставати о четвертій годині ранку, йти пішки кілька кілометрів до станції, а вже звідти їхати робочим поїздом до школи.

Театральна студія.(Монолог п’ятнадцятирічного Григорія Бойка).

- У тісному приміському поїзді повертаюся пізнього вечора додому. У мене на колінах лежать перев’язані ремінцем шкільні підручники, в руках олівець і аркуш паперу. Дорогою доводиться робити уроки, а то й враження від побаченого записувати в заповітний зошит. Треба добре вчитися, бо ж районна газета вже надрукувала мого першого вірша…

Учень 2.

Скільки їх , юних, окрилених,

Вдивлялись в своє майбуття,

Та ворог підступними планами

Увірвався у їхнє життя.

Хлопці відважні й дівчата,

Залишивши парти свої,

Пішли захищати родини,

Вели за Вітчизну бої…

Учень 3.

Г. Бойко належить до того покоління юнаків, які одразу після святкових, сповнених радості та щастя випускних вечорів узяли гвинтівку в руки і стали на захист рідної Вітчизни від навали фашистських військ. З липня 1941 року до кінця війни поет перебував на фронті — спочатку як рядовий кулеметник, а з 1942 року — лейтенант військ зв’язку. Нагороджений бойовими орденами та медалями.             

Учень 4.

З 1945 року Г.Бойко — студент українського відділу літературного факультету Донецького педагогічного інституту. 1949 року закінчує інститут з відзнакою. Кілька років працює в обласній газеті «Радянська Донеччина».

Вірші почав писати ще в шкільні роки. Окремі поезії з’явилися у фронтовій газеті, потім на сторінках обласних газет. Писав переважно для дітей , хоча зустрічалися публікації і для дорослого читача.

Нарешті, так очікувана перша книжечка віршів- «Моя Донеччина» (Сталіно, 1950 рік).

Театральна студія(Монологи про збірку віршів «Моя Донеччина») Г.Бойко:

-Даючи таку назву своїй збірці, розумію, яке нелегке завдання стоїть переді мною — сказати повнозвучне, оригінальне слово про рідний край, про його працелюбних людей. Книга для дорослого читача.

Літературний критик М.Непран.

(Позитивне про збірку) -Читач знайде чимало рядків, які переконливо свідчать , що в особі Г. Бойка донецький письменницький загін поповнився своєрідним здібним поетом…

(Негативне про збірку) . — Слабкі сторони збірки: зустрічаються невдалі, бліді вислови, невідшліфовані рядки, твердження, які спростовуються життям.

Учень 5.

Молодий поет прислуховується до критичних зауважень, працює над словом, вивчає життя. У 1953 році вийшла книга віршів для дітей- «Будем шахтарями». У цьому ж році Г.Бойка прийняли до Спілки письменників. Відтоді не зраджував дитячій тематиці. Бойко залишив сучасникам та майбутнім поколінням більше 60-ти книг на українській мові, 24 — на російській, більше 20- ти його книг перекладено на мови народів світу. Більше трьохсот віршів Г.Бойка стали піснями.

Учень 6.

Поет добре знає психологію дитячої душі, розмовляє з малечею як рівний з рівними. Зв’язок з життям, реальною дійсністю — теж особливість творчості Г.Бойка. Його герої — в дитсадку й у школі, на заводі та біля шахти, на футбольному полі й на галявині. Поет продовжує славні традиції майстрів українського гумору О. Вишні, С.Олійника, але вже у дитячій літературі. Його гумор — м’який і добрий, покликаний допомогти перевиховатися, а не принизити дитину. У віршах Бойка ми знаходимо осудження ледарів, хвастунів, замазур, базік, боягузів, роззяв…

Театральна студія (У музеї «Письменники Донбасу» Донецького університету зберігаються листи Грицьку Бойку від вдячних читачів різного віку. Ось деякі з них.)

«Особливо сподобалися нам «Чом Тимко подряпаний?», «Маринка і Галинка», «Граматика», «Історія з географією». Ці вірші нагадують випадки із шкільного життя. Дійсно, начебто Ви були присутні на уроці в нашій школі»

«Ваші книги для мене — нагорода. Читаю їх тут сусідським дітям, а оскільки вони української мови не знають, я їм перекладаю російською. Діти просять: «Читай ще!» І я читаю. Язик болить, а душа радіє.» (З далекого Казахстану писав І.С. Грицаєнко).

«Читали всією родиною…Такі книжки, як Ваші, потрібні не тільки дітям, але і, як ліки, для дорослих. Якщо доросла людина читає дітям Вашу книгу — посміхається сама. Ваш талант схожий на струмочок, що дзюркоче серед лісу на сонячній галявині, наспівуючи життєлюбну пісеньку. Побачені ріки й моря нерідко забуваються, а веселий струмочок залишається у пам’яті надовго». (З листа лікаря О.К.Гриценка з Ялти).

Учень 7.

Дитинство та юність Г. Бойко провів на Донеччині, тут відчув радість творчої наснаги, укорінився як поет, звідси вийшов на широкий письменницький шлях. Подальше його життя пройшло в Києві, де він помер у 1978 році, там і похований. Але завжди Г.Бойко писав з любов’ю про рідний край.

3. Виразне читання поезій Грицька Пилиповича Бойка та їх аналіз.

Я думками і серцем з тобою (написаний на фронті у 1945 р.)

…Тут, в окопі, в землянці сирій,

Де ми ділимо радість і горе,

Повсякчасно в уяві моїй

Чебрецеві донецькі простори.

І хоч зараз за Віслою я,

Хоч кругом незнайома країна,

Ти зі мною, Вітчизно моя!

Ти зі мною, моя Україно!

Тема поезії- любов до рідного краю.

Поезія пронизана любов’ю до рідної України. Ліричний герой наголошує, що де б він не був, завжди в його серці Батьківщина.

Ідея вірша — заклик любити й захищати свій край.

 День шахтаря

Горять ясні зірки копрів,

І як нам не радіти-

Сьогодні свято шахтарів,

А ми — шахтарські діти.

Тема поезії-Захоплення професією шахтаря.

Ідея вірша- уславлення шахтарської професії, гордість за батьків, які працюють для процвітання країни.

 Маринка та Галинка

Сьогодні маринка уроків не знала.

Домашнє завдання в Галинки списала.

Зі школи додому вернулись дівчатка,

І тут повторилось усе в них спочатку.

Удома Маринка отак міркувала:

-Сьогодні в Галинки уроки списала.

Чого ж я завдання робити спішу?

Його у Маринки я завтра спишу!

Галинка ж удома отак міркувала:

-Сьогодні Маринка у мене списала.

Чого ж я завдання робити спішу?

Його у Маринки я завтра спишу!

А ранком у школі зустрілися двоє.

Спочатку дівчатка зраділи обоє.

Та стала Маринка Галинку питати:

-Чи можна іще раз у тебе списати?

Галинка у сльози:

- От бачиш, яка ти,

Я думала в тебе сьогодні списати!...

До столу учителька їх запросила

І порівну двійку на двох розділила.

Тема поезії-розповідь про двох лінивих хитрих подружок, які не любили робити домашні завдання.

Ідея вірша — не можна лінуватися, треба добросовісно вчитися самому, не сподіваючись на сторонню «допомогу».

-Як виконала домашнє завдання Маринка?

-Про що вдома міркували обидві дівчинки

-Через що дівчата посварилися?

-Чи права вчителька? Обгрунтуйте власну думку.

-Виберіть з вірша слово — синонім до слова «роздумувати».

  Сашко

Сашко в трамваї повному,-

Розсівся він «як слід»…

А біля нього згорблений

Стоїть старенький дід.

Хтось до Сашка звертається:

-Чи вас у школі вчать,

Як місце дати старшому ,

Як старших поважать?

-Та вчать,- Сашко відказує,-

Але оце якраз розпочались канікули —

Ніхто не учить нас!..

Тема поезії - зображення невихованого хлопчика.

Ідея вірша - засудження ганебної поведінки Сашка.

- Чи можна назвати Сашка вихованим? Чому?

-Пригадайте, чи траплялися у вашому житті подібні випадки? Розкажіть про них.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

а) Літературний диктант («Незакінчене речення»)

1. Г. Бойко народився у селі (Оленівка).

2. У селі закінчив класів (сім).

3. До Оленівської рудникової школи діставався на (поїзді).

4. Дорогою зі школи додому 15- річний Грицько (робить уроки).

5. Одразу після випускного вечора у школі юнак іде (на фронт).

6. Після війни Г. Бойко навчається у Донецькому (педагогічному інституті).

7. Початком своєї літературної діяльності поет вважає 1950 рік, коли вийшла його перша збірка («Моя Донеччина»).

8. На мови народів світу перекладено більше (20-ти його книг).

9. стали піснями більше (300 його віршів).

10. Г.Бойко продовжив славні традиції майстрів українського гумору (О. Вишні та С. Олійника).

11. Головною справою життя поета було писати для (дітей).

12.Гумор поета був (добрим, м’яким).

б) Складання сенканів за вивченим матеріалом. Наприклад:

Людина

Обдарована, талановита

Пише, працює, шліфує

Служить народу власною творчістю

Поет

V.Підсумки уроку.

Поетичне слово Г.П.Бойка , залишене нам у спадок, не втрачає своєї актуальності й сьогодні, бо ті проблеми й теми, які висвітлював поет у своїх віршах, існують і сьогодні .

Скажіть, будь ласка, чи відповідає уявний портрет Г. Бойка, який ви намалювали на початку уроку, тому враженню, яке склалося у вас про нього після уроку. Обгрунтуйте.

Оцінювання результатів роботи учнів на уроці.

VI.Повідомлення домашнього завдання.

Написати твір — мініатюру за темою: «Чому вчить нас поезія Г.Бойка».