Українська література - розробки уроків

Богдан-Ігор Антонич. Наскрізна життєствердність поезії одного із плеяди найвизначніших поетів світу

Всі публікації щодо:
Антонич Богдан-Ігор

Мета: познайомити учнів із творчістю визначного українського поета- модерніста, зацікавити до вивчення його творчості, поглибити знання про модернізм, зокрема сюрреалізм, пояснити поняття архетипу, розвивати креативність учнів, мовлення, мислення, пам'ять, уяву, бажання дивувати і радувати. Виховувати любов до Батьківщини, до природи, до людини, формувати цілісні уявлення про життя, вічність, безсмертя, націю, через емоційні почуття і переживання формувати лінгвокультурознавчу компетентність, життєствердну позицію сучасних учнів і їх позитивну «Я-концепцію»

Тип уроку: нестандартний урок у стилі модерн

Форма: зустріч у літературному салоні

Обладнання та зауваги до приготування уроку у стилі модерн. До цього слід залучити учнів- їх творча уява і неабияка фантазія та креативні думки вчителя стануть запорукою успішного проведення уроку.Парти бажано розставити у нестандартному порядку, накрити їх заленою тканиною. На парти поставити щонайрозкішніші вазони, біля них- дитячі іграшки-різноманітні тваринки та фігурки людей. На центральній частині дошки — портрет поета, учнівські ілюстрації до його поезій, репродукції картин художників-модерністів, на одній із бокових частин дошки напис «Богдан-Ігор Антонич- весни розспіваної князь…, рудий лис у зеленій траві…, дітвак із сонцем у кишені…, поет весняного похмілля…, закоханий поганин…, «був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко» в обрамленні срібного місяця та золотих зір. З іншого боку —сонце та графічне зображення вірша Антонича «Осінь» -«П'яне піано на піаніні трав вітер заграв. Спіють дні все менші, нерівні, піють до півночі півні і ості, осокори, рій ос і ось вже осінь і о осінь інь нь». І учні, і вчитель одягнені у стилі 20-х років ХХ століття та в улюблених кольорах поета: зеленому, червоному. Читання поезій Антонича буде супроводжуватися легкою і притишеною класичною музикою. Серед уроку у клас завітає листар (листоноша) та роздасть учням зелені листи (ліричний образ із поезії Антонича).

Цей момент- сюрприз для учнів. У тих листах- питання, що стосуються самостійно прочитаної статті підручника про життя і творчість поета- модерніста.Урок не є громіздким щодо приготування, не потребує багагато зусиль та затрат часу, зате увага, інтерес, зацікавленість та задоволення від такого дійства тримається протягом цілого уроку. Матеріал, що вивчається у такій незвичній формі, засвоюється і запам'ятовується добре.

Перебіг уроку

Учитель: Доброго дня, високошановне товариство! Наш літераратурний салон гостинно відчинив свої двері для вас, щирі поціновувачі української поезії. Ми знаходимось в одному із найпопулярніших львівських салонів 16 грудня (це дата проведення уроку)1935 року. З хвилини на хвилину очікуємо на зустріч з відомим поетом, талановитим, гордим, надзвичайно скромним, неординарним співцем, «що носить монети зір, як хлоп'я ґудзики в кишенях, і купує за них … хвилини натхнення»(С.Тудор) Богданом-Ігорем Антоничем. А поки що ознайомтесь із записами на дошці, щоб яскравіше уявити собі цю вельми цікаву та незвичайну особистість.

Заходить Богдан-Ігор Антонич (учень - у капелюсі чи модній для тих часів кепці, червоній сорочці, яскравому шарфі тощо):

- Моє шанування вам, пані й панове! Вас вітає рудий лис, весни розспіваної князь, п'яний дітвак із сонцем у кишені, поет весняного похмілля. Я-Антонич- така сама частина природи, як трава, вільхи, зозулі, лисиці. А ще я був хрущем і жив колись на вишнях!

Читає поезію «Ліс». За ним - учні читають поезії «Князь», «Автобіографія»

Антонич: О я бачу, що ви дійсно чекали на мене! А ще тут усе зелене! Зелений колір —мій улюблений: у мене в поезіях безліч зелених образів: зелені зорі, зелений сніг, зелена євангелія, зелений лис, зелений дим, зелена повінь і сам я зелений і нашу зустріч я назву — зелена зустріч!..

Коментар учителя про символічність зеленого кольору як кольору природи, кольору життя, кольору радості, про наскрізну життєствердність Антоничевої поезії, а також про сюрреалізм як літературну модерністську течію. Звучать поезії Антонича у виконанні учнів «Чарки», «Клени», «Назустріч»

Антонич: Я теж хлопець сільський, як і ви. Народився я у лемківському селі і знаю, що нема кращої землі, ніж моя Лемківщина і моя Україна! «Проти розуму вірю, що місяць, який світить над моїм рідним селом… є інший від місяця з-над Парижа, Риму, Варшави чи Москви…»

Учні декламують вірші «Село», «Дороги», «Черемхи», «Зелена Євангелія», «Малий гімн», «Підкова».

Коментар учителя про лемків як етнографічну групу українців та образ місяця як архетипу нашого народу

Антонич: Різдво люблю, коляду люблю…(Читає вірші «Різдво», «Коляда»). Я життя люблю, шукаю гармонії в природі, мене цікавлять теми мистецтва, проблеми життя і взаємозв'язку людини з Богом, космосу і національного світу. Мене цікавить усе! Навіть тиша. А ви знаєте, що таке тиша?

Учениця: Знаємо. (Читає вірш «Тиша», який складається з одного рядка «Тиша — це мова, якою до людини говорить Бог».)

Антонич: Чому ніхто не згадав моїх поезій про спорт?! Адже ви такі молоді і повинні любити спорт!

Учитель: Шановний Ігоре! Наші учні активно займаються спортом. Ходять у походи та знають, що ви написали багато віршів, присвячених спорту: «Скок із жердкою», «Біг 1000 метрів», «Змагання атлетів», «Пісня бадьорих бродяг». Я особисто дуже люблю ваш вірш «Лещетарі»

На кичери, гори, ліси

Мілкого срібла басейни-

Навпрошки, навскоки, навкоси,

Навпрямки, навперейми!

Антонич: Моя поезія- це пісня во хвалу людини і природи. Дарую її всім вам. Красно дякую усім за увагу до мене та моєї творчості. Мені пора йти. До побачення! Бере іграшкове звірятко та притуляється до рослини і декламує на прощання:

Я розумію вас, звірята і рослини,

Я чую, як шумлять комети і зростають трави…

Антонич теж звіря сумне і кучеряве…

Виходить із класу.

Учениця: Цей Антонич «….Був хрущем і жив колись на вишнях...» Читає напам'ять вірш «Вишні».

Учитель: Так це він, «…забрівши у наше село, закутаний у вітер, накритий небом і обмотаний піснями…» завітав до нас на зустріч. (учень декламує поезію «Пісня про незнищенність матерії»)

У цей час заходить листар (листоноша), який роздає учням зелені листи.

Усі питання у листах стосуються життя і творчості Богдана-Ігоря Антонича:

1. Назвіть роки життя поета.

2. Назвіть збірки поезій Антонича.

3. Що ви знаєте про Лемківщину?

4. Чому Антонич називав себе хрущем?

5. Хто був батько поета?

6. Хто був його найкращим другом?

7. Як Антонич шліфував мову своїх творів?

8. У чому виявляється аполітичність творчості поета? та інші запитання.

Рефлексія. Підсумок уроку.

Домашнє завдання: За зразком Антоничевого вірша «Черемхи» скласти власну строфу про свою «країну степову»

Моя країно верховинна,-

ні, не забуть твоїх черемх,

коли над ними місяць лине

вівсяним калачем!

Намалювати ілюстрацію до поезії, яку ви вивчили напам'ять. Виписати із підручника висловлювання про поета.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.