Українська література - розробки уроків

Ніна Бічуя про нашого земляка: «Дрогобицький звіздар»

Всі публікації щодо:
Бічуя Ніна

Мета: сформувати в учнів уміння визначати ідейно-художні, жанрові особливості твору;

розвивати навички самостійної індивідуальної чи колективної роботи з літературою, художнім твором, творчого підходу до роботи над твором, презентації власних досліджень, прищеплювати любов до літератури, відповідальність, патріотизм, естетичні почуття.

Очікувані результати: учні вміють самостійно знаходити потрібну інформацію, працювати колективно й індивідуально, виявляють творчі здібності, володіють навичками презентації своєї пошуково-дослідницької та творчої роботи.

Обладнання: портрети, ілюстрація, відео презентація.

Тип уроку: нестандартний (урок-кав’ярня, презентація дослідницько-творчого проекту)

Міжпредметні зв’язки: філософія, історія, художня культура, інформатика, українська мова

Хід уроку

Оповідайте, дбаючи про істину,

та хай кожен говорить тільки те, що бачив

Ніна Бічуя

І. Мотивація навчання

Слово вчителя

Є такий напівжарт, напівправда: «Нове — це давно забуте старе». Сьогодні на уроці ми будемо це реалізувати з двох причин: перша — це відновлення традиції «літературної кав’ярні», яка сягає з часів першого українського ренесансу, 1920-х років, коли молоді люди збиралися разом, щоб почитати свої твори, послухати інших, гаряче подискутувати про літературну класику; друга — це обговорення твору Ніни Бічуї «Дрогобицький звіздар», який був написаний у 1970 році, тоді все нове і цікаве засуджувалося. Автор вчинила свого роду літературний подвиг: з небуття витягнула Ю. Дрогобича та ще написала такий креативний твір.

Сьогодні у нас урок-кав’ярня, урок позакласного читання. Цього разу я вам запропонувала твір, а не ви самі його вибирали. Чому? По-перше, це твір про нашого земляка Юрія Дрогобича, по-друге, цього року ми відзначаємо ювілей: 565 років з Дня народження і по-третє, твір невеликий за обсягом, бо всі твори про Юрія Дрогобича дуже великі, по-четверте, мова твору дуже цікава, а сама письменниця креативна.

Тож запрошую вас до незвичайної літературної кав’ярні, щоб зустрітися з героями оригінального твору, насолодитися багатою мовою, збагатитися філософськими роздумами, просто пізнати нове про нашого земляка.

ІІ. Основний зміст роботи

Записуємо дату, тему уроку та епіграф.

Перед кожним з вас листок із завданнями, які ви повинні виконати упродовж уроку.

Учні класу поділені на групи, які саме, ви дізнаєтесь в ході уроку.

Слово вчителя

Ліна Костенко писала: «Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох». Письменниця Ніна Бічуя — не поет, але її новели та повісті — то вістря епохи, її зріз і біль. Бути правдивою зі своїм читачем — великий талант. І він у Ніни Бічуї є. Говорить і сьогодні, коли правдивого слова так бракує. Сьогодні вам випала унікальна можливість: послухати інтерв’ю із письменницею. Запрошуємо до слова журналіста.

1. Інтерв’ю журналіста із письменницею.

Слово вчителя

Ніна Бічуя побажала нам збагачувати своє мовлення. Успішно це виконати нам допоможуть група лексикографів, які прочитали твір, опрацювали нові слова та представляють нам свою роботу. А ви будьте уважні та у зошитах ведіть словникову роботу.

2. Слово групі лексикографів.

Слово вчителя

Юрій Дрогобич — наш Георгій Котермак, славетний земляк. А хто ж такий Юрій Дрогобич? Що нам про нього відомо? У цьому нам допоможе група істориків.

3. Презентація групи істориків.

Слово вчителя

Для автора Ніни Бічуї не так важливі достовірні історичні факти про Юрія Дрогобича, його відкриття, наукові здобутки, як живі людські переживання. Ніна Бічуя хоче пізнати людину в часі минулому, побачити тодішній світ очима цієї людини. Дослідники тексту докладно опрацювали текст твору і пропонують нам ознайомитися із літературним героєм Юрієм Дрогобичем.

4. Слово групі дослідники тексту, які розкажуть, як змальований Ю. Дрогобич у творі «Дрогобицький звіздар».

5. Під час зачитування портрета Ю. Дрогобича художник презентує свою роботу.

Слово вчителя

Ніна Бічуя — майстер історичної новелістики. Але деякі критики називають твір «Дрогобицький звіздар» оповіданням. Що ж це: новела чи оповідання? У цьому допоможуть нам літературознавці, які досліджували жанр твору. Нагадую вам, щоб ви не забували заповнити «паспорт» твору.

6. Слово літературознавцям, які розкриють жанр твору.

Слово вчителя

У 60-70-х роках лише вперше почули про Г. Котермака. І редактор журналу «Жовтень», коли ознайомився із новелою «Дрогобицький звіздар», так охарактеризував цей твір: «Був це художній пошук загублених слідів середньовічного вченого, доктора медицини і філософії, ректора Болонського університету, професора Краківського університету».

7. Проект-презентацію «Схованки минулого» представляє група літературознавців, яка ознайомить нас із сюжетним ланцюжком твору та його героями.

Слово вчителя

Відомий грецький філософ Сократ писав: «Заговори, щоб я тебе побачив». А щоб побачити красу твору «Дрогобицький звіздар», насолодитися його милозвучністю, потрібно дослідити художні засоби.

8. Слово літературознавцям, які вивчали художні засоби новели.

Слово вчителя

Крім багатої оригінальної мови, є ще один талант у Ніни Бічуї: її новели з глибоким філософським змістом. Г. Сковорода писав: «Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце». Епіграфом до нашого уроку є також слова про істину. Група філософів досліджувала філософські вислови твору.

9. Презентація групи філософів

10. Систематизація та узагальнення знань

Метод «Мікрофон»

Своє естетичне кредо авторка висловила в епіграфі до оповідання «Дрогобицький звіздар»: «Оповідайте, дбаючи про істину, та хай кожен говорить тільки те, що бачив». А Роман Іваничук, чоловік Ніни Бічуї, прокоментував його: «А якщо точніше, то тільки те, що відчув».

- Що ж ви побачили, відчули сьогодні на уроці?

- Що нового дізналися?

Перевірка додаткового завдання.

ІІІ. Підсумок уроку

Слово вчителя

Ю. Дрогобич обрав собі псевдо назву нашого міста. 20 вересня 1999 року у нашому місті було відкрито пам’ятник видатному вченому і мислителю 15 століття Ю. Дрогобичу — Георгієві Котермаку.

Віктор Романюк писав:

«З глибин віків вернувсь на землю милу й рідну

Юрій Дрогобич — наш Георгій Котермак.

До нас вернувся він як доктор медицини,

І це для нації, що хвора, — добрий знак…»

І я бажаю нам усім не хворіти на байдужість, лжепатріотизм, лицемірство, вивчати рідну мову, любити літературу, знати про наших видатних земляків.

IV. Оцінювання учнів

V. Домашнє завдання

1. Напишіть лист Котермаку. Уявіть собі, що в нас сьогодні в гостях Г.Котермак. Що б ви хотіли у нього запитати? Чому він обрав псевдо Дрогобич? За що він так любив своє місто?

2. Напишіть лист Ніні Бічуї. Що б ви хотіли їй написати про цей твір?

Завдання до уроку позакласного читання за твором Ніни Бічуї «Дрогобицький звіздар»

Завдання 1. Заповніть «паспорт» твору.

Завдання 2. Зберіть гроно і дайте відповідь на питання: «Яким же постав перед нами Юрій Дрогобич?»

Додаток 1

Я, учениця 9 класу, мрію в майбутньому стати журналістом. Це мій перший досвід. Сьогодні я візьму інтерв’ю у відомої письменниці Ніни Бічуї. На жаль, вона не змогла приїхати до нас, бо проживає у Києві, тому ми з нею зв’яжемось по телефонному зв’язку. Ніна Леонідівна народилася 24 серпня 1937 року у Києві. Виросла у Львові, тут здобула освіту. Нині ім’я Ніни Бічуї менш відоме, ніж багатьох інших письменників її покоління.

У нашій літературі Ніна Бічуя унікальна або майже унікальна багатьма речами: тим, що працює в жанрі історичної новелістики; тим, що навіть у 1960-70-ті роки письменниця стала предтечею нового урбанізму — того, що зіпнеться на ноги уже в 1990-ті. Ще одна «родзинка» творчості цієї авторки — чимало її текстів присвячені темі театру. Говорячи про тексти Ніни Бічуї, не можна обминути мову — вона заворожує.

1. У 1960-х роках Валерій Шевчук назвав Вас «королевою жіночої прози». Тепер склалася традиція: говорячи про Вас, обов’язково згадають ці Шевчукові слова. Чи Ви ділите тексти на чоловічі й жіночі, якщо так, то за яким критерієм?

Я би не хотіла ділити літературу на жіночу й чоловічу. Література є література, а все інше — її якість, стиль, жанр — залежить від автора.

2. У творах про реальних осіб Ви дуже мало пишете про їхні сімейні, любовні, особисті драми. Ви вважаєте, що особисті обставини життя не надто впливають на творчість?

Звичайно, особисте дуже впливає на те, що автор пише. Але коли моїми персонажами є реальні особи й постає питання, чи розкривати їхні любовні драми, то маю таке відчуття, ніби торкаюся забороненого, що переступати цей поріг не потрібно. Крім того, маю страх банальності. Скільки б не описували кохання, трикутники - усе воно дуже подібне між собою. Мені в таких описах і діалогах вчувається якась фальш. Мушу просто визнати, що мені це чуже - описувати чужі любовні драми.

3. Багато Ваших текстів присвячені історичним постатям (Юрієві Котермаку, Ніко Піросмані, Лесі Українці, Лесеві Курбасу, Миколі Кулішу), Ви майстер історичної новелістики — жанру вельми рідкісного в нашій літературі. Історію як матеріал кожен автор використовує для чогось іншого — щоб завуальовано писати про свою епоху або через певних історичних постатей розкривати власні стани... Чим є історія для Вас?

Коли я писала свої історичні новели (1960 - 80-ті роки), це був період захоплення історією, оскільки в той час говорити про чимало речей прямо було небезпечно, а тому ця тематика в літературі давала змогу знайти певний хід і розказати про сучасне завуальовано. Але, чесно кажучи, для мене не завжди важливішою була розмова про сучасне — я хотіла викликати з небуття те, що було дуже давно, і те, чого читачі, може, і не знали. Я не ставила собі за мету розкрити епоху чи навіть характер. Чи хотіла я в цих історіях щось сказати про себе? Хоче чи не хоче — кожен письменник мимоволі говорить і про себе, навіть пишучи про інших.

4.Новели — жанр досить специфічний, часом вони лишають відчуття незавершеності. Коли ви писали, то чи не мали такого відчуття? Вам не хотілося ««завершити» — докладніше виписати характери, епохи?

Ні, я сказала, що хотіла сказати, і не відчувала незавершеності. Для мене це було завершено. Новелістика — справді специфічний жанр, я би в жодному разі не називала свої історичні новели біографіями — це радше картини на полотні...

5.Чи можна казати про позачасів’я, коли ти невидимою ниткою з’єднуєшся з тим, про кого пишеш? У вашому випадку, до прикладу, з Юрієм Дрогобичем (у новелі «Дрогобицький звіздар»).

Це - правда. Ти відчуваєш ту істоту, про яку пишеш. Найкраще, коли дійсно про себе забуваєш і стаєш тією іншою людиною. Може, це і називається натхненням. Бо я направду бачила його, Юрія Дрогобича, у Кракові. Була там один день. І мені здавалося, що він там присутній. Він був присутній на дорозі між Дрогобичем і світом. Я уявляла, як він один раз пройшов цією дорогою, як він виходив з Дрогобича і вже не вернувся ніколи. Але він залишився Юрієм Дрогобичем.

6. Ви отримали диплом журналіста. Займаєтеся редакторською, перекладацькою роботою. Але, насамперед, ви - письменник. Це важлива частинка вашого «я»?

Думаю, що основна. Тільки намагаюсь її зараз заховати і не відкривати. Журналістика може завадити і може допомогти літератору. Як я прийшла в літературу? Я не «приходила». Я вважаю, що народилася з бажанням писати.

7. Автор, коли поринає в інші епохи, мусить говорити відповідною лексикою. Ваша мова дуже багата, різнобарвна. Іноді буває відчуття, ніби слова можна понюхати або до них доторкнутися. Звідкіля їх черпаєте?

Одне можу сказати стовідсотково: у словниках не шукаю. Але люблю читати словники, їх треба читати, бо вони - живучі. Іноді читаю старі книжки. Але не для того, щоб знайти там слова. Вони самі приходять. Так, ніби знають, в який момент з’явитися. З читанням воно й приходить, й залишається у підсвідомому. Тому дуже важливо читати. Аби не стати автором одного тексту. Важливо читати і розмовляти не тільки про побут. Адже є речі, які зникли, і слова також можуть померти. Хто тепер використовує веретено? Жаль буде, якщо слово зникне.

8. Але ж це слово ми всі знаємо.

Ще трохи - і не будемо. Якщо ви не будете його використовувати. Знаєте, що таке ночви?

9.Ви - дитя міста. Але ж такі слова використовувалися, зазвичай, у сільському середовищі.

Наша «міська» мова - досить молода. Ось ремісницька культура, яку поступово знищували, зникала. А разом її нею і слова- назви предметів, ремесел. Є«бондарство», є «боднар», а є «бодня». Але ж «бондар» від «бодні» пішов. Натомість, з’явилося дуже багато нових слів. Ми навіть не помічаємо, як старанно зараз англізуємося. Не хочемо русифікуватися, але водночас активно англізуємося. Або - радше - американізуємося.

Тож будьмо українцями і збагачуймо українську мову!