Українська література - розробки уроків

Людина та її опір часові (за новелою Марії Матіос «Вставайте, мамко» з книги «Нація»)

Всі публікації щодо:
Матіос Марія

Мета: Ознайомити учнів із творчістю сучасної української письменниці Марії Матіос; удосконалювати навички ідейно-художнього аналізу твору; розвивати власне читацькі, ціннісно-світоглядні та комунікативно-мовленнєві компетентності старшокласників; сприяти виробленню в них естетичних смаків та гуманістичних уподобань.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Урок-дослідження.

Обладнання: тексти твору, мультимедійна презентація.

Очікувані результати:

- Учні ознайомлені з творчим доробком письменниці;

- уміють аналізувати художній твір;

- розрізняють і пояснюють прихований зміст, підтекст, узагальнюючі ідеї у творі;

- інтерпретують художній твір, адекватно його сприймають;

- аргументовано доводять власні судження; висловлюють враження від прочитаного, роблять висновки;

- виражають оцінне ставлення до подій національної історії;

- співставляють прочитане у творі з дійсністю, з особисто пережитим;

- розуміють світоглядні категорії, що знайшли художнє відображення в літературному творі;

- володіють умінням самостійно й продуктивно працювати з різноманітними друкованими й електронними джерелами інформації;

- з’ясовують доцільність художніх засобів і деталей у контексті твору.

Хід уроку

І. Організаційна частина

Створення емоційного настрою.

Учитель. Сьогодні книжкові полиці заполонила проза дуже низького штибу. Книжки-одноденки. Упевнена, що багато хто з вас, « запоєм» читає любовні, детективні, пригодницькі романи, а часто вже на другий день забуває й ім’я автора, і назву книжки, і, врешті, про що вона. Але є й інша проза. У сучасній українській літературі є багато непересічних особистостей, чиє ім’я не забудеш так просто.

На уроках позакласного читання ми й будемо знайомитися з їхніми творами. Звичайно, у їх виборі я покладаюся й на власний смак; пропоную вам те, що зачепило мене, не лишило байдужою. Сподіваюся знайти серед вас спільників у літературних уподобаннях.

Ми познайомимося з Василем Слапчуком (він такий різний, а часом і несподіваний у своїй прозі) і прочитаємо хоча б його «Клітку для неба». Своїм твором «Зів’ялі квіти викидають» вразила мене Ірен Роздобудько. Ця книжка примушує інакше подивитися на багато речей. Не лишила байдужою й проза Оксани Забужко. Та насамперед хочу познайомити вас з творчістю Марії Матіос.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку

Учитель. Сьогодні на уроці ми спробуємо розглянути людину в контексті її опору часові за новелою Марії Матіос «Вставайте, мамко» зі збірки «Нація».

Запишіть, будь ласка, тему уроку. А в процесі роботи не забувайте занотовувати в зошит ключові моменти.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

Учитель. Сьогодні, на жаль, за браком часу ми познайомимося лише з однією з новел збірки «Нація», але з відгуків тих, хто брав до рук цю книжку, та й з власного досвіду, знаю: якщо прочитаєш хоча б один твір, не заспокоїшся, доки не прочитаєш усі. Принаймні, якщо мислиш себе українцем. А на це дуже сподіваюся.

1. Розповідь про письменника.

Учитель.

Живе Марія Матіос у Києві, а народилася на Буковині в х. Сіруки Чернівецької обл. Там жила до 5 років. Згодом усіх мешканців хутора переселили в с. Розтоки — подалі від лісу. Там і зараз проживають її батьки.

Її часто запитують, чи були в роду письменники. На що відповідає: ні. Але бабуся із хутора Сіруки, де зараз лишилася одна хата, розмовляла афоризмами. За це її називали Соломоном. Прадід розписувався хрестиком, але майже 20 р. у селі Розтоки був війтом — сільським головою. Він заставляв своє майно, а, якби не виконав того, що обіцяв, його гроші й хату забрала б громада.

У літературі Марія Матіос дебютувала в 1992 р. новелою «Юр’яна і Довгопол» , яка входить у книгу «Нація» . За роман «Солодка Даруся» удостоєна Шевченківської премії. З цим твором Марії Матіос ми обов’язково познайомимося наступного занятті з позакласного читання. Не прочитати «Солодку Дарусю» не можна.

Авторка ніколи наперед не каже, над чим працює. Зізнається, що колись надрукувала в журналі уривок з твору, який писала, і на цьому робота зупинилась.

Пише Марія Матіос у ноутбукові. Каже, що ручкою не могла б написати й любовного листа.

Любить вирощувати квіти й ходити босоніж. Забобонна. Зневажає лінивих чоловіків. Не визнає жодних авторитетів, окрім своїх батьків.

Чого не любить Марія Матіос? Не любить, коли неправильно наголошують прізвище її батька. Каже, що не змінить його «за жодних любовей» . Тож запам’ятайте — Марія Матіос.

А про ставлення до літератури послухаємо саму письменницю. Ось що вона відповідає на запитання журналіста.

2. Презентація учнівських досліджень (завдання випереджаючого характеру).

Учитель. Марія Матіос відкрита для спілкування. Відповідь на багато питань, які хвилюють читача, можна знайти в її численних інтерв’ю, а також зайшовши на сайт авторки. Запишіть адресу сайту, можливо, і вам буде цікаво, як було цікаво нашим дослідникам. Надамо їм слово.

Дослідження 1. «Тематика творчості Марії Матіос»

Учень-дослідник. Предметом мого дослідження є загальна тематика творчості Марії Матіос. Опрацювавши літературознавчий матеріал, я дійшов висновку, що у творчості письменниці домінує тема повоєнної України.

Марія Матіос зізнається, що її інтерес до цієї теми не пов'язаний з модою. Її проза — це проза історично-психологічного штибу, що відтворює події 40-50-х років минулого століття на західноукраїнських землях.

В одному з інтерв’ю Марія Матіос каже: «Мене вчили, що все не так. Згодом я зрозуміла: історія Буковини — то одна історія, Галичини — це інша, Слобожанщини також … Але ж може так статися, що з роками наша нація пройде такий шлях, що перестане осмислювати свою історію, якщо все йтиме такими цинічними кроками» . А тому вона переконана, що нині треба надати слово не політикам — митцям».

Генетично її творчість суто українська. Та звертається вона до того, що найбільш людське — до потреби свободи й почуття безпеки, права на щастя й вільний вибір людини. Герої її творів понад усе хочуть зберегти гідність. А гідність не має національності.

Письменниця зізнається, що тему « людина та її опір часові» вона розробляє років двадцять, фактично ввесь час, який присутня в літературі.

Авторка впевнена, що в національної трагедії немає терміну давності. Вона розкриває глобальні проблеми через найскладніше — людські взаємини. Її цікавить навіть не стільки те, чим час випробовує людину, скільки поведінка особистості в тій чи іншій життєвій ситуації.

Тож, на мою думку, провідна тема творчості Марії Матіос — «людина та її опір часові» .

Дослідження 2. «Проблеми, які порушує у своїх творах Марія Матіос»

Учень-дослідник. Авторка пише, що її цікавлять не так щоденні пастки на людину, як мотивація особистості в цих пастках. Вона вважає, що не важливо, чим час випробовує людину — світовою глобалізацією чи бідністю, повстанською армією чи черговими виборами. Це тільки пастки, які відповідають тому чи іншому відтинкові часу. А ось «траєкторія руху» людини між цими пастками для митця — справжній скарб.

У своїх книгах Марія Матіос розмірковує над трагічними сторінками історії українського народу — повоєнними роками на західноукраїнських землях. Саме в цьому часовому відтинку розставлені пастки на її героїв.

Письменниця моделює межові ситуації, заганяє своїх героїв у глухий кут і дає їм дуже вузьку «зелену вулицю». Вона ставить людей перед складним вибором: любити чи ненавидіти; убивати чи прощати; бути добрим чи жорстоким; залишитися негідником чи програти, але з честю; бути чесним з собою чи з владою. Адже закони честі не завжди відповідають законам серця.

Отже, я вважаю, що головною проблемою, яку порушує Марія Матіос у своїй творчості, є одвічна проблема вибору.

Дослідження 3. «Джерела творчості Марії Матіос»

Учень-дослідник. Марія Матіос каже: «Я народилася на Буковині. І ця досі вируюча тема опору для мене сімейна». Щоправда, авторка зауважує, що ніхто з її кровної рідні, як кажуть на Буковині — «фамілії», не постраждав від політичних репресій, хоча це й не зовсім так, а вона знає своє коріння з 1790 року.

Її дід і бабуся «зігрівали кістки на городі», ховаючись у кукурудзі від розправи за те, що першими записались у створений 49-го року колгосп. А куди було подітися, якщо в хаті підростало десятеро дітей, а запис відбувався «за найкращими законами демократії: за одним столом записували в колгосп, а за іншим — у Сибір». Рідна тітка Гафія — краща доярка новоспеченого колгоспу — уже через півроку дізналася від МДБ, що таке «голки під нігтями» і «пальці у дверях» . І це тільки за те, що колгоспна ферма була в горах, а там, як відомо, хазяйнували не тільки колгоспники. Але в їхній рідні це не вважалося репресіями. Репресії — це коли, скажімо, сільські активісти Тащук і Шандро зустрічали червоних визволителів хлібом-сіллю, а через рік їх «замели» так, що й досі ніхто не знає їхньої дальшої долі.

Твори Марії Матіос засновані на реальних подіях і часто розповідають про реальних людей. Автор переконана, що «кожне зло повинне мати своє ім’я і в кожної людини є своє алібі».

Вона каже, що батько на її прохання розповісти про рідний хутір Сіруки, усі 16 хат (сьогодні там лишилася тільки одна), привіз їй зошит на 33 сторінки, де розписано про всіх: скільки людей, кого куди вивезли і коли та за що. Це страшна історія.

Ще Марія Матіос — великий любитель мемуаристики, історичної літератури, адже кожен персонаж треба «вмонтувати» у контекст часу. Вона йде в архів, купує книжки, і ніхто за жодних умов на неї не тисне своїм авторитетом, бо тоді нічого не можна написати.

І ось що цікаво: під кожним твором — час і місце написання. Це дуже рідко Київ. Здебільшого — Чернівці, Івано-Франківськ, а найчастіше — Розтоки на Буковині. Мабуть, джерелом натхнення для неї є її мала батьківщина.

Отже, джерела творчості Марії Матіос — архівні матеріали; історична проза; свідчення очевидців; історія роду.

3. Про «Націю» Марії Матіос. Загальний огляд збірки (розповідь учителя з елементами евристичної бесіди).

Учитель. Тож, Марія Матіос. «Нація».

Книга уже витримала 4 видання. Перекладена російською й польською мовами. Та навіть у центральній бібліотеці, хоч там не один примірник, взяти книжку важко. Вона зазвичай «на руках». Бачу, і ви новелу «Вставайте, мамко» знайшли в Інтернеті.

Але, повірте, зовсім інше відчуття, коли береш до рук книжку.

«Нація» має епіграф. Він створює настрій, налаштовує читача на відповідний лад.

Це слова Марії Матіос:

Не райські ворота, не райські —

Відкрився тобі Содом

І попіл садів гетсиманських,

І душ уселенський погром.

І не молитви — прокляття.

Життя не в житті — в бою.

І непримиренні браття

У братовбивчім краю.

Які почуття викликали у вас ці рядки?

Учитель. На що ми найперше звертаємо увагу в книзі? Звичайно, на зміст. Отож зі змісту й почну: складається «Нація» з трьох частин.

І ч. — «Апокаліпсис».

Як ви розумієте це слово? А дослідників попросимо знайти, як пояснює його словник.

Дійсно, коли читаєш новели «Апокаліпсису» настає відчуття кінця світу.

Серед новел «Апокаліпсису» вже згадувана «Юр’яна і Довгопол». Третій твір — «Вставайте, мамко».

ІІ ч. — «Убієнних всіх скорботні тіні Я тримаю, наче чорний стяг».

Тут поезія авторки.

ІІІ ч. — «Одкровення».

Доберіть синоніми до цього слова (відвертість, відкритість душі…).

Учитель. Назва говорить сама за себе. Тут усе відверто й без прикрас. Врешті, як і завжди в Матіос.

«Нація» ,як і вся творчість Марії Матіос, трагічна і важка. Але разом з тим, коли порівнюєш життя героїв книги з нашим життям, розумієш, наскільки ж, виявляється, ми щасливі.

4. Робота над змістом твору (бесіда проблемно-пошукового характеру).

Учитель. «Вставайте, мамко» — третій твір «Апокаліпсису».

Які рядки з «Убієнних…» перегукуються зі змістом новели?

Орієнтовна відповідь.

Учень. Я прочитав поезії збірки, найближчими до змісту новели мені здалися ось ці рядки:

Та дорога … до якого Бога?

Не під «Отче наш» — під батоги.

У смерек підкошувались ноги —

Біль скрипів, неначе биндюги.

О, Боги! Оракули! Провидці!

Пропадай все пропадом — гори!

… і чорніли — наче плащаниці,

Вчора ще зелені хутори.

Чому саме ці рядки?

Діти, ви прочитали новелу. Спробуйте сформулювати свої відчуття і враження, які виникли під час і після прочитання твору.

Учитель. У короткій передмові до «Нації» письменниця зазначає, що вона не творить чорних і білих персонажів. Ніхто не є однозначно засуджений, і ніхто не є абсолютно кришталевий. Які ж вони — герої новели «Вставайте, мамко»?

Хто є дійовими особами твору?

(Корнильо, Василь Шандро, його дружина Катерина, їхні діти: Дунусь, Федусь, Варварка, Миколайчик, дід Іван, двоє уповноважених МГБ).

Кого першим зустрічаємо в новелі?

(Корнильо.)

Учитель. Ви отримували завдання підготувати характеристики образів героїв твору. Марія Матіос - майстер художньої деталі. Небагатослівна, але кожне її слово важить дуже багато.

Яким же постає перед нами Корнильо? Прошу звертати увагу на художні деталі.

Чому Корнильо вирішив попередити Шандро? Чи прийшов би він в іншу родину?

(Прийшов, бо хоче сватати Шандрову Варварку, а в іншу родину навряд чи прийшов би, бо сам боїться влади, якій служить.)

Скажіть, чого саме злякався Шандро, коли побачив схвильованого Корнильо? Звертайтесь до тексту, будь ласка.

(Злякався, що той передумав сватати його доньку й Варварка залишиться в дівках.)

Василь Шандро навіть не думав про Сибір. За що ж покараний владою?

(Ні за що. Лише за те, що Шандро. До Сибіру за рознарядкою мав іти інший Шандро, у якого 7 душ сім’ї. Він відкупився, та списки вже пішли в район. І тоді згадали про родину Василя Шандра з хутора Ріжі,до якого хоч і йти півдня, але в сім’ї теж 7 душ і всі Шандри.)

Учитель. Марія Матіос моделює межову ситуацію, заганяє героїв у глухий кут. Пам’ятаєте, за рознарядкою до Сибіру має йти родина обов’язково Шандро і обов’язково їх має бути 7. Зважте, селяни — глибоко віруючі люди, а те, на що вони зважилися — страшний гріх. Але з тієї пастки, яку розставив на них час, вони не бачать іншого виходу.

До чого додумалися Шандри?

(Вони вирішили обдурити владу, інсценізувавши смерть матері. Якщо їх буде не 7, а 6, то до Сибіру родину не відправлять.)

Учитель. Далі події у творі розгортаються абсолютно непередбачувано. Ми разом з героями проживаємо реальність, якій уже більш як півстоліття, боїмося, аби хтось не схибив, втілюючи план, хоча ще й не знаємо який.

Скажіть, чого найбільше боїться родина Шандро, за кого переживає, а разом з родиною чого боїмося й ми?

(Родина боїться за найменшого Миколайчика, який відмовився йти у сховок і міг усіх видати своєю поведінкою.)

Учитель. Уповноважені повірили й пішли. Лихо минуло.

Та чи минуло лихо? Знайдіть у тексті.

(Ні. Мати померла.)

Ви сподівались такої розв’язки?

Тож, якою ми бачимо родину Шандро в чорний для неї час? Які слова знаходить М. Матіос, щоб передати її стан?

Як автор малює тих, хто має виконати припис влади — уповноважених МГБ? Чи знаходить у них, хоча б краплину «білого» ?

Як ви вважаєте, чи простежується провідна тема творчості Марії Матіос, яку визначили наші дослідники, у новелі «Вставайте, мамко» ? Конкретизуйте, будь ласка.

А чи порушується в новелі проблема вибору? Доведіть свою думку.

ІV. Підсумкове слово вчителя.

Учитель. Я бачила, що ви були небайдужі, коли говорили про твір.

То чи погоджуєтеся з тими, хто каже, що, прочитавши одну новелу збірки, не заспокоїшся, доки не прочитаєш інші?

Якщо хоча б у декого з вас таке бажання з’явилося, буду вважати, що мети сьогодні досягла.

V. Домашнє завдання. Емоційна підготовка учнів до сприйняття нового твору.

Учитель. Готуючись до наступного заняття з позакласного читання, прочитайте роман М. Матіос «Солодка Даруся». Подумайте, про які з проблем, порушених у творі, ви хотіли б поговорити.

Анонс твору. Газета «Голос України» назвала цей твір спробою батога для нації. А Анатолій Дімаров у передмові до роману пише: «Солодка Даруся» — це трагедія людських доль, коли німота сильніша слів, а людина несповна розуму (якою односельці вважають Дарусю), — добріша і мудріша тупої жорстокості».

Пропоную вашій увазі уривок із роману: «А солодка Даруся сидить у квітнику між айстрами, у трьох кроках від Марії з Василиною, заплітає-розплітає давно поріділу сиву косу, слухає незлобну розмову про себе і лиш тихо усміхається.

Вони таки не мають смальцю в голові а Бога в череві, її сусіди, бо думають, що вона дурна. А Даруся не дурна — вона солодка.

…Дерева її розуміють, пси не займають, а люди — ні. Не можуть люди лишити Дарусю на саму себе… Та що про це думати, як нема про що. Люди в селі часом роблять таке, що навіть Даруся хапається за голову, але їх дурними чомусь ніхто не називає, а про неї, що говорить з деревами і квітами, і живе собі, як хоче, хоч і шкоди не робить нікому, думають, як про дурну».

(Матіос Марія. Солодка Даруся. — Львів: ЛА «Піраміда» , 2005. — С. 11-12).

Прочитайте обов’язково. Роман не залишить вас байдужими.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.