Українська література - розробки уроків

Василь Барка «Жовтий князь»

Всі публікації щодо:
Барка Василь

Мета: дослідити події, що лягли в основу твору, з'ясувати причини та історію написання роману, зрозуміти жанрові особливості твору, визначити коло порушених у ньому проблем, дослідити образну систему; усвідомити силу духу зображених українців; зацікавити одинадцятикласників літературою української діаспори; виховувати юнаків та дівчат особистостями, формувати в них властивий українському народові менталітет.

Обладнання: портрет В. Барки, вислови Т. Шевченка, Й. Сталіна, В. Барки, тлумачний словник української мови, учнівські презентації «Соціально-політичні передумови голодомору», «Село Шандрівка в період голодомору 1932-1933 рр.», роман В.Барки «Жовтий князь», колоски пшениці, перев’язані чорною стрічкою, чорна кругла паляниця, свічка.

Тип уроку: урок позакласного читання.

Вид уроку: історико-літературне дослідження.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотиваційний етап.

Забезпечення емоційної готовності.

Учитель:

- Перш, ніж ми розпочнемо роботу на уроці, за традицією визначимо свій емоційний настрій за допомогою побажань, які ви напишете один одному для кращої роботи на уроці.

(Учні записують один одному побажання, а потім озвучують їх).

ІІІ. Етап цілевизначення і планування.

Учитель:

- Дякую за виконане завдання і сподіваюсь, що ваші побажання здійсняться. То ж роботу розпочнемо. Поглянемо на дошку і прочитаємо вислови:

«Жить стало лучше, жить стало веселей».

Й. Сталін.

А онде під тином опухла дитина, голоднеє мре....

Т.Г. Шевченко.

Почуті вами фрази належать двом людям-антиподам, добре відомим в історії. Геніальний поет-гуманіст Шевченко правдиво показав усю трагічність життя українських селян за кріпацтва. На жаль, ці рядки виявилися пророчими й для нащадків «новітньої історії», коли в «розквіті» соціалістичного будівництва тиран Сталін проголосив своє цинічно-блюзнірське гасло, привид голоду вже навис над Україною. І страшно навіть через півстоліття ступати болючими стежками пам'яті про небачений у світі Голодомор, який стався на благословенній землі нашого квітучого краю. Пухли старі й малі, вимирали родини і села. Смерть чигала на шляхах, на полі, по хатах... Її кістлява рука вдень і вночі не випускала своєї кривавої коси. А в новий 1933 рік уся Україна перетворилась на суцільну могилу. Ми не повинні оминати жодної сторінки свого минулого. А трагедії 33-го - й поготів. І саме роман В.Барки «Жовтий князь» повертає нам історичну пам'ять про Голодомор 1932-1933 рр. - одну з найтрагічніших тем. Отже, тема сьогоднішнього уроку: Василь Барка, роман «Жовтий князь» - перший твір в українській прозі XX століття про нечуваний в історії людства Голодомор 1933 року як найстрашнішу трагедію українського народу.

Проблемні питання:

Виникають питання: хто ж винен у голодних смертях 11 млн. українців? Чи дає Василь Барка своїм романом «Жовтий князь» відповідь на це запитання? Для чого людина приходить у цей світ? Як ми повинні жити, про що мріяти? Чи ми, нащадки всіх тих, хто вижив у ті страшні дні, маємо право забути загиблих і допустити до нового витравлення нації?

На ці запитання ми спробуємо дати відповідь на сьогоднішньому уроці під час історико-літературного дослідження роману «Жовтий князь».

ІV.Опрацювання навчального матеріалу.

Учитель:

Для дослідження твору ви об’єдналися в дві групи: історики та літературознавці. Історики досліджували такі питання:

1. Соціально- політичні передумови голодомору. Сатанинська політика Й. Сталіна та його оточення.

2. Село Шандрівка в період голодомору.

Представлення учнівської презентації «Соціально-політичні передумови голодомору».

У січні 1930 року Україну віднесли до групи регіонів, де колективізацію планувалося завершити восени 1931- навесні 1932 рр.

Етапи колективізації в Україні:

І — 1929-1930 рр. — час прискореної колективізації, що перетворився по суті на комунікацію; у колгоспи забирали все: реманент, велику рогату худобу, коней, птицю; ситуація ускладнювалася надмірними зусиллями місцевої влади, що викликало антирадянські виступи селян, село поринуло у вир самознищення. У 1928-1929 рр. в Україні було знищено до 50% поголів’я худоби.

ІІ — 1930 р.- маневр сталінського керівництва з перекладенням відповідальності на місцеві партійні й радянські органи. Цей етап супроводжувався масовим виходом із колгоспів.

ІІІ — 1931-1933 рр. — новий етап суцільної колективізації, прискорення її темпів, закінчення в основному колективізації в Україні.

Важливим елементом колективізації було так зване «розкуркулення», а фактично розселянювання села. За роки колективізації було експропрійовано близько 200 тис. селянських господарств, із них 860 тис. виселили на північ Сибіру.

Одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був голодомор 1932-1933 років, причиною якого стали:

- Необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви;

- Непомірні для селян хлібозаготівлі;

- Конфіскація владою продовольчих запасів;

- Надмірний хлібний експорт.

Учитель:

Не оминули страхіття 1932-1933 років і наше маленьке степове село Шандрівку. З болем у серці згадують свідки пережите.

Представлення учнівської презентації «Село Шандрівка в період голодомору 1932-1933 рр.»

Тричі губив голод життя наших односельчан (як показали наші дослідження): 1921—1922, 1932—1933, 1946—1947 рр. Найжорстокіший, найстрашніший, безперечно — 1932—1933 рр. Це був справжній мор, що забрав життя багатьох наших односельчан. Штучний, запланований, він прийшов разом з більшовиками, разом з колективізацією в села України і в наше село також. Нова влада з її класовою ненавистю, богохульством, безкультур’ям порушила усталений сільський уклад з його християнськими заповітами, вірою у Бога. Людям здавалося, що прийшов страшний звір, що все руйнує, знищує, випалює, виморює.

Нам вдалося з’ясувати, що у селі конфісковували продовольчі товари та посівні фонди, проводилися масові репресії, припинялося постачання продовольства. Голодні люди збирали колоски пшениці, залишені на полях, щоб прогодувати своїх дітей. Влада була жорстокою. Варто лише згадати «закон про п'ять колосків» 1932 року. За крадіжку колгоспної власності передбачався розстріл із конфіскацією майна чи позбавлення волі на термін не менш як на 10 років. Про цей закон згадують у свідченнях і жителі нашого села. На території села Шандрівка було створено два колгоспи: ім. Сталіна та ім. Калініна. В протоколі № 39 від 29.02.1933 року засідання бюро РКП(б)У записано: « В Шандрівці виявлено хліба:

У Васецького М.Ф. Заховано 38 пудів пшениці, замазаного за піччю;

✵ У Васецького В.Ф. — 12 пудів, захованого за піччю;

✵ У Гужви — 15 пудів під піччю;

✵ У Махи — 18 горшків по 5 пудів, що стояли під ліжком...»

Із Постанови бюро Павлоградського райкому КП(б)У від 24.04.1933 року «В Шандрівці мала місце самосуда над бідняком Волосюк, партійці його били, держали під арештом, а потім убили...»

«Люди почали помирати в листопаді- грудні 1932, всю зиму і весну 1933 року. Помирали під тинами, прямо на вулиці. В полі не дозволяли збирати зерно, колоски приорювали. Були об’їздчики, які ганяли людей. Це були довірені люди влади».(записано зі слів Ковтирина Г.К.)

Учитель:

На початку уроку ми поставили одне з найважливіших питань, відповідь на яке ми повинні неодмінно знайти, зрозуміти:

- Хто винен у жахливих смертях 11 мільйонів чоловік?

- У чому полягає антигуманна сутність всієї тоталітарної системи?

У вас на партах лежить аркуші паперу, в яких зазначено визначення понять «Тоталітарний», «Гуманістичний». Прочитайте, визначте різницю між тоталітарним суспільством і гуманістичним.

Учитель:

Літературознавці намагалися зазирнути у творчу лабораторію письменника. Вони досліджували історію створення «Жовтого князя» та назву роману. Сам автор був гордий з того, що з-під його пера вийшов такий твір: «Я щасливий, бо написав твори, про які мріяв, і знаю, що вони будуть значною допомогою в духовному житті мого народу, особливо в майбутньому». Надамо їм слово.

Виступ літературознавців.

Усе, про що писав В.Барка, мало місце в його житті. Це стосується й «Жовтого князя». Передісторія роману почалася ще в 1932-1933 рр, коли в Україні лютував голод, що знищив мільйони людських життів. У той час В.Барка перебував на Кубані, працював у Краснодарському художньому музеї, був одружений. На Кубані, за його словами, вимерла третина населення. Голод торкнувся і його. Ось що він пише: «Я мав на тілі щось 12 ран. Рани йшли по лініях кровоносних судин. Із них сочилася брунатня рідина. Ноги вже репалися, і така слизиста поверхня теж сочилася. Ноги пухли. І я уже ходив, тримаючись за паркан і стіни, там вже лежали мертві. Я не надіявся, що виживу. Та мука голоду аж до передсмертної лінії жахлива... то щось таке, що спалювало всю істоту. І, може, тому, що я це зазнав, тому мені пощастило в «Жовтому князі» відновити ту психологічну глибинність голодової смерті». У ті ж роки він їздив на Полтавщину провідати брата, бачив і там страшні картини голодних смертей. Усе це тяжіло в пам'яті, помножувалося чужими історіями, які В.Барка збирав і записував упродовж 25 наступних років. Особливо під час Другої світової війни, перебуваючи в одному з німецьких таборів Ді Пі, де були й українці. Письменник назбирав велику кількість свідчень, які після написання роману знищив. Серед них найбільше вразила історія однієї вимерлої під час голоду української родини, переповідана земляком, котрий виїздив до Австралії. Саме вона стала пізніше основою сюжету «Жовтого князя».

Учитель:

- Чи було щось вигадане в романі?

- Що дало можливість так глибинно передати психологію людини, яка переживала голод?

- В якому році був написаний роман і скільки років Василь Барка працював над твором?

Виступ літературознавців.

Хто знає, скільки часу носив би Василь Барка гірку пам'ять про страшні 1932-1933 рр., аби вдруге не пережив «голодні муки». Це вже було в Нью-Йорку, в тій невеликій кімнатці в дешевому негритянському кварталі, де з великими труднощами оселився хворий і безробітний поет. Ось як він згадує про ті часи: «Отже, вийшло так, що нова голодна смерть відновила весь збір тих долей. Знаєте, навіть якщо спричиниться одна якась іскра, розпалить вогонь у пам'яті, що був у душевних ранах, з минулого все почало випливати перед моїм душевним зором... Напливом морським усе викинуло наверх. Так що я писав безперервно 600 сторінок... Я переписував їх від руки». Над романом «Жовтий князь» Василь Барка працював упродовж двох років (1958-1960 ). Він хотів якнайточніше, найоб'єктивніше «увіковічнити» ті страшні для його народу події, розказати світові болючу правду про них. Водночас послідовно дбав про те, щоб із-під пера з'явилася не документальна хроніка, а художній, великою мірою узагальнюючий, філософський твір-роздум про радянську тоталітарну систему, яка нищить усе світле на своєму шляху. Барка прагнув і численні фактичні свідчення, і «хмаровиння почуттєве», що переповнювало душу, оправити у викінчену, доступну широкому загалу романну форму.

Учитель.

- Чому ж роман має назву «Жовтий князь»?

Виступ літературознавців.

«Жовтий князь» - символ зла, демонської сили, голодної смерті. Це не що інше, як персоніфікація голоду, що косить українську націю. Жовтий - ознака ненаситності, спустошеності, яка підсилюється тематичною лексемою князь, що утверджує зверхність, могутність, непоборність і повновладдя.

Учитель.

Отже, ми дізналися про передісторію написання роману, визначили суть тоталітарної системи. А зараз попрацюємо над структурою твору, його змістом, досліджуючи його за трьома головними ідейно-тематичними лініями, своєрідними структурними планами, які визначив у передмові до роману В. Барка:

1) реалістичне зображення нещастя в сім'ї селянина Мирона Катранника;

2) внутрішній, психологічний стан людини, яка гине від голоду;

3) метафізичний вимір: боротьба темряви зі світлом, Бога з дияволом, людини з людиною.

Як же зображує нещастя в сім’ї Катранників В. Барка?

У «Жовтому князі» розповідається про справжніх мучеників, якими є не тільки всі члени родини Катранників, а й весь український народ. Є в романі й перелік жертв переслідування, гоніння, а також пережитих ними страждань. На підтвердження цієї думки письменник створив свій календар:

  грудень-трупень,    листопад — пухлень,

  січень-могилень,    лютий — людоїдень,

  вересень-розбоєнь,     березень — пустирень,

  жовтень-худень,     квітень — чумень.

Письменник із вражаючою силою і правдивістю показує, як українська земля, що завжди несла радість хліборобу, який жив в одвічній гармонії з природою, перетворилася на зону смерті. В сім'ї Катранників поступово вимерли всі: бабуся Харитина Григорівна (берегиня українського роду), мати й батько, їхні дітки Миколка й Оленка. Залишився лише наймолодший пагінець сім'ї - Андрійко. Ця трагічна історія родини пов'язана з історією їхнього гнізда -селянської хати, на яку і припав перший удар «саранчею з столиці». Хату спустошують до невпізнання вже відразу. А для українського селянина руйнування хати означає початок смерті його самого. Повернулася з церкви мудра й розважлива Харитина Григорівна й не взнала завжди білу, чепурну їхню хату: «А ось - гірше, ніж у сараї! Як після землетрусу. Поперериване все і поперекидане, позмішуване і потоптане. Сльоза збігла по щоці. Здогадалася стара - вже кінець настав. На старість побачила: знищено їхню хату, хату - святиню, де ікони споконвіку осяювали хліб на столі».

Приречена на голод родина, спочатку, поки було сховане пшоно, вночі їла кашу, а голод ставав все сильнішим; потім усе, що залишилося на полі - буряки, соняхи, капустяні качани; тоді коріння болотяної трави низки, мерзлу конину, зерно, забране в мишей весною, відловлених Мироном та Андрієм ховрахів, горобців, шпаків....

Учитель.

Моторошний перелік можна продовжувати. Картини нещастя вражають своїми жахіттями. Режисер-постановник Олесь Янчук з великою достовірністю передав їх у кінофільмі «Голод-33», знятому за романом В.Барки «Жовтий князь».

Перегляд уривка з кінофільму «Голод-33»

Описи трагічних подій у Кленоточах супроводжуються глибоким зазиранням у душу людини. Автор чимало уваги приділяє саме внутрішнім переживанням, психологічним станам.

- Як же розкриває внутрішній, психологічний стан людини, яка гине від голоду, В. Барка?

Головний герой Мирон Катранник є носієм авторської ідеї нескореності духу українця. Вражаючою є розповідь про смерть старшого сина Катранників Миколки. Після зізнання Миколки: «Я скоро помру», батько «неспроможний слово вимовити: душа скована...» Далі розкривається його внутрішній стан: «Здається, серце западає в яму. Так пробув довго коло первістка. Вийняв з кишені коржик і поклав синові в руку: чути, як холодна долоня в нього і зовсім безвільна».

Один з кульмінаційних моментів роману - пошуки партійцями захованої церковної чаші, допит і тортури за неї Мирона Даниловича. Його змушують зізнатися, де вона захована, спокушають мішком з борошном, на який Мирон Данилович «дивився безвиразно». Отже, честь для Мирона - понад усе. Він до останнього подиху продовжує шукати власні внутрішні сили, щоб не зламатися перед жовтим князем, не впустити в свою душу його руйнівний дух. Але коли партійці на чолі з Отроходіним розкривають перед Катранником ще один мішок з борошном, він не стримується: і дивиться на нього й насолоджується чарівним видивом. Письменник зазирає в душу героя, передає найтоншими мазками чутгєві порухи згасаючої свідомості. «Ще ніколи за життя таким диким зойком, нікому не чутним, проте безмірно пекучим, не рвалася в душі жадоба».

Учитель.

- Чому ж Катранник не взяв мішки з борошном і зерном, адже в нього помирали діти?

Учитель.

То ж Мирон Катранник успадкував найкращі риси національного характеру: людинолюбство, повагу до праці, до землі. Він не може зрадити своїй совісті і народові.

Миколка, старший син Мирона Катранника, потай читає заборонену книгу, в якій розповідається про Правду і Кривду.

- Чому ця казка вражає хлопчика? Хто ж уособлює Правду і Кривду в романі?

В романі «Жовтий князь» зло, кривда - це і є та страшна тоталітарна система, це голод, який вона створила. Конкретне втілення одного з таких демонів - Отроходін. Недаремно В.Барка кілька разів наголошує на жовтому кольорі його обличчя. Інший демон, і мабуть, найголовніший - Сталін, «вусатий бузувір», який «завів пекло». Жовтий колір, присутній у романі, теж є уособленням зла. У «Жовтому князі» цей колір присутній постійно: саме жовтими засохлими бур'янами заросли колись гамірливі від дитячого щебету сільські вулиці, жовті мертві тіла.

Добро у романі втілюється насамперед в образі сонця, кольору тепла, вогню, стиглого колосся, довгоочікуваного хліба. Сонце постійно присутнє у свідомості людей як остання надія, як втілення Бога, вічного життя. Символічний образ роману - церковна чаша. Вона була для селянства «вмістилищем огню і світла небесного», «найдорожча коштовність у світі». Тому, ризикуючи життям, люди і врятували її від грабіжників, руйначів, заховали в надійному місці - на подвір'ї пічників, про яке знає наймолодший з вимерлої родини Катранників. Символічною є остання сцена роману: збираючись в дорогу на світанку, Андрійко перевіряє схованку церковної чаші. Малому здається, що над ними, їхніми могилами сходить сонце, а чаша, як символ всеперемагаючого добра, гуманізму, любові, гармонії між людьми, щоб «навіки принести порятунок». Андрійко повернеться і відкопає ту чашу.

Учитель.

Таким заключним обнадійливим акордом завершує В.Барка свій твір, він вірить у відродження душі українського народу, бо це є стійким його переконанням як художника й українця.

- Чи дає письменник своїм романом «Жовтий князь» відповідь на питання: «Для чого людина приходить у цей світ?»

Вустами Оленки, чистого, безгрішного створіння, цієї праведниці, як називає її мама, автор проголошує (до речі, ще на початку твору) як настанову, мудру істину: «Жити треба на цій землі, як сонце, несучи світло і любов людям».

То ж недаремно ми використали на сьогоднішньому уроці слова Т.Шевченка, бо і він, і Василь Барка переслідували все своє життя одну мету: зробити свій народ, свою націю вільною і щасливою!

Трагічна доля родини Катранників із села Кленоточі уособлює шлях на Голгофу голодної смерті мільйонів українців. За нашим давнім народним звичаєм всіх, хто помер, згадують у церквах, запалюють свічку. Запалимо й ми свічку, яку не було кому світити на похоронах убієнних голодом. Настав час, коли ми схиляємо голови перед їхніми важкими муками. Нехай у ваших душах залишиться цей маленький вогник свічечки, як спомин про тих, хто помер страшною смертю. Дай, Боже, щоб це ніколи більше не повторилось! Пом’янемо їх хвилиною мовчання.

V. Етап контрольно — оцінюючий.

Учитель.

Діти, я дякую вам за вашу роботу на уроці, за висловлення власної думки, пов’язаної з темою уроку.

Наш урок закінчується, і я хочу оцінити ваші відповіді.

VІ. Домашнє завдання.

Написати твір-роздум «Жити треба на цій землі, як сонце, несучи світло і любов людям» за романом В. Барки «Жовтий князь»



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.