Українська література - розробки уроків

Володимир Підпалий. Розповідь про письменника. Щирість патріотичних почуттів ліричного героя у вірші «Тиха елегія»

МЕТА: ознайомити школярів із цікавими фактами життєпису В. Підпалого; зробити ідейно-художній аналіз його поезії «Тиха елегія», звертаючи увагу школярів на щирість патріотичних почуттів ліричного героя вірша; розвивати пам'ять, культуру зв’язного мовлення, вміння виразно і вдумливо читати вірші; пояснювати роль художніх засобів у творі; виховувати любов до рідного краю.

ЦІЛІ.

Учні знатимуть: цікаві факти життя Володимира Підпалого; зміст поезії «Тиха елегія», її тему й ідею.

Учні вмітимуть: виразно читати вірш, визначати його тему та ідею; характеризувати образ ліричного героя; визначати художні засоби і з’ясовувати їхню роль у творі.

ТИП УРОКУ: урок вивчення нового матеріалу із застосуванням ІКТ.

ОБЛАДНАННЯ: портрет В. Підпалого, презентація, тести , картки,

Методи, прийоми і форми роботи: проблемна дискусія, словникова робота, технологія «Передбачення», мелодекламація, «вільне письмо», художня експертиза, робота в парах, «ґронування», технологія «Доміно»

ХІД УРОКУ

І. Мотиваційний етап. 1. З’ясування емоційної готовності до уроку. 1). Слово вчителя. Рідний край — це цілющі джерела, до яких пробивається гострий корінець людської свідомості, пробивається до життя, до знань, до світла. Краю мій зелений, вічная дорога, Ти безсмертник в полі, в небесах гроза — Припаду я серцем до твого порога, Як твоя кровинка, як твоя сльоза. М. Стельмах Слово вчителя.

Про любов до рідного краю, до землі , де коріння нашого роду, народу. Кожен говорить по-своєму: хтось прозою, хтось віршем, хтось музичним твором чи малярським полотном. Хтось гукає на весь голос про це, як Володимир Сосюра у вірші «Любіть Україну!», хтось говорить пошепки… А як сказали б ви?

ІІ. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань.

Проблемна дискусія:

1. Якою повинна бути людина-письменник?

2. Чому письменники у своїй творчості найбільше звертаються до таких тем: любов до рідної землі, природи, народу, мови?

3. Як ви думаєте, чи можна вважати поезію виявом найтонших порухів душі, відображення внутрішнього стану поета?

4. Яким чином поетична творчість майстрів слова пов’язана з життям?

ІІ. Цілевизначення і планування. 1. Оголошення теми уроку та обґрунтування її. 2 .Колективне визначення цілей. 3. Колективне планування роботи.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Учнівські повідомлення про цікаві факти життя і творчості Володимира Підпалого. Цей щирий, ніжний, вдумливий і прекрасний поет, син Полтавщини, яку любив соромливо й віддано, якій на славу сплів і свій поетичний вінок, прожив до болю мало — лише 37 років. Невиліковна хвороба передчасно обірвала його пісню про рідну землю, про Григорія Сковороду, що мандрував нею, гартуючи дух людський, про Шевченка... Полетіла і його душа «в дорогу за ластівками» (так називається одна з його поетичних збірок). Та ластівки повертаються з вирію в рідну сторону — повертається й поет своїми віршами. Остання збірка В. Підпалого «Поезії» вийшла 1986 року. Життя письменника — в його творах. Душа поета — у його віршах. А ось життєпис Володимира, викладений ним власноручно. Ця сповідь подається тут уперше. «Народився я в селі Лазірках 9 травня 1936 року, за 25 км від Лубен. Мати Ольга Степанівна — козачка з хутора Макарівщини, а батько Олексій Лукович — виходець з-під Великої Багачки. На дев’ятому році мати була вже круглою сиротою і шукала щастя наймитуванням у Лубнах. Може тому, коли я підріс і міг вечорами читати їй «Кобзаря», плакала гірко й невтішно, повторюючи завжди одне: «Всі наймити, синочку...» Вона знала тьму казок та приповісток, шанувала загадки і вміла знаходити до них ключ. Але ніколи я не чув, щоб вона співала. Певно, гірке дитинство, як і подальше життя (1943 року вона стала вдовою), наклало свою печатку на її характер. Мати вміла і любила працювати, кохалася у квітах (вся хата була великим квітником...) і чистоті. Померла вона самітньою 21 січня 1957 року, на 53 році свого життя. Я тоді був у армії, а дві доньки повиходили заміж і жили не з нею... Батько працював на залізниці, любив сади і бджільництво, ненавидів тютюн (син палить за нього і за себе) і горілку. Загинув під Києвом 1943 року. Пам’ятаю його добре. Якби володів пензлем, можна було б відтворити його образ у величезному циклі: батько качає мед; батько садить дерева; батько іде до армії, і т. д. В селі й до сьогодні розповідають про те, як він співав. А я пам’ятаю дві його пісні — про Байду та «Ой забіліли сніги». Мабуть тому, що гарне враження про ці пісні залишив мані батько, навіть у виконанні артистів я відчуваю і нині фальш та штучність, які так згубно діють на все сценічне та вокальне мистецтво України. Учився я у Величанській семирічній та Лазірківській середній школах. Любив (і люблю) історію, літературу; донині не знаю і не розумію точних наук. В школі читав дуже багато, але без ніякісінької системи. 1953 року закінчив 10 класів; працював у МТС, колгоспі. 1955 року був мобілізований на флот. Службу служив, але не любив: нудьгував за степом, садами. 1957 року демобілізувався (через хворобу ніг) і поступив до Київського університету на філологічний факультет (український відділ), який і закінчив 1962 року. Перші вірші видрукував на шпальтах комсомольських «Молоді України» та «Зміни» (1958 р.). У Державному видавництві художньої літератури 1963 року вийшла перша збірочка «Зелена гілка», а роком пізніше — «Повесіння» у «Радянському письменникові». Нині підготував дві книги: «Тридцяте літо» для видавництва «Молодь» та «Книгу лірики». Мрію написати пісню... Працюю старшим редактором поезії у «Радянському письменникові». Одружений, маю доньку. Позапартійний. Позаспілковий. Київ, 26 вересня 1966 р.». До Спілки письменників його прийняли 1967 року. Того ж року вийшла в світ і згадувана збірка «Тридцяте літо». Після того були книжки «В дорогу — за ластівками» (1968) та «Вишневий світ» (1970), а посмертно — «Сині троянди» (1979), «Поезії» (1986), «Пішов в дорогу за ластівками» (1992). До останньої книги входять неопубліковані за життя твори В. Підпалого та спогади про нього як поета, редактора, громадянина, людину. З них він постає борцем за відродження української культури, людиною-подвижником, що в нелегкі 60 — 70-і роки підтримував справжню літературу, писав і редагував справжні твори. У багатьох віршах Володимира Підпалого живе дух його рідного краю, почуття любові до Полтавщини. Серед них вірші «Зірка», («Пам’ятаю: над шляхом Лубенським:..»), «Осінній сон», «Пам’яті матері», «Вечірнє», цикл «Григорій Сковорода» та ін. Володимир Підпалий помер 24 листопада 1973 року.

2. Словникова робота. Елегія - (від грецького слова elegos - жалібна, журлива пісня) - ліричний вірш середньої довжини, як правило, сумний за змістом. Найчастіше оповідь іде від першої особи, без чіткої композиції.

3. Технологія «Передбачення». (Робота із заголовком).

✵ Про що може йтися у вірші, який має назву «Тиха елегія»?

✵ Хіба елегія може бути « не тихою»

Декламація вірша «Тиха елегія».

4 «Вільне письмо»: відтворити письмово враження від прослуханого.

5. Художня експертиза:

o Чому поезія має таку назву «Тиха елегія»?

o Що спричинило журбу поета?

o Як краса природи пов’язана з життям людини на віки?

o За що ліричний герой полюбляє ріки? (Вони в мені навіки. А для мого народу на віки).

o У чому полягає патріотичний пафос поезії?

o Чому автор вірша полюбляє землю, степ, озера, яблуні в саду? Висловіть свої думки.

o Як питання про важливість рідної мови пов’язане з колисковою, яку співає жінка своїй дитині?

o З якої причини більшість українських майстрів слова змушені були залишити рідний край?

o Чи змогли б ви забути про Україну, рідну домівку, перебуваючи на чужині?

o Яким пафосом пройнята ця поезія?

o Про що свідчать питання, які порушуються у вірші?

o Чи є актуальними питання, які порушуються у вірші?

o Про яку людину можна сказати, що вона є патріотом?

6. Робота в парах.

Визначити художні особливості поезії «Тиха елегія».

(Повтори: «Коли мене питають… любиш…». Метафори: «випадкове слово не впаде». Епітет: «ясні зорі», «тихі води». Риторичний оклик: «кладіть отут у домовину живим!..». Риторичні запитання: «Любити річки, і річки, і річечки, і потічки?», «Народу чи зможеш прислужитись, як і де?», «Любиш землю, степи, озера, яблуні в саду?», «Рідну мову чи зміг би поміняти на чужу?», «Україну чи зможеш ти забуть на чужині?».)

7. Технологія «Інформаційне ґроно».

Посилаючись на зміст поезії, скласти інформаційне ґроно до слова «Україна».

батьківщина озера

ріки річечки потічки

Україна народ
земля
мова

8. Технологія «Доміно».

Скласти ланцюжок щодо характеристики ліричного героя твору.

ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ

Щирий, ввічливий, милосердний , ніжний, добрий, чуйний, впевнений в собі, любить рідний край, щедрий, мудрий, сильний, дбайливий, патріот

9. Технологія «Дослідження»

Дослідіть, про що свідчить такий ланцюжок слів-відповідей на питання

Відмовчуюсь, мовчу, хай випадкове слово не впаде, знов мовчу, краще не скажу, кричу.

(Ліричний герой , а з ним і поет не звикли демонструвати свою любов до батьківщини — це невід’ємна частка їх душі, природній стан; найбільшою трагедією, мукою буде розлука з рідною землею, тому ліричний герой вже не мовчить , а кричить.)

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Проведення тестового опитування.

1. Про що було перше питання до героя твору?

а) Чи хоче він отримати знання про всесвіт; б) коли написаний ним твір надрукується у міській газеті; в) чому необхідно поважати своїх батьків; г) чи любить ріки і потічки.

2. Яке слово не впаде на ясні зорі, на тихі води?

а) Сокровенне; б) вивчене; в) випадкове; г) добре.

3. Навіки у ліричного героя завжди залишаться в пам’яті;

а) друзі; б) річки; в) ясні зорі; г) тихі води.

4. Про який сад оточуючі цікавилися в ліричного героя?

а) вишневий; б) яблуневий; в) сливовий; г) старий.

5. Герой вірша не може відокремити себе від:

а) озера; б) зелених гаїв; в) лісного джерельця; г) співу птахів.

6. Від любові до землі, степів герой не відокремиться і тоді, як:

а) виїде за кордон; б) вирушить у подорож; в) він захворіє; г) в землю перейде. 7. «Народ чи зможе прислужитись, як і де?» — це питання до героя вірша було:

а) першим; б) другим; в) п’ятим; г) третім.

8. Ліричний герой, отримуючи запитання:

а) сміється; б) намагається виявити власну байдужість; в) мовчить; г) іноді сплакне.

9. Про які пісні згадується у вірші?

а) козацькі; б) жартівливі; в) календарно-обрядові; г) колискові.

10. Що однаковісінько герою поезії? Де:

а) покладуть його у домовину; б) він зможе реалізувати свої здібності і нахили; в) зможе прислужити народові; г) і ким він буде працювати.

11. Продовжте запитання: «Рідну мову чи зміг би?..»:

а) досконало зміст вивчити; б) пропагувати за кордоном; в) забути на чужині; г) збагатити новими словами.

12. Наприкінці вірша герой прагне, щоб його:

а) поклали у домовину живим; б) поважали й шанували у суспільстві; в) ніколи не забували як видатного патріота України; г) твори народ полюбляв читати. Ключ:

1. Г 7. Б

2. В 8 .В

3. Б 9. Г

4. Б 10.А

5. А

6. Г 11.Г 12 .А

V. Рефлексивно-оцінювальний етап.

«Дерево пізнання»

* Що цікавого ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

* Про що хочете довідатися на наступному?

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІ. Домашнє завдання Підготувати малюнок до твору В. Підпалого «Запросини», скласти питання до цієї поезії.