Українська література - розробки уроків

Василь Стефаник. «Камінний хрест». Художнє відтворення трагедії переселення галицьких селян на американський континент. Узагальнюючий зміст образу Івана Дідуха. Образи-символи в новелі

Мета уроку: Опрацювати зміст новели. Домогтись усвідомлення учнями глибини трагедії українського селянина, виснаженого й приниженого непосильною працею, змушеного розлучатись з рідною землею через нестерпні умови життя. Допомогти учням визначити головну думку: тільки в рідному краї життя може бути наповнене смислом.

План-конспект уроку

І. Оголошення теми уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні ми опрацюємо новелу В. Стефаника «Камінний хрест» і спробуємо усвідомити велику трагедію народу, якому нема місця на рідній землі.

Зла доля у різний час і через різні причини розкидала українців по далеких світах. Зараз за межами України проживає їх близько 10 млн.:

Українська діаспора

В Америці: в США — 1 200 000 чол.

в Аргентині — 220 000

у Бразилії — 155 000

у Парагваї — 12 000

в Уругваї — 10 000

у Венесуелі — 3 500

в Австралії — 35 000

у Новій Зеландії — 500

в Європі:

в Польщі — 600 000

у Румунії — 300 000

у Словаччині — 150 000

у Франції — 35 000

у Великобританії — 35 000

у Німеччині — 22 000

у Бельгії — 5 000

в Австрії — 6 000

в Угорщині — 3 500

Куди нас буря не загнала?

Куди нас вітер не заніс?

Де мертвий камінь не здригнувся,

Не заридав від наших сліз?

1926 р. Олександр Олесь

Учитель:

Жахливий парадокс: найродючіша у світі українська земля могла б прогодувати всю Європу, а для українців її не вистачає. Працюючи до сьомого поту, селяни-землероби на чужих землях шукали порятунку від голодної смерті.

Сучасна українська діаспора — це також і нащадки емігрантів, представників інтелігенції, які виїжджали, щоб уникнути переслідувань та арештів уряду царської Росії, пізніше — сталінського радянського уряду.

Далеко від нас могили справжніх синів і дочок України — видатних українських письменників:

Нашого цвіту — по всьому світу.

Їх могили на чужині:

Олександр Олесь (м. Прага, Чехія)

В.Винниченко (м. Мужен, Франція)

Б.Лепкий (м. Краків, Польща)

Юрій Клен (США)

М.Драгоманов (м. Софія, Болгарія)

Василь Барка (США)

Родина Лесі Українки (Косачі):

Ольга Кривинюк (м. Краків, Польща)

Оксана (м. Прага, Чехія)

Ізидора (США)

ІІ. Розповідь учителя-історика про етапи (періоди) і причини еміграції українців, зокрема про еміграцію галицьких селян кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Еміграція — унікальне явище культурного та історичного розвитку українського народу. Визначають 4 хвилі цього явища. Першу хвилю еміграції спричинили аграрна перенаселеність української території та утиски населення: економічні, соціальні, політичні. Посилився національний гніт Австро-Угорської та Російської імперій. Масова еміграція до США почалася в 1877 році, до Бразилії — у 1880 р., до Канади — в 1891 р., до Сибіру — після революції 1905 — 1907 рр. На початку ХХ ст. загальна кількість емігрантів із Східної Галичини становила близько 302 000. Сьогодні в названих країнах живуть уже VІ і VІІ покоління колишніх галицьких емігрантів. Вони вважають себе українцями, розвивають українську мову, культуру, підтримують зв’язки з Україною.

ІІІ. Засвоєння нових знань.

Епіграф до уроку:

Гей, розіллялось ти, руськеє горе,

Геть по Європі і геть поза море!

Бачили мури Любляни та Рєки,

Як з свого краю біг русин навтеки.

Рідну країну з слізьми споминав він,

Але з прокляттям із неї тікав він.

Дома покинувши землю родину,

Гнався, щоб мрію ловити дитинну.

І.Франко

«Камінний хрест» — єдиний відгук Стефаникового серця на трагічні для українського народу події, що відбувались у його краї на межі ХІХ — ХХ століть. Ще навчаючись на медичному факультеті Ягеллонського унівеситету, Стефаник бачив на Краківському вокзалі жахливі картини від’їзду емігрантів, які викликали в його серці біль, співчуття, відчай. Про це він писав у листах до О.Гаморак, О.Кобилянської.

У січні 1899 року В.Стефаник пише О.Кобилянській: «Нині досвіта на двірці краківськім було 800 душ емігрантів… Насамперед виділи би-сте сотки синіх спечених губів, потім кололи би Вас у серце ріжнобірвні очі діточі — попідпухали, як коли би синявою водичкою намокли. Далі виділи би-сте тисячі брудних висохлих ярочків по лицях від сліз, а далі чули би-сте захриплий голос бесіди руської… Чули би-сте, як багато маленьких чобіток гримає по камінню, - се перші чобітки у хлопців і дівчаток; йдуть, говорять «очима» і оглядаються все на чобітки, що ніколи не мали.

Потім ще виділи би-сте, як мами бігають з плачем за пропавшими дітьми, як пани їх штурхають, як вони ридають… Поїзд рушає,жінки і чоловіки чіпляються єго, поліція і жандарми відкидають їх, як галушки, а вікна в поїзді розпадаються і кавалками спадають на пероні. На пероні лишаються жінки без чоловіків, діти самі без родичів і чоловіки без жінок. Шалений плач, ломання рук і прокльони.

Чую їх біль,всі ті нитки, що рвуться міжїх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх біль і муку».

Співзвучними з листами В.Стефаника є рядки віршів І.Франка з циклу «До Бразилії»

Коли почуєш ти в тиші нічній:

Залізним шляхом стукотять вагони,

А в них гуде, шумить, пищить, мов рій,

Дитячий плач, жіночі скорбні стони,

Важке зітхання і гіркий проклін,

Тужливий спів, дівочії дисканти,

То не питай: Се поїзд — звідки він?

Кого везе? Куди? Кому вдогін?

Се — емігранти.

Коли побачиш на пероні десь

Людей, мов оселедців тих, набито,

Жінок худих, блідих, аж серце рвесь,

Зів’ялих, мов побите градом жито.

Мужчин понурих і дітей дрібних,

І купою брудні, старії фанти

Навалені під ними і приних,

На лицях слід терпінь, надій марних,

Се — емігранти (І.Франко. «До Бразилії»).

ІV. Слухання пісні «Журавлі» (сл. Б.Лепкого, муз Л.Лепкого)

Текст пісні

Видиш, брате мій,

Товаришу мій,

Відлітають сірим шнуром

Журавлі у вирій.

Чути: кру! кру! кру!

В чужині умру,

Заки море перелечу,

Крилонька зітру.

Мерехтить в очах

Безконечний шлях,

Гине, гине в синіх хмарах

Слід по журавлях.

1910 р.

Учитель: В основу новели «Камінний хрест» покладено дійсний факт. Стефан Дідух (у творі — Іван), односелець письменника, емігруючи до Канади, поставив на своєму полі камінний хрест, який і понині стоїть на найвищому горбі в Русові.

V. Робота над змістом новели В. Стефаника «Камінний хрест».

Відповіді на питання. Робота в групах. Питання заздалегідь готуються учителем. Клас ділиться на групи, кожна група готує відповіді на питання окремого розділу.

У процесі бесіди на екрані демонструються уривки фільму «Камінний хрест», знятого у 1968 році на кіностудії ім. О.Довженка режисером Леонідом Осикою за сценарієм Івана Драча (композитор Володимир Туба, художник М.Рєзник, у головній ролі Данило Ільченко).

̶Які сліди залишались на землі, коли Іван працював у полі?

̶Чому в реченнях іменники Іван і кінь виступають однорідними підметами?

̶Чого кінь не міг зробити, а Іван міг?

̶Яке друге ім’я мав Іван у селі? Чому?

̶Чому Іван ніколи не їв коло стола?

̶Чому Іван в гостей своїх просив прощення за все, що він, може, зробив їм поганого протягом всього життя? Коли людина просить прощення в своєму житті?

̶Які слова Івана передають його великий розпач?

̶Що стало причиною від’їзду Івана? Як він сам про це каже?

̶Які слова Івана найяскравіше передають тяжкі умови праці на землі і результат тої праці?

̶Що говорять односельці про причини важкого життя народу? Як вони ставляться до від’їзду Івана (схвалюють чи засуджують)?

̶Як і за що Іван докоряв жінці?

̶Чому Іван називав Канаду могилою? («А то ті, небого, в далеку могилу везу…»).

̶Про що просив Іван односельців, від’їжджаючи?

̶За чим він найбільше шкодує, покидаючи село? Чому?

̶Про що говорить Іван з Богом?

̶Довести, що Іван мав намір покінчити з життям.

̶Чому біля хреста Іван заспокоює свою душу?

̶За що поважають люди Івана?

̶Кого Іван вважає своїми найбільшими ворогами? Як він про це каже?

̶Про що співали Іван з Михайлом?

̶Чому, перебуваючи у великому розпачі й тузі, Іван пішов з жінкою в танець?

VІ. Робота над ідейним змістом новели.

Чому Іван поставив саме хрест, а не інший знак? (Хрест — символ страждання, смутку).

Що означають фразеологізми:

нести свій хрест (хрест — доля);

поставити на чомусь хрест (покінчити).

Отже, хрест — символ страждання, смутку, символ людської долі, символ початку і кінця. У новелі — велика драма людського серця, яке не в силі витримати розлуки з батьківщиною.

Чужина — могила,

Чужина — труна.

Душа на чужині,

Як чайка сумна…(Олександр Олесь).

В.Стефаник про Штефана Дідуха: «Він ще довго жив у Канаді, але писав мені, що все чуже довкола нього і що його ферма йому немила, та його дітям добре поводиться».

Учитель: Сильне враження зробив «Камінний хрест» на канадських емігрантів, про що розповів у листі до Стефаника Мирослав Ірчан: «Читав «Камінний хрест». Якби був знав, може, й не читав би. Бо плач в хаті такий, що надбіг, як вітер… А тяжко дивитися, як сиві голови хиляться додолу і старі очі плачуть. Чого вони плачуть?

Я знаю. Вони згадують себе. Вертаються в ті давні літа, як вибиралися за море по щастя. Вони свідомі того, що безслідно пропали дні юності і надій. На руках мозолі і на серці мозолі, і бідні вони. Бо для людського горя й нужди законів немає. Ні тут, ні там».

О.Кобилянська: «Страшно сильно Ви пишете. Так, якби-сьте витесували потужною рукою пам’ятник для свого народу… Гірка, пориваюча, закровавлена поезія Ваша, котру не можна забути…»

В.Стефаник: «Я писав тому, щоби струни душі нашого селянства так кріпко настроїти, щоби з нього вийшла велика музика Бетховена. Це мені вдалося… Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки…»

Учитель: В.Стефаника називають українським Бетховеном.

VІІ. Слухання музики: Людвіг Ван Бетховен, «Місячна соната».

VІІІ. Підсумок

Життя людини буде наповнене смислом, і вона буде щасливою тільки на батьківщині. Трагедія — розлука з батьківщиною. Цю трагедію українці пережили не один раз. Така наша історія.

ІХ. Домашнє завдання.

Написати твір «Чи актуальна сьогодні проблема українських емігрантів?»