Українська література - розробки уроків

Зірка Мензатюк. «Таємниця козацької шаблі». Пригодницька повість про мандрівку історичними місцями сучасної України. Історичне минуле нашого народу в житті сучасної людини»

Всі публікації щодо:
Мензатюк Зірка

Мета:

навчальна: коротко ознайомити учнів з цікавими епізодами з життя Зірки Мензатюк; вивчити визначення понять «повість» і «пригодницька повість», «історична повість»; провести дослідження щодо написання історії пригодницької повісті З. Мензатюк «Таємниця козацької шаблі»; читати частини твору.

розвивальна: розвивати увагу, уяву та логічне мислення; формувати навички виразного читання, переказу, поверхневої роботи з текстом твору.

виховна: виховувати інтерес до історії України.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування практичних умінь і навичок, з елементами подорожі.

Обладнання: портрет письменниці, ілюстрації до розділу «Історичне минуле нашого народу», карта України, презентація з історичними місцями, про які згадується в творі, роздруковані уривки тексту повісті З. Мензатюк «Таємниця козацької шаблі».

Епіграф

Історія — свідок минулого,

світло істини, жива пам'ять.

Історія — це свідок часу,

учителька життя.

Не знати історії — означає

завжди бути дитиною.

Цицерон

Хід уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Слово вчителя з елементами бесіди

Як ви думаєте, що поєднує історію та літературу?

(Діти дають відповіді.)

Дуже багато літературних творів написані про історичне минуле нашого народу, про споруди, які були збудовані в давнину. Це і замки, і собори, і костели, а ще всі речі, які зберігалися в них. Давайте згадаємо, що з речей ми можемо назвати історичними? Ви їх можете побачити на виставках у музеях. (Шаблі, кубки, картини, столовий посуд, одяг, меблі, прикраси і т. д.)

(Діти відповідають.)

2. Робота з епіграфом

Що, на вашу думку, означає епіграф до нашого уроку. (Діти відповідають.)

Яким чином це стосується теми нашого уроку? (Відповіді дітей.)

II. Повідомлення теми, мети і мотивація навчальної діяльності

1. Повідомлення теми уроку

На нашому уроці ми починаємо вивчати дуже цікаву тему, яка поєднує дві дисципліни — історію та літературу. Ми побуваємо в тих містах, де були герої нашої повісті. Тож на сьогоднішньому уроці ми будемо розмовляти про історичну повість письменниці Зірки Мензатюк, яка має назву «Таємниця козацької шаблі». А тема нашого уроку: «Зірка Мензатюк. «Таємниця козацької шаблі». Пригодницька повість про мандрівку історичними місцями сучасної України. Історичне минуле нашого народу в житті сучасної людини»

2. Повідомлення мети уроку

На уроці ми ознайомимося з цікавими епізодами з життя Зірки Мензатюк, вивчимо визначення понять «повість» і «пригодницька повість», «історична повість», проведемо дослідження щодо написання історії пригодницької повісті З. Мензатюк «Таємниця козацької шаблі» та прочитаємо частини твору. Також будемо розвивати увагу, уяву та логічне мислення, формувати навички виразного читання, переказу та будемо працювати з текстом твору. І виховаємо інтерес до історії України.

3. Робота в зошитах

Запис в зошити дати і теми уроку.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу та формування практичної навички

1. Слово вчителя. (Короткі цікаві відомості про Зірку Мензатюк)

Мензатюк Зірка Захаріївна народилася 21 жовтня 1954 року в селі Мамаївцях Кіцманського району Чернівецької області, Україна. Набожна, добра матір, герой-фронтовик батько ( його, орденоносця, після війни відправили у сталінські концтабори! Батько був колишнім політв’язнем) виховали свою єдину доньку справжньою українкою, яка писати почала, коли вчилася у другому класі. Зірка Захарівна пам’ятає навіть точну дату: 14 жовтня 1963 року. Це сталося так: одного разу вчителька задала написати вдома переказ «Ліс восени». Почавши з переказу, Зірка написала про лисячу нору, яку бачила в лісі, про білочку, що збирала ліщинові горіхи, а далі й про те, яким ліс стане взимку, коли його засипле сніг. Замість кількох рядочків переказ розтягнувся на цілих п'ять сторінок. І їй так сподобалося викладати на папері власну розповідь, що письменниця на цьому не зупинилася і написала ще й віршовану «Казку про кицю Мурку і дівчину Ганну», а в наступні дні — чимало віршиків. Однокласники чомусь не повірили, що дівчинка пише вірші сама, і стали говорити, що все те написав її прадід Танасій та й закопав, а вона викопала і видає за свої. Писати вірші і друкуватися в районній і обласній газетах почала в шкільні роки (перший вірш був надрукований в 11 років).

Хронологія навчання та роботи. 1972—1977 рр. — навчалася на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка; 1977—1978 рр. — працювала кореспонденткою районної газети «Прапор перемоги» м. Заставна Чернівецької області; 1979—1985 рр. — займала посаду кореспондентки республіканської газети «Радянська Україна», м. Київ; 1985—1987 рр. — мала роботу на посаді кореспондентки у газеті «Вісті з України».

З 1988 донині на творчій роботі.

У різні роки вела в дитячому журналі «Соняшник» рубрики «Храми України», «Фортеці України», «Щоб любити», «Щоденник мандрівника», також рубрики про святині України в освітній радіопередачі для школярів «АБЦ» на Першому каналі Українського радіо.

В даний час є членом Національної Спілки письменників України (з 1995). Друкувалася в газетах: «Літературна Україна», «Зірка», «Культура і життя», «Наша віра» та інших; а також в журналах: «Соняшник», «Барвінок», «Малятко», «Дніпро», «Веселочка», «Паросток», «Дошкільне виховання», «Мамине сонечко», «Дзвіночок», «Перець», «Ластівка», «Сільські обрії» (всі — Україна), «Веселка» (США), «Веселка» (Словаччина).

Друкувалася за кордоном у США, Словаччині та Польщі.

2. Вивчення понять «повість», «історична повість».

Повість — епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням .

Історична повість - це повість, сюжет якої відтворює у художній формі певну історичну епоху.

Пригодницька повість -це великий за обсягом твір, у якому зображені непередбачені, несподівані події, що трапляються з героям

3. Подорож історичними пам’ятками, які згадуються у творі. Презентація із фото історичних місць

Слово вчителя.

До нас на урок завітав привид. Той самий, що приходив до героїв нашої повісті. Він поставив завдання для нас: відшукати загублену козацьку шаблю, яка потрапила в «погані руки «, і передати її до музею. Давайте разом з вами вирушимо у подорож історичними пам’ятками, щоб відшукати її. Будемо сьогодні подорожувати по містах, де знаходяться історичні пам’ятки козацьких часів, які зустрічаються сім’ї Руснаків під час подорожі у першій частині (1-7 розділи). Ми поділилися на 2 групи. Перша група — «Літератори « будуть нам зачитувати, що розповідається про історичну пам’ятку в тексі, а друга група — «Історики « нам підготували розповіді про історичну значимість цих пам’яток. А після подорожі ми відповімо на запитання: «Яка історія написання історичної пригодницької повісті «Таємниця козацької шаблі «? «

Але перш ніж розпочати нашу подорож ми маємо познайомитися з героями нашого твору.

(Вчитель використовує презентацію для знайомства з героями, а діти розповідають.)

Учні: Головними героями нашого твору є сім’я Руснаків — Наталочка, мама і тато і звичайно ж Машка, хоча це і автомобіль, але письменниця описала її, як повноцінного персонажа, який має почуття і допомагає в пошуках шаблі. Вони є позитивними героями. Але в повісті є ще й негативні персонажі — Антипко та його батьки, які були чартами та спонукали людей на погані вчинки. Позитивними героями у повісті також є дядько Богдан, привид, Северин, Василько, пластуни.

Вчитель: Тож яка буде наша перша зупинка? (Діти говорять.) Правильно перша наша зупинка буде «Дублінський замок». Що ж ми знаємо про нього із твору.

Слайд 1. Діти зачитують уривок із тексту та підготовані історичні відомості про Дублінський замок.

Літератори

(Розмова Наталки з Антипком)

1. «— У Дубні також є замок?

— Авжеж. Непогано збережений і досить відомий. Ти хіба не читала «Тараса Бульбу»?

— Та ти що? Той самісінький замок? З підземним ходом, як у повісті?

Антип заговорив про дубенські підземні ходи, в яких міщани зберігали вина і скарби, про золото й коштовну зброю володарів замку князів Острозьких.

— Якщо знайшли княжу шаблю, то уявляєш, яка вона?

Наталочка уявила. Їй в очах заряхтіли діаманти.

— І таку шаблю врятують завдяки тобі! — лукаво підморгнув Антип. — Бо це ти придумаєш зупинитися в Дубні. Ти напитаєш її сліди. Чого доброго, станеш відомою на всю Україну!

— Та нууу... — заперечила дівчинка, але її очі зачаровано заблищали.

От якби справді так сталося! Мама здивувалася б... І тато, і дядько Богдан...»

2. «Дубно виявилося чистим затишним містечком, яке Наталочці відразу припало до душі. Замок стояв у самісінькому центрі, доглянутий і напрочуд мирний. Його оточував широкий рів, по дну якого вилася мальовнича стежка; над ровом височіли сиві мури, увінчані дерезою, мов густими зеленими чубами; над в’їзною брамою красувався старовинний герб, а під її склепінням тулилися численні ластів’ячі гнізда.

Замковий двір дихав спокоєм і літом. Ним вешталися численні туристи, й екскурсоводи розказували їм усілякі дива.

Руснаки й собі зазирнули в кожен куток, оглянули вежі й палаци. В одному з них колись дійсно зберігалися коштовності князів Острозьких, але все те заграбастав російський цар Петро І та й вивіз у свою північну столицю.

— Ач, обчухрали замок, як липку, — обурювалася мама. — А тепер ще й шабля в невідомо чиїх руках.

Наталочка спішила спуститися в підземелля, проте вони її розчарували. Там кожен закуток був старанно виметений та побілений, і скарбами ані пахло.

— Чи підземні ходи хоча б довгі? — знічев’я поцікавилася вона.

— О так, вони тягнуться аж до Нової Дубенської фортеці, або форту Тараканівського, як її ще називають, — охоче пояснив екскурсовод. — То цікавий об’єкт, його збудували для російського війська в кінці ХІХ століття. Але самим відвідувати його надто небезпечно. Можете замовити екскурсію...»

Вчитель: А зараз ми послухаємо істориків.

Історики

Дублінський замок — головний урядовий комплекс будівель в Дубліні. До 1922 року головний форпост Британії в Ірландії. Хоча замок існував уже за короля Йоанна, першого Лорда Ірландії, більшість будівель комплексу датуються XVIII століттям. У 1922 році замок в урочистій обстановці було передано першому ірландському урядові на чолі з Майклом Коллінзом.

Створений спочатку для зміцнення міста Дубліна, замок упродовж усієї своєї історії використовувався з різною метою. У різний час він був резиденцією короля, намісників англійської корони в Ірландії. У замку також розміщувалися парламент і суди. З 1922 року протягом 10 років Дублінський замок виконував роль судового комплексу після сильних пошкоджень завданих у ході громадянської війни будівлі Чотирьох Судів. У 1930-их роках було вирішено проводити в замку інавгурацію президентів Ірландії. В 1938 році в замку розміщувалася резиденція першого президента Ірландії Гайда Дугласа. З тих пір в замку проводяться офіційні прийоми глав іноземних держав, а також прийоми іноземних делегацій, проводяться бенкети з нагоди державних свят.

Дублінський замок почали будувати відразу після нормандського вторгнення за наказом англійського короля Йоанна Безземельного в 1204 році. Основні будівлі були готові вже до 1230 року. Побудований замок був типовою нормандською спорудою з внутрішнім двором оточеним високими товстими стінами з круглими вежами на кутах. Розташований на південному сході нормандського Дубліна, замок формував межу міста, використовуючи природну перешкоду — річку Поділ, річка також використовувалася і для наповнення водою рову замку. Міський мур Дубліна, що проходив до північно-східної Порохової вежі замку, оточував усе місто і знову поєднувався з південно-західної вежею замку Бірмігем-Поділ. Стіна, що проходила до башти Бірмігем-Поділ, мала склепінчасті проходи для надходження води в рів замку, частина цієї стіни збереглася досі під будівлями XVIII століття й відкрита для перегляду відвідувачами.

Вчитель: Наступна наша зупинка — це «Тараканівський форт «. Але спершу ми трішки розімнемося.

Вчитель: Продовжуємо мандрівку до Тараканівського форту.

Слайд 2. Діти зачитують уривок із тексту та підготовані історичні відомості про Тараканівський форт.

Літератори

«На кручі розкинулася сонячна галява, краєм якої вилася не то стежка, не то стара дорога. Але форту... не було. Довкола стояв тільки ліс, тільки пагорби, зарослі акаціями й чагарями. Наталочка розгублено ступила стежкою, минула пагорб і... не повірила власним очам: по той бік у пагорб були вмуровані двоповерхові каземати! Так ось який він, цей форт Тараканівський! Вритий у землю, мов кротяча нора, замаскований, наче засідка хижого звіра!

Уздовж казематів колись, певно, вела вулиця, а тепер тільки стежка ледь виднілася серед кропиви. Обабіч здіймалися грандіозні руїни, схожі на мертві міста серед джунглів, які Наталочка бачила в кіно. Пощерблена цегла, арки, склепіння, чорні ніші підземних ходів, а над тим — зелена колонада лісу, хміль і дикий виноград, буйство бруслини й ожин. І — тиша, незрушна тиша, від якої ставало моторошно.

Дівчинка оглянулася. Дорога, яка привела її у форт, пірнала під важке бетонне склепіння, в темний тунель, що мав вивести до внутрішнього двору. Ото туди їй і треба. Було страшно й... цікаво; зібравши всю свою рішучість, Наталочка ступила в пітьму. Її огорнув холод, кроки гучно відлунювали серед вологих стін. Далеко попереду видніло кружало світла. Очі звикали до темені й вирізняли чорні провали бокових тунелів, сходи, що вели невідомо куди. Вона згадала, що котресь із підземель тягнеться аж до замку в Дубні — брр, страшно подумати, які то довгі кілометри суцільної пітьми... Раптом у ніші, яку дівчинка щойно проминула, щось зашуміло, залопотіло, й тишу прорізав не то зойк, не то скрик... Нетямлячись від жаху, Наталочка щодуху рвонула вперед, до світла. Вискочила з тунелю й опинилася на такій же мертвій вулиці, серед напівзруйнованих казематів, кропиви й зловорожої тиші. Позаду, в тунелі, все німувало. Що то було? Може, сова? Чи здичавілий кіт? Серце все ще шалено гупотіло.»

Вчитель: А зараз послухаємо, що скажуть нам про Тараканівський форт історики.

Історики

Після третього поділу Польщі наприкінці 18 століття по лінії Збараж — Броди — Берестечко — Сокаль пройшов кордон між Російською та Габсбурзькою (з 1804 року Австрійською) імперіями. Для оборони своїх західних рубежів царський уряд приймає рішення про будівництво системи оборонних укріплень. Під містечком Дубно для захисту залізничної лінії Львів — Київ будується Дубенський форт, що став відоміший у наш час під назвою Тараканівський форт.

Головним ідеологом будівництва низки укріплених районів став герой оборони Севастополя, військовий інженер-фортифікатор генерал-ад'ютант Едуард Тотлебен. У 1873 році на зведення форту виділили 6 мільйонів рублів. У 70—80-х роках XIX століття форт досить інтенсивно будували. Окрім каменю та цегли, при модернізаціях конструкцій, які тривали до 1908 року, використовували у будівництві новітній на той час матеріал — бетон. Зрештою, у 1890 році в рамках великих військових маневрів на Волині форт оглянули члени царської родини Олександра III, що свідчило про готовність об'єкта.

Вчитель: Продовжуємо подорожувати. Зупинка «Берестечко»

Слайд 3. Діти зачитують уривок із тексту та підготовані історичні відомості про Берестечко.

Літератори

«А Наталочка повільно пішла навкруг майдану, озираючись на всі боки. Тут було гарно! У зеленому вінку ясенів здіймалися дві церкви: старенька дерев’яна, в якій козаки молилися перед битвою, і велика церква-пам’ятник, змурована над останками загиблих. Ото перед нею й правили Службу Божу. Лився спів, густо курився ладан, м’який пахучий дим стелився довгими пасмами, огортав людей, дерева, і ті в ньому ставали інакшими, мовби нетутешніми. Дим клубочився, вогко торкав Наталочці лице — дим чи туман? Авжеж туман, білий, як молоко, і в ньому по груди стояло... козацьке військо. Вся похоловши, Наталочка збагнула, що вона якимсь дивом бачить саме ту трагічну п’ятницю 30 червня 1651 року, третій день Берестецької битви. Туман осідав дрібними ряхтливими краплями на козацьких чубах-оселедцях, на відвологлих вусах, згори ледь проглядало сонце — розмите бліде кружальце, а попереду крився за білою заслоною польський стан, величезне 150-тисячне військо. Шляхта, посполите рушення, німецькі драгуни й рейтари. Король Ян Казимир зібрав, кого лиш міг, стягнув до Берестечка пів Європи, аби тільки здолати Хмельниччину, здолати повсталу Україну, цю рахманну, ласкаву, медом текучу землю, яка затято виборювала волю.»

Вчитель: Що ж нам скажуть історики про Берестечко?

Історики

Люди в межах сучасного Берестечка почали селитися ще за часів бронзової епохи. На території міста знайдені кам'яні та крем'яні сокири городоцько-здовбицької та стжижовської культур періоду другої половини ІІІ — першої половини ІІ тисячоліття до нашої ери. У 1962 році випадково було виявлено гуртове поховання городоцько-здовбицької культури. Біля кісток людини знаходився кам'яний кинджал і наконечники до стріл. Давня історія Берестечка тісно пов'язана із історією древнього Перемиля. Як передмістя Перемиля виникло Берестечко. Згодом воно стає самостійним поселенням. Вперше його назва згадується більше 550 років тому як село Берестки Перемильської волості у грамоті Великого князя Литовського Казимира Ягелончика від 1-го червня 1445 року. У XV та першій половині XVI століть Берестечко належало Боговитіним, які, як гадають, походили від давньоруських князів Крокотків.

Би́тва під Бересте́чком (18 червня — 30 червня 1651) — наймасштабніший бій Хмельниччини, який відбувся біля містечка Берестечко між Військом Запорозьким під командуванням Богдана Хмельницького і союзним йому кримсько-єдисанським татарським військом Ісляма III Ґерая з одного боку, та армією Речі Посполитої під командуванням Яна ІІ Казимира з іншого. Однією зі складових успіху королівських військ у битві під Берестечком була тактика побудови й ведення бою, що сильно відрізнялася від застосовуваної поляками раніше. Річ в тім, що війська були розставлені цього разу незвичним німецьким способом, і козаки не змогли скористатися досвідом, який вони нагромадили за час попередніх війн. Всі атаки зустрічалися і відбивалися з незвичайною ефективністю. Тяжко оцінити втрати обох військ після битви. З одного боку битву вважають катастрофічною для українського війська. З іншого боку, одразу ж після битви Хмельницький зібрав нове військо. Очевидно становище поляків теж не було найкращим, тому обидві сторони згодились на перемир'я.

Вчитель: Ось і закінчилася наша подорож історичними пам’ятками, які зустрічалися у першій частині. І зараз ми маємо дати відповідь на запитання: «Яка історія написання історичної пригодницької повісті «Таємниця козацької шаблі»?»

Діти дають відповіді на запитання

(Історія написання повісті — це історія нашої країни.)

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Інтерактивна вправа «Склади прислів’я»

Слово вчителя: Вам потрібно скласти прислів’я, але склади в словах дещо переплуталися, тож їх потрібно скласти в правильному порядку. І відповісти на запитання: «Яким чином це прислів’я стосується теми нашого уроку?»

Береженого Бог береже, а козака — шабля.

жегоБеноре Бог жебере, а закако — ляшаб.

Діти відповідають на поставлене запитання.

V. Підбиття підсумків уроку

Слово вчителя.

Як ви думаєте, чому цей твір варто прочитати? (Діти дають відповіді.)

Чи сподобалася вам наша сьогоднішня подорож? (Відповіді дітей.)

На наступному уроці ми продовжимо нашу подорож іншими історичними пам’ятками, і дізнаємося чи врятувала Наталочка з батьками цінну козацьку шаблю.

VI. Повідомлення домашнього завдання

Дочитати другу частину (8 — 11 розділи та епілог) повісті Зірки Мензатюк «Таємниця козацької шаблі». Групі літераторів: знайти у творі про Підгорецький замок, Олеський замок, Кам’янець-Подільську фортецю і Хотинську фортецю. Групі істориків: підготувати коротенькі повідомлення про Підгорецький замок, Олеський замок, Кам’янець-Подільську фортецю і Хотинську фортецю.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.