Українська література - розробки уроків

«Коли бракує клепки, то не врятує модна кепка»(сучасний український гумор про знання, школу, учителів та учнів)

Всі публікації щодо:
Гаврош Олександр

Мета: ознайомити учнів з сучасним українським гумором, допомогти вималювати образ героя нашого часу, підвести до думки: знання в усі часи були індикатором життєвого потенціалу людини;

розвивати вміння виконувати твори гумористичного характеру;

виховувати людей з оптимістичним сприйняттям світу.

Обладнання: надписи на дошці «Нас не скорити й не зламати, бо ми умієм реготати», «Весела думка — половина здоров’я» (народне прислів’я ), «Сміх- зачаєна альтернатива» (з почутого).

Портрети сучасних гумористів: Миколи Савчука, Григорія Єлишевича, Володимира Даника,В. Юдіна.(під портретами напис «На втіху людям післані такі симпатичні веселі люди» (І.С. Нечуй — Левицький)) Ілюстрація єдиного в Україні Центру гумору(з музеєм гумору, бібліотекою гумору…)

Тип уроку: урок позакласного читання

Форма уроку: урок оздоровчого сміху

Випереджаюче завдання: учні мали підготувати сучасні гуморески про школу, про роль знань у житті людини.

Хід уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Велику роль, діти, в житті українців відігравав і відіграє гумор. Гумор — це своєрідний засіб духовного утвердження, самозахисту, здатність критично сприймати світ. На жаль, у шкільних навчальних програмах тема «Гумор і сатира» виноситься наприкінці року, на неї відводиться 4-6 годин у найкращому випадку. Закінчуючи школу, учні на прохання назвати українських гумористів називають тільки Остапа Вишню. Щоб виправити таку парадоксальну ситуацію, я й задумала сьогоднішній урок. Ви готові 45 хвилин усміхатися? Записуємо тему уроку.

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

Які ваші очікування, діти, від цього уроку?

Орієнтовні відповіді: отримати позитивні емоції, почути твори сучасних гумористів, перевірити своє вміння жартувати, вималювати образ сучасного учня.

ІV. Виступ творчої групи учнів

Учень І: Читаючи гуморески сучасних майстрів слова, я зловив себе на тому, що учні в усі часи були однакові. Є такі, які сумлінно готуються до уроків, а є такі, які викручуються з ситуації, як можуть, тим самим потішаючи публіку. Виконаю гумореску Г. Гарченка «Відповідь по суті»

На анатомії Федька

учитель раз пита:

-Що можеш нам розповісти

про значення хребта?

Федько зам’явся:

- Наш хребет…

Не просто для краси.

Якби не він, то голова

упала б у труси.

Учень ІІ: Дуже часто гуморески побудовані на комізмі ситуацій. Наприклад, коли малоосвічена людина не розуміє значення якогось слова і відповідає недоречно. Прочитаю гумореску В.Юдіна «Хобі».

-  Хобі є у тебе, Марку?

-  Хобі? Що це за мана?

-  Ну, один збирає марки, інший, там, значки збира

Хтось, наприклад…

-  Годі! Годі…-

прояснило враз Марка.

-  Я збираю на городі

колорадського жука!

Учень ІІІ. Цілком згодний з попереднім виступаючим. Герой гуморески Павла Сумарокова «Задача з двома невідомими» теж потрапив у скрутну ситуацію тому, що не знав математичних термінів. Ось послухайте…

Йде — бреде студент до дошки

із очима сонними,

має він рішать задачу

з двома невідомими.

-Ось умова, ось вам крейда,-

професор до нього,-

чи покликать вам іще

когось на підмогу?

Ні, вам просто доведеться

пригадать теорію.

Й обернувся знов професор

До аудиторії.

Промайнуло півгодини,

професор — до дошки:

-Що, ви ще й не починали?

Нема ні рядочка!

-Та нема.. я ж невідомих

тих обох чекаю,

з ким задачу оцю вам

вирішувать маю.

Учень ІV: Я великий шанувальник гумористичної творчості М.Савчука. У цього автора багато гуморесок про школу та учнів. У зв’язку зі щойно почутим твором прочитаю вам його «Ерудитів».

Якось вчитель запитав

учнів на уроці:

- Хто Бастилію узяв

і в якому році?

Ті сидять,немов води

в рот понабирали.

- От скажи, наприклад, ти,-

звернувся до Слави.

Той з-за столу хутко встав,

покопався в носі:

- Я Бастилії не брав,

хай підтвердять хлопці.

Підняв потім Василя.

Встав, очі потупив:

- А я знаю звідкіля,

хто її поцупив?

Запитав уже й Юрка,

але й той не знає.

Ззаду піднята рука.

- Ану, скажи, Ваню…

Встав Іван із — за стола

і промовив стиха:

-Її, мабуть, узяла

наша повариха,

вона з кухні все бере,

і про це всі знають.

А як десь щось пропаде,

так із нас питають

Учениця V: Творчість Павла Глазового усім відома. На жаль, автор уже пішов з життя і, можливо, мій виступ не вписується у визначення «сучасний гумор», але я не втримаюсь і прочитаю гумореску П.Глазового «Паломник». Вона перегукується з уже почутими.

- Кажуть люди, до Києва

їздив ти, Матвію.

То, напевне,Лавру бачив,

не минав Софію.

- Що ти мелеш? Яку Мавру?

Я уперше чую.

А Софія заміж вийшла,

я в Гальки ночую.

Учениця VІ: Ім’я М.Савчука вже лунало сьогодні. У його творах дотепно висміюється неуцтво, небажання людини вчитися. Із задоволенням прочитаю гумореску «Помітно й так»

Коло хати на лавочці

cидять Рома й Таня,

жують жуйки та судачать

про своє кохання.

- Це ж тобі до війська скоро,

а я залишаюсь,

то й посивію від горя,

доки дочекаюсь.

-А мене не будуть брати,-

мовить Тані Рома.-

Я скажу, у військкоматі,

В мене не всі дома.

-Знаєш, так казать про себе

якось не солідно.

А про те, що не всі в тебе,

воно й так помітно.

І справді, малоосвічену людину видно здалеку. Її видає мова, невміння триматися перед людьми, вчинки.

Учениця VІІ. М.Савчук доводить зайвий раз у своїх творах, що виховання дитини йде з сім’ї, і як би школа іноді не намагалася перевиховати дитину — результати нікчемні. Прочитаю вам гумореску «Виховна година».

У четвертому «А» класі

виховна година,

ще й на задній парті -завуч

сидить, як картина.

Учителька схвильована,

тему називає:

«Хто батькам своїм як вдома

з вас допомагає?»

Перша руку підіймає

відмінниця Алла:

- Прибирати вчора в хаті

Я допомагала.

Ззаду Коля руку тягне.

Хоче щось сказати.

Учителька його знає,

та мусить питати:

- Чим же мамі допоміг ти,

розкажи нам, Колю,

бо я знаю до роботи

ти не дуже в школі.

- Із сусідом вчора мама

гризлась за індика.

Так вона тільки кричали,

а я — дулі тикав!

Учень VІІІ. На продовження теми хочу прочитати твір М.Савчука «Сімейне виховання»

Учителька в коридорі

чита мораль Вані:

- Ті слова, що тиговориш,

тьху, які погані.

Ти ж і змісту їх не знаєш,

де зміг і навчиться?

-  Їх мій тато вимовляє,

коли розізлиться.

Їх дідусь мій і бабуся,

і мама вживають.

Як машина зіпсується,

то ззаду штовхають.

Учениця ІХ: У народі недарма кажуть, що яблучко від яблуньки недалеко падає. Ми таки багато в чому схожі на своїх батьків. Ми — наслідок сімейних традицій, сімейних розмов, сварок, установок. Мудрі батьки ніколи не будуть говорити про школу погано, невігласи ж самі формують у своїх дітей негативне ставлення до школи. Я виконаю гумореску М.Савчука «Ой, той зовнішній вигляд»

Учень Х: Один із міфів нашої вітчизняної педагогіки: учителі повинні відвідувати родину учня, опікуватися ним більше, ніж батьки. Слід відзначити, що в багатьох зарубіжних країнах (зокрема в Канаді) заборонено вчителеві відвідувати родину учня, спілкування дозволено тільки в межах школи.

Учителька завітала

до Петренка Гната.

Син учитись став погано,

пропусків багато.

А Гнат якраз коло хати

напував корову.

Та, щоб часу не гаяти,

почала розмову.

-Як трапилось, що ваш син

від початку року

майже місяць пропустив?

Це ж скільки уроків!

Він програми не засвоїв,

відстає від класу.

- А я думав, щось накоїв,-

батько обізвався.-

То я йому наказав:

ніякої школи,

поки весь город не вбрав,

он Покрова скоро.

- Щоб ви знали, ваш Петренко

вже почав курити,

і не так, що десь тихенько,

а при всіх, відкрито!

- Я дозволив, хай при людях

як навчився, смалить.

А то як ховатись буде

то ще й хату спалить.

- А що з вашого синочка,-

вчителька вже з жаром,-

позавчора ніби з бочки

пахло перегаром?

- Так тож було на Покрову,

ми з ним випивали,

закінчилися городи,

ото й приливали.

Учень Х: Мені часом жаль тих дітей, які виховуються в неблагополучних родинах. Шкода, що батьки не усвідомлюють своєї відповідальності перед суспільством, не усвідомлюють того, що їхні діти будуть повторювати почуті в дитинстві слова своїм дітям. Для виконання я вибрав твір М.Савчука «Всього й не згадаю».

Учителька запитала:

- Скажи мені, Ваню,

а як тебе по батькові?

Той буркнув: -Не знаю.

- А як мама твого тата

вдома називає?

- Алкоголік, дурень, падло.

Всього й не згадаю.

Учениця ХІ: Недарма в народі кажуть: «Чого Івась не навчився, того й Іван не знатиме». Дуже часто родичам бракує елементарних знань, аби допомогти дитині в навчанні. Тоді й зявляються, напевне, такі гуморески, як у В..Даника

- Про ділення… Ви б підказали! Щось…-

школяреня мале пита Микиту.

А той дожив до сивини волось,

то щось таке — доводилось учити!

Потилицю шкребе,зітхає: -Ох…

А потім все ж — у відповідь-Микита:

- Ну,пляшка точно ділиться на трьох!

Як більші числа — важко розділити…

Учень ХІІ: Іноді батьківська та дідівська наука спрацьовує проти самих же батьків та дідів. Я хочу розповісти вам гумореску М.Савчука «У вчителя питається дідусь».

У вчителя питається

дідусь сивочолий:

- Як там мій, скажіть, будь ласка,

онучок у школі?

- Та нічого,- мовить вчитель,-

став вже ніби кращий,

правда, вчора відпросився

на похорон ваший.

Учениця ХІІІ: Неуцтво дітей дуже дратує батьків. Батьки завжди хочуть, щоб діти були кращими за них. Мене насмішила гумореска М.Савчука «Обмін телеграмами». Із задоволенням продекламую її.

- Провалив екзамен.

Без стипендії.

Мамо, порятуй.

Шли скоріше грошей.

До трагедії

батька підготуй.

- Готувала батька.

Став скажений він.

Скоїв тарарам.

Буде скоро в тебе.

До трагедії підготуйся сам.

Учитель: Добре, діти, коли людина вміє адекватно оцінювати свої розумові здібності. Проте є значна частина людей, які намагаються показати своє невігластво, думаючи, що демонструють обізнаність. Я прочитаю вам гумореску Г. Єлишевича «Земляки»

Канадський українець Джон

без турпутівки й гіда

уперше завітав до Сум —

на батьківщину діда.

Дідівську мову їх сім’я

і знала, й шанувала.

Тож на зупинці Джон спитав

одну, що теж чекала:

-Скажіть, будь ласка, де готель:

поблизу чи подалі?

А та:

-Я чтой — то нє допру,

по рускому нєльзя лі?

-О,здогадався, ви — з Москви,

чи в Курську десь домівка?

-Бері павіше, старічок.

Ми із — под Баранівка.

V. Колективне складання портрету сучасного учня.

Учитель: Сьогодні, діти, пролунало багато гуморесок про сучасного учня. Кажуть, що в будь —якому жарті є доля правди. А як ви вважаєте? Назвіть, будь ласка, основні риси сучасного школяра.

Учні: - Переважно байдуже ставлення до навчання.

-Іронічне ставлення до старших.

-Утворення численних угрупувань. Гуртом легше протистояти суспільству.

-Агресивність, що породжена неприкаяністю.

Учитель: Чи можна стверджувати, що ви цілком задоволені собою і своїм поколінням?

Учні: - Скоріше ні, ніж так. Ми породження сучасного суспільства з усіма його проблемами. Часто ми самі сміємося над своїм невіглаством.

Учитель: Чи можна щось змінити? Хто має щось змінити?

Учні: У кожної людини є вибір. Треба працювати над собою. Для цього треба сила волі, проте не в кожного вона є.

VІ. Підсумки уроку

Продовжити речення. — Я сьогодні збагнув одну життєву істину…

Моя вчителька сказала би про мене…

VІІ. Домашнє завдання.

Написати творчу роботу на тему «Знання, які мене врятували»