Українська література - розробки уроків

Життя і творчість В. Шевчука. Особливості світобачення, громадянська позиція. Зв’язок із давньою українською літературою. Тематико-жанрова різноманітність творчості письменника

Очікувані результати:

Предметні компетентності: подати основні відомості про життєпис письменника; визначити жанрово-тематичну різноманітність творчості митця; повторити відомості про епоху бароко та її культуру; пояснити зв’язок письменника з давньою українською літературою.

Ключові компетентності: пояснюють особливості творчості митця, «химерності» оповідної манери; визначають значення його творів для української літератури.

Емоційно-ціннісне ставлення: учні усвідомлюють особливості творчості митця, «химерності» оповідної манери.

Тип уроку: шкільна лекція.

Обладнання: портрет В. Шевчука, виставка літератури (художні твори В. Шевчука, його критичні статті та матеріали про нього), відеопрезентація за біографією.

Епіграф:

Краще бути ніким, ніж рабом, адже згодитися бути ніким — теж позиція.

В. Шевчук

План уроку

I. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Проблемна ситуація.

ІІ. Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності.

1. Повідомлення вчителя.

2. Робота в зошитах.

3. Робота з епіграфом.

ІІІ. Шкільна лекція.

1. Робота з портретом В. Шевчука

2. Перегляд відеопрезентації. Виступи учнів-екскурсоводів.

3. Літературна довідка-вікторина.

4. Коментар учителя.

5. Виступ читця.

6. Повідомлення-коментар учня за слайдами

7. Слово вчителя з елементами бесіди.

8. Інтерв’ю з письменником.

9. Робота з виставкою книг.

ІV. Підсумок уроку.

1. Підсумкове слово вчителя з елементами бесіди.

2. Оцінювання з мотивацією.

V. Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

1. Проблемна ситуація

Сьогоднішній урок хочу почати зі слів сучасного українського письменника В. Шевчука, якого поряд із Ліною Костенко називають головним українцем-претендентом на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури: «Кожна людина має власну долю, кожна людина може й мусить вирішувати як їй велить власний, а не чийсь розум».

- А як ви вважаєте, хто є творцем людської долі? Чи погоджуєтеся ви з думкою письменника, що людина сама є творцем своєї долі? Обґрунтуйте.

- Що означає вислів «Жити власним розумом», як ви думаєте? Чи хотіли б ви, щоб хтось вирішував за вас, як вам жити?

- Чи може людина передбачити своє життя? Про яку долю для себе ви мрієте?

- Що, на вашу думку, становить суть людського життя? Для чого треба жити?

- В. Шевчук обрав для себе долю митця, яка не складалася безхмарно, але він ніколи не нарікав. Чи правильно нарікати на свою долю? Що треба робити, щоб покращувати своє життя, реалізовувати свої плани?

Наше обговорення хочу завершити словами того ж таки В. Шевчука: «Кожен із нас гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може, будує свій храм».

ІІ. Оголошення теми й мети уроку, мотивація навчальної діяльності

1. Повідомлення теми уроку

Величний храм творчості Валерія Шевчука, який поєднав багато граней таланту: він і прозаїк, і поет, і сценарист, і вчений-літературознавець, і перекладач, і фольклорист, й інтерпретатор українського літературного бароко, залишається поки що таємничим, незвіданим, і кожен, потрапивши до нього, змушений буде мислити та пізнавати. Тема уроку — Життя і творчість В. Шевчука. Особливості світобачення, громадянська позиція. Зв’язок із давньою українською літературою. Тематико-жанрова різноманітність творчості письменника.

2. Робота в зошитах

Відкрийте зошити й запишіть дату та тему уроку: «Життя і творчість В. Шевчука. Особливості світобачення, громадянська позиція. Зв’язок із давньою українською літературою. Тематико-жанрова різноманітність творчості письменника».

3. Слово вчителя

Сьогодні на уроці ми відкриємо двері авторського храму життя та творчості, простежимо особливості формування його світоглядних переконань та громадянської позиції, зв’язки письменника з давньою українською літературою, повторимо відомості про епоху бароко і його культуру, проаналізуємо жанрову специфіку та тематичне розмаїття творів.

4. Робота з епіграфом

- Епіграфом до уроку стали слова В. Шевчука. З’ясуйте, що мав на увазі письменник, називаючи людину рабом.

- Чи погоджуєтеся ви зі словами письменника, що «краще бути ніким, ніж рабом»? Свою думку обґрунтуйте.

- Як ви думаєте, чи розкривають ці слова життєву позицію митця? Якою вона є?

- Щоб краще зрозуміти постать письменника як людини й талановитої творчої особистості, перегорнемо сторінки його життя, побуваємо в його творчій лабораторії.

III. Шкільна лекція

1. Робота з портретом В. Шевчука

На першому слайді відеопрезентації про В. Шевчука ви бачите фото письменника. Перед нами постає літня досвідчена людина. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Але особливу увагу привертає посмішка митця.

Пильний і вдумливий погляд В. Шевчука веде до осмислення його глибин душі. Як ви вважаєте, якою є душа митця?

Душа письменника, як бачимо, є широко відкритою до всіх, яка крізь призму світобачення постійно шукає істину, життєву гармонію, бореться зі злом, відстоює ідеали добра.

2. Перегляд відеопрезентації. Виступи учнів-екскурсоводів

Екскурсовод 1. Народився Валерій Олександрович Шевчук 20 серпня 1939 року (точніше о 23.30 19 серпня, проте записаний був 20-м числом) у родині шевця (отже, був справжній Шевчук) у м. Житомир. Дід Іван працював на різних роботах (чорних) при Житомирському магістраті,

зокрема запалював ліхтарі на стовпах. Мав дочок Ганну, Ольгу, Марію, Варвару, Євдокію, Зінаїду і сина Олександра — батька Валерія Шевчука. Пізніше письменник спише з діда образ козопаса Івана в романі «Дім на горі». Батько письменника мав стихійну національну свідомість, але виявляв її вголос нечасто. Мати за паспортом була полькою, проте мала українську самосвідомість. Вона була жінко гонористою, розумною, вольовою.

У 1946 році В. Шевчук пішов до школи, проте читати навчився ще у п’ять років.

Читець. В автобіографічних замітках В. Шевчук згадував: «…до того в школі вчився на два роки старший за мене брат Анатолій (нас у родині було тільки двоє); отож біля нього я вивчив напам’ять у п’ятирічному віці букваря і потрясав сусідів, що вмію у п’ять років читати».

Екскурсовод 1. Через десять років В. Шевчук закінчив школу, в атестаті мав шість четвірок, одну трійку — з англійської, а решта — п’ятірки. Він хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати в Лісотехнічний інститут. Не вступив і повернувся додому. Працював при ремонті Житомирського сільськогосподарського інституту будівельним підсобником.

Екскурсовод 2. Уже тоді майбутнього письменника вабила українська філологія, власне, літературознавство. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія «Григорій Сковорода — український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за

висловом самого Шевчука, встановило основи його світогляду.

Читець. «Іван Франко і книжка Багалія — це було друге вибухове враження, яке значною мірою вплинуло на мою долю (а було мені тоді 17 років), бо встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя».

Екскурсовод 2. У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. Цілий рік Валерій готувався до вступу в університет. Він витримав конкурс із 12 чоловік на місце і вступив на історико-філософський факультет

Київського університету. Навчаючись, влився в життя літературної богеми Києва, налагодив стосунки з літературними студіями «Січ» (студія імені В.Чумака) і «Молодь», писав вірші, проте зрозумів, що в поезії йому було тісно.

Читець. «Я був тоді поет, моїми ровесниками були І. Драч, М. Вінграновський, І. Жиленко, В. Підпалий, М. Сингаївський та ін. Скоро я відчув, що в поезії мені тісно, і з 1960 року почав писати новели, ще досить слабенькі. Віршів моїх ніхто друкувати не хотів, хоч я

розсилав їх чи розносив по журналах та газетах, зате в 1961-му році дебютував досить слабким оповіданням про Т. Шевченка «Настунька» у збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі… У велику літературу я ввійшов фактично в 1962 році завдяки публікаціям у «Вітчизні» та «Літературній Україні» — був я у цей час на IV—V курсі університету».

Екскурсовод 3. Перший період творчості (до 1968 року) — це період реалізму, письменник звертається до історичних жанрів. У 1968 році він почав відходити від «чистого» реалізму, зануреного в побут, і звернувся до умовних форм.

Читець. «Я тоді поставив створити анти-Гоголя, бо в Гоголі, як, до речі, і в Довженку мене вельми дратував їхній «малорусизм» — та естетика, яка подавала українську ментальність через екзотику не без насмішки (з гумором); мене ж фольклорна народна проза цікавила з іншого боку, я б сказав, психологічного, бо фантастику і демонологію, бо й готику я розглядав як стан душі, образний його відбиток».

Екскурсовод 3. У сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Тим часом у нього виникла ідея зробити для школи перекладну антологію давньої української поезії, тим більше, що, перекладаючи літопис С. Величка, він натрапив там на вельми цікаві тексти.

Читець. «Це й стало початком мого величезного захоплення, яким я горів упродовж усіх 70-х років, — відкрив цілий масив маловідомої або й невідомої нашої поезії, десь на сотню імен, поставивши постулат, що давня українська поезія була багатомовна й творилася по різних культурних осередках… Переді мною відкривалося щось таке велике, дивовижне — ціла загублена культура, в якій я просто закохався, якою я вражався, захоплювався. Ця культура певною мірою почала впливати на мою прозу, а стиль мій, як я жартував, почав бароковіти».

3. Літературна довідка-вікторина

Пригадайте, де й коли зародився мистецький стиль бароко? Назвіть представників у галузі літератури. (Бароко як мистецький стиль зародився в Італії в ХVІІ ст. У ХVІІ—ХVІІІ ст. поширюється в Україні. У перекладі з італійської означає дивний, химерний. Серед представників у літературі варто згадати М. Смотрицького, К.-Т. Ставровецького, частково І. Вишенського, Г. Сковороду).

Які головні риси барочної літератури? (Боротьба двох начал — тіла й духа, дійсність втрачає свою реальність, головне у творах — дивувати й вражати, поєднання парадоксальності, контрастності, дотепності, переобтяження творів метафорами, гіперболами, епітетами).

4. Коментар учителя

В індивідуальному стилі В. Шевчука переважають риси необароко, певного культурного світогляду, що є продовженням традиції українського бароко в нових умовах. Окрім використання поетики бароко, В. Шевчук трансформував теми, мотиви, ідеї бароко в сучасному вираженні довколишнього світу, людини в цьому світі, а також внутрішнього світу людини. Герой, як і людина бароко, часто загадковий, дивакуватий, ніби не від світу цього. Його оточує суперечливий світ, незрозумілий і несприйнятливий.

5. Виступ читця

В автобіографічних замітках «Сад житейських думок, трудів та почуттів» В. Шевчук так згадував про свою діяльність в останні десятиліття ХХ ст.: «Золотим моїм часом стали роки вісімдесяті. Цих десять років не мав я ніяких матеріальних клопотів, міг говорити, писати й друкувати, що забажаю… Я друкувався широко: статті, переклади давніх поетів, оповідання, повісті, романи. Мої глибокі шухляди почали спорожнюватися; водночас не переставав і писати твори нові».

6. Повідомлення-коментар учня за слайдами

У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури», наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман «Три листки за вікном». З 1988 р. В. Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України. У 1999 р. нагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст.

На сьогоднішній день В. Шевчук — викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».

В. Шевчук — лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001). Він є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури.

7. Довідка вчителя з елементами бесіди

Творчість В. Шевчука є прикладом елітарної форми національної культури в її строкатому й розлогому полі. Він — представник інтелектуально-філософської, психологічної прози в українській літературі ХХ ст., так званої «химерної» прози.

- Окресліть сутність поняття «химерна» проза. (Це — різновид сучасної філософської прози з вагомим інтелектуальним началом, яка характеризується наявністю умовних форм для відображення дійсності)

- Які головні риси «химерної» прози можна виділити? (Умовність, орієнтація на фольклорні традиції, трансформація в нових художніх формах легенд і казок, елементи народної сміхової культури (гумор, бурлеск, фарс), прийом гротеску, фантасмагоричне перетворення реальної дійсності).

8. Інтерв’ю з письменником

Щоб краще зрозуміти душу письменника, спробуємо побувати в його творчій лабораторії.

Журналіст. Валерію Олександровичу, розкажіть про історію написання роману-балади «Дім на горі».

Письменник. Книжку «Дім на горі» я писав мов би з кінця, тобто з другої її, фольклорно-фантастичної частини «Голос трави». Писалася вона поволі: спершу одне оповідання, котре я відкладав убік — хай вилежиться, тоді й друге і так далі. Мав щастя, що мене ціле десятиріччя не друкували, отож міг собі дозволити таку розкіш — не поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання, побачив, що вони утворюють певну цілість. Мені захотілося видати її окремою книжкою, але, на щастя, ніхто не зважився її друкувати, і поки вона собі лежала, я відчув, що чогось їй бракує. І дописав тоді першу частину.

Журналіст. Яка тема переважає у Вашій творчості — історична чи сучасна?

Письменник. Історія і сучасність — неподільні. І не тільки тому, що все виростає з минулого. Змінюються соціальні обставини, і людина стає в них іншою. Але, як і багато років, сьогодні хвилюють її одвічні проблеми — пошуку істини, шляхів людського самоствердження, духовний світ людини, її вчинки, жага.

Журналіст. Чи легко сьогодні бути митцем? Як поталанило вам у роки засилля «соцреалізму» зберегти внутрішню свободу творця й людини?

Письменник. Моя доля як митця не складалася безхмарно, але я на неї ніколи не нарікав. Ніколи не шукав слави для себе, але шукав слави для народу свого й своєї літератури. Зрештою, я й полюбив свій народ через те, що він був упосліджений, гнаний, битий і обкрадений. Кожен із нас гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може, будує свій храм.

Журналіст. Мені здається, що будь-який митець у душі — еллін. Він прагне оплесків і слави. Чи кожен митець потребує оплесків і слави?

Письменник. Є два типи митців: такий, як оце Ви сказали (еллін), і такий, який творчістю хоче пізнати людину і світ (як сковорода, наприклад, який оплесків і слави уникав). А я вважаю себе сковородинцем, не знаю, чи це мені вдалося. Колись І. Франкові подарували лаврового вінка. Знаєте, що він із ним учинив? Повісив на кухні, і його жінка відривала з нього листочки для борщу. Висновки робіть самі.

9. Робота з виставкою книг

У творчості В. Шевчука умовно можна виділити 3 основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці («Козацька держава», «Муза роксоланська. Українська література ХVІ-ХVІІІ століття. Ренесанс і Бароко», «Доля. Книга про Тараса Шевченка»).

Перед нами — видання творів Валерія Шевчука, що промовляють до нас «Голосом трави». Пізніше цей голос повідав про «Дім на горі». Творчість В. Шевчука приходить до читача то «Барвами осіннього саду», то «Маленьким вечірнім інтермеццо», то «Птахами з невидимого острова». Філософію української душі митець розкриває «Трьома листками за вікном». Книга «На полі смиренному» загострює увагу на важливих питаннях: чи можемо ми до кінця збагнути цей світ; чи можемо ми в цьому світі щось збудувати; що є вічного й постійного в цьому світі… і що лишиться від нас навіки. Творчість Валерія Шевчука — це чистий Дім добра й світла, збудований високо на горі за законами гармонії. Туди потрапити нелегко, бо, за висловом В. Шевчука, «світ, засіяний світлом, повний гармонії, але сплетений у надзвичайно складний вузол».

ІV. Підсумок уроку

1. Підсумкове слово вчителя з елементами бесіди

Чим повчальна життєва позиція Валерія Шевчука як людини і як письменника?

Яку мету переслідує Валерій Шевчук у своїй творчості?

Чим, на вашу думку, було зумовлено вибір головної ідеї творів автора — «гуманістична віра в людину»?

Прочитайте ще раз епіграф. Як ви думаєте, В. Шевчук є творцем власної долі? Чиїм розумом він живе?

Валерій Шевчук — один із українських письменників, чий сміливий творчий старт відбувся в 60-х pp. XX ст., а змужніння випало на роки застійні, роки панування в літературі «соціалістичного реалізму». Сталося так тому, що він вчасно зрозумів, як за тих абсурдних суспільних умов зберегти внутрішню свободу, а отже, і своє істинне обличчя, як витворити власний «сад нетанучих скульптур» (Л. Костенко), аби квітнув він для поколінь прийдешніх. У той час, коли інші стрімголов кинулися служити правлячій владі, В. Шевчук лишався рабом літератури. Роками він «писав у стіл», без найменшої надії на опублікування своїх творів, однак це його не пригнічувало, а навпаки, додавало внутрішньої гордості, що світ так само не впіймав його, як колись і мудрого вчителя Григорія Сковороду.

2. Оцінювання з мотивацією

V. Домашнє завдання

Опрацювати статтю у підручнику про творчість В. Шевчука. Прочитати роман «Дім на горі», повторити з теорії літератури відомості про поняття «балада», «роман» (для всіх);

скласти портфоліо письменника (творчий рівень).