Українська література - розробки уроків

«Колоритні людські характери в повісті «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького. Українська ментальність, гуманістичні традиції народного побуту й моралі. Утвердження цінностей національної етики засобами комічного»

Всі публікації щодо:
Нечуй-Левицький Іван

Мета уроку:

Навчальна - допомогти учням усвідомити ідейно-художнє значення твору, удосконалювати навички характеристики образів-персонажів, їх порівняння, розкрити майстерність І. Нечуя-Левицького у творенні художніх образів, визначити прийоми, використані автором, удосконалювати вміння аналізувати та синтезувати факти, вчинки, давати оцінку образам та явищам літературного твору, поглиблювати вміння виділяти засоби комічного у творі, пояснювати їхню роль;

розвивальна - розвивати вміння складати індивідуальні характеристики персонажів; розвивати мовлення учнів, навички виділення головних епізодів, їх коментування, висловлення власних вражень та думок, порівнювати твори різних видів мистецтва;

виховна - виховувати в дітей на прикладі життя літературних героїв доброту, почуття справедливості, порядність, бажання боротися зі злом, очищати свою душу від злих думок, контролювати себе, самовиховуватися; формувати в учнів уміння виходити із конфліктних ситуацій, здатність долати життєві негаразди, виховувати прагнення до самопізнання та самовдосконалення, до успішної адаптації в сучасному суспільстві.

Тип уроку: урок аналізу художнього твору.

Методи і прийоми: літературна вікторина, виконання ілюстрацій до твору, конкурс «Хто перший», складання сенканів, усна характеристика персонажа, робота з опорною схемою «Презентуй персонажа», «Мозковий штурм», інсценізація уривка, дослідницька робота в групах, «Мікрофон», дискусія, рефлексія, «Займи позицію», «Незакінчені речення».

Наочність: портрет письменника, ілюстрації до повісті, презентація, ноутбук, таблиці «Добро і Зло», «Позитивне й негативне в ментальності українців, засвідчене художнім словом І. Нечуя-Левицького», «Засоби комічного, до яких вдається автор».

Міжпредметні зв'язки: світова література, історія.

Міжмистецькі зв'язки: усна народна творчість, живопис.

Хід уроку

I. Організаційний момент

Учитель (заходить до класу, вітається, відмічає відсутніх, на інтерактивній дошці спроектовано портрет письменника та ілюстрації до повісті).

(Портрет письменника див. набір унаочнення.)

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель: Сьогоднішню розмову я почну словами нашого великого пророка Тараса Шевченка:

Один у другого питає,

Нащо нас мати привела?

Чи для добра? Чи то для зла?

Нащо живем? Чого бажаєм?

І не дознавшись умираєм.

А покидаємо діла.

Справді, кожен з нас рано чи пізно ставить перед собою питання: «Навіщо я живу на світі? Яке моє призначення? Яка я людина - добра чи зла?» Запитання нелегкі. І не завжди людина знаходить на них відповідь. Оточуючі ж оцінюють за вчинками: це добродій, а це - нікчемна, зла людина або ж злочинець.

«Як розпізнати зло? Чому воно існує? Як з ним боротися?» В усі часи осмислити це прагнули філософи і вчені, поети і прозаїки. Про це йдеться в Біблії, в усній народній творчості. Та, на жаль, тільки в казках добро завжди перемагає зло, а в житті ми часто стаємо свідками розгулу зла. Нині воно не лише не зникло, а стало ще сильнішим і чинить справжній шабаш. То хто ж цьому винен? У чому причина такого становища? У злих силах космосу чи в людині?

Літературознавець Василь Пахаренко у книжці про Шевченка «Незбагненний апостол» пише: «Зло існує для того, щоб людина ставала Людиною, переборюючи його, щоб вона могла усвідомити добро і робити добро».

Науку добра і зловісну суть зла нам, крім Біблії та усної народної творчості, допомагає осягнути й художня література.

Відомий літературознавець Н.Крутікова так сказала про повість І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»: «Силою та правдивістю художнього відтворення побуту… селянства безправного, обтяженого податками, розпорошеного, роз’єднаного, пригніченого темрявою та неуцтвом, … цей твір займає почесне місце серед інших творів світової літератури на селянську тему(«Земля» Е.Золя, «Мужики» Раймонта), у якому український письменник бачив не тільки темряву і забобонність селян, а й поезію сільського життя, прекрасні якості душі трудівника». Про добро і зло ми будемо говорити і сьогодні, характеризуючи персонажів повісті «Кайдашева сім'я».

Учитель: Діти, запишіть тему сьогоднішнього уроку: Колоритні людські характери в повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я». Вдома ви добирали цитати для характеристики персонажів, складали сенкани про Кайдашів, а також працювали з операційними картками «Родина моя єдина».

То ж визначте, яке ж завдання сьогодні стоїть перед нами, чого ви очікуєте від цього уроку?

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант.

(Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал методом взаємоперевірки в парах під керівництвом учителя)

1) Ким за родом занять був Омелько Кайдаш? (Стельмахом.)

2) Яких рис характеру Маруся Кайдашиха набралася від панів, у яких довго служила? (Пихатості й облесливості.)

3) Для чого старий Кайдаш постився по п'ятницях? (Щоб, за повір'ям, не втонути.)

4) Коли Карпо вперше підняв руку на батька? (Коли жінки посварилися за мотовило.)

5) Чим закінчилася сварка Карпа з батьками? (Віддірванням хати й розділенням господарства.)

6) Чому Кайдашиха була незадоволена оглядинами в Балашів на Западинцях? (Свати були бідні, дівчина молода й користі з неї мало; ще й дуже вдарилася.)

7) Що підтримувало Мелашку в домі Кайдашів? (Любов Лавріна.)

8) Де Мелашка залишилася в Києві, коли не повернулася додому з прощі? (У проскурниці в наймах.)

9) Чому і яке нещастя трапилося зі старим Омельком Кайдашем? (Через пиятику втопився.)

10) Як покарали Мотрю за те, що виколола око свекрусі? (Відсиділа два дні в холодній в'язниці.)

11) Коли розкопали «клятий горб»? (Як Карпа обрали десяцьким.)

12) Через що Кайдаші постійно сварилися? (Через землю та худобу.)

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель: Діти, вдома ви всі мали індивідуальні завдання:

- з'ясовували родинні зв'язки персонажів повісті;

- складали запитання до літературної вікторини;

- малювали ілюстрації;

- готувались до конкурсу «Хто перший»;

- писали сенкани;

- складали усні характеристики персонажів.

Розпочинаємо роботу над індивідуальними завданнями. Запрошую до слова усіх, хто добре підготувався до уроку. Нехай сьогодні у нас на уроці ніхто не буде байдужим і кожному пощастить.

1-ий учень

Запрошую однокласників з'ясувати родинні зв'язки героїв. За правильну відповідь - 1 бал.

1. Кайдаш і Мелашка (свекор і невістка).

2. Кайдашиха і Лаврін (мати й син).

3. Мелашка й Мотря (дві невістки).

4. Карпо і Кайдаш (син і батько).

5. Мотря і Кайдашиха (невістка і свекруха).

6. Кайдаш і Кайдашиха (чоловік і дружина).

7. Карпо і Лаврін (брати).

8.Балаші і Довбаші (свати).

2-ий учень

Літературна вікторина «Угадай персонажа повісті "Кайдашева сім'я"»

«Широке лице було сухорляве й бліде, наче в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною» ( Омелько Кайдаш).

«Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Пишала губи. Осміхалася, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом.» (Маруся Кайдашиха)

«Молоде довгасте лице було рум'яне.Веселі сині, як небо, очі світились привітно і ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все дихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір» (Лаврін).

«Був широкий у плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве» (Карпо).

«Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікоть, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима.» (Мотря).

«Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк» (Мелашка).

Сидів у повітці на ослоні й майстрував... У білій сорочці з широкими рукавами. З-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. (Омелько Кайдаш)

Розмазала кров по всьому виду, замазала в кров пазуху, повисмикувала з-під очіпка волосся та й побігла до священика, а потім у волость. (Кайдашиха)

Вона була в одній сорочці і вузькій запасці. Хазяйновита, але скупа, вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти. Вузька запаска влипла кругом її стану. В великій, як макітра, хустці на голові вона була схожа на довгу швайку з здоровою булавою. (Мотря)

Висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг, сорочці, з здоровій хустці на голові. Сліпе око біліло ніби наскрізь, як вушко в голці. (Кайдашиха)

Вона розцвіла і стала повніша на виду. Її очі, її тонкі брови блищали на сонці, а лице горіло рум'янцем. Вона сяяла, як кущ калини, посаджений серед двору. (Мелашка).

Дозвольте провести конкурс «Хто перший».

Я буду називати будь-яку цифру. Відповідає той, чиє прізвище написано в журналі під таким же номером. За кожну правильну відповідь - 1 бал.

Хто це?

1. Була «дівка з перцем». (Мотря)

2. «Терлась біля панів» і набралась від них панства. (Маруся)

3. Щороку ходила до Києва перед Великоднем. (Баба Палажка)

4. Щоп'ятниці зранку постив, а ввечері опинявся в шинку. (Омелько)

5. В усіх дівчатах-односельчанках бачив лише вади. (Карпо)

6. Змінив лагідну й веселу вдачу під впливом «кайдашівського пекла». (Лаврін)

Продовжити вислів фразеологізмом.

Про кого йде мова?

7. Червоний перець у горілці дражнив його, неначе .... Цяцька малу дитину (про Омелька Кайдаша);

8. Вона стояла над душею Мотрі, наче .... осавула на панщині (про Кайдашиху);

9. Висока та суха, неначе .... циганська голка (про Кайдашиху);

10. Теліпалась на стіні, неначе .... павук на павутинні (про Мотрю);

11. В великій, як ..., хустці на голові була схожа на .... як макітра; довга швайка з здоровою булавою (про Мотрю);

12. Затріпала рученятами, неначе .... пташка крилами (про Мелашку).

Учитель

Молодці! Усі добре підготувалися до уроку, сподіваюсь, що і далі наша робота буде успішною.

Пропоную Вам, використавши слайди, а також, спираючись на підготовлений вдома матеріал, на опрацьовані сторінки підручника, дати усні характеристики персонажам повісті.

На екрані монітора з'являються слайди «Опорна схема «Презентуй персонажа» (для характеристики Омелька Кайдаша), «Цитатна доріжка для характеристики образу Марусі Кайдашихи», «Установи відповідність між Карпом та Лавріном», «Риси вдачі невісток».

Учні усно характеризують персонажів повісті

Очікувані відповіді учнів

1-ий учень

Кайдаш насамперед - працьовита людина. У першому розділі читаємо: «Батько все сидів на ослоні та майстрував... Сини пополуднували й пішли до роботи, а старий Кайдаш усе працював». Кайдаш був добрим стельмахом, прожив довге і тяжке трудове життя.

Своїм трудом він стягся на господарство, збудував простору хату, яка «потонула в старому садку», виростив синів.

Позитивним слід вважати і намагання Кайдаша примирити суперечки в хаті, прагнення до того, щоб не розбивалася сім'я. Коли Карпо вирішив ділитися, батько його застерігає: «Гляди, щоб навпісля не жалкував. Ми робили в гурті однією худобою, а ти знаєш, що в гурті каша їсться, а гуща дітей не розгонить». Він любив своїх дітей, а пізніше онуків.

Кайдаш багато натерпівся за кріпосництва, яке понівечило йому життя. Автор каже: «Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток». На все життя залишився старий Кайдаш темним, затурканим, покірним своїй долі, забобонним.

Кайдаш вірив, що коли у «святу п'ятницю поститись», то не втопишся. З цього забобону сміються навіть сини Кайдаша. Кайдаш поступово втрачає авторитет у синів, і однією з причин було те, що Кайдаш - п'яниця. Причиною ж пияцтва були соціальні умови: «...з горя сливе щодня вертався ввечері додому з шинку».

Сумно закінчується життя цієї понівеченої людини. Надмірне пияцтво привело його до загибелі - і саме у воді, якої все життя боявся.

Для Омелька Кайдаша властива проста, буденна мова з окремими словами, що вказують на його набожність: «Господи! Чи в вас бога нема в серці, що ви в таку святу п'ятницю паскудите язики?» - звертається він до синів. Проте набожність не заважала Кайдашу вживати грубі лайливі слова. Повернувшись з шинку, він говорить дружині: «Брешеш! Я не пропив грошей. Осьдечки гроші, та тобі не дам. Дулю візьмеш, а не гроші», «Матері твоїй сторч та в борщ».

До старого Кайдаша письменник неодноразово виявляє співчуття і розуміння. Не можемо й ми, читачі не жаліти старого Омелька, на якого підняв руку Rарпо, а молодший син взагалі перестав вважати батька головним у родині.

2-а учениця

Характеристику синів Кайдаша я хочу подати шляхом порівняння.

Сини Кайдаша Карпо і Лаврін успадкували від батька працьовитість, турботи за свою сім'ю, інтереси дрібного власника. Зовні вони також схожі на батька: «обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими тонкими, трошки горбатими носами, з рум'яними губами». Це те, що їх об'єднує. Але кожен з них постає перед читачем чітко окресленою індивідуальністю.

Старший син Карпо з виду був суворий і непривітний. «Гострі темні очі були ніби сердиті». В іншому місці говориться, що Карпо «насупив свої рудуваті брови. Між бровами було знать дві зморшки, в котрих чорніла густа тінь». Письменник зазначає, що Карпо «ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи усміхались».

У поводженні Карпо був упертий, гордий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові: «В його була тільки пара волів, і як треба було спрягатися під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми».

Ці риси Карпа, очевидно, були помічені у волості, і його обрали за десяцького. З цього приводу громада жартувала: «Карпо - чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака...»

Дружину він хоче мати таку, щоб була «робоча та проворна та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку».

Лаврін, навпаки, був лагідної вдачі. Портрет Лавріна і опис його поведінки, вказують, що відрізняє його від Карпа.

У зображенні братів Нечуй-Левицький використав засіб контрасту:

«Лаврін проворно совав заступом по землі. Карпо ледве володав руками, морщив лоба, неначе сердився на свого важкого і тупого заступа. Веселому, жартівливому меншому братові хотілось говорити: старший знехотя кидав йому по кілька слів».

Стара Кайдашиха, вихваляючи Лавріна понад міру, так його характеризує: «Мого Лавріна, проше вас, хоч у пазуху сховай, а як іде селом, то дівчата аж перелази ламають».

Душа у Лавріна чутлива до краси, ніжності. Ось як він говорить про свої почуття Мелашці: «Мелашко, - промовив Лаврін тихим голосом, - як побачив я тебе над водою, то неначе з криниці погожої води напився».

Ці слова яскраво свідчать про вдачу Лавріна. Йому байдуже, що Мелашка з бідної родини, він її щиро кохає і називає своїм «ясним сонечком».

Нахил Лавріна до жартів і дотепів також відрізняє його від Карпа. Як приклад тут можна назвати іронічне ставлення Лавріна до колотнечі в сім'ї, кепкування з Мотрі тощо. Але це тільки на початку.

Обидва брати працьовиті, вони охоче йшли на заробітки, щоб звести в господарстві кінці з кінцями.

Одружившись і прагнучи до власного благополуччя, Лаврін у поводженні з людьми все більше черствів. Грубість і нетактовність до батьків у нього стала помітна не менше, ніж у Карпа:

· Чи це йдеш на поле, не питаючись мене? - спитав Лавріна батько.

· А хіба ж Карпо вас питається, як іде на поле? А чим же я гірший од Карпа? - обізвався Лаврін...

3-я учениця

Образ Марусі Кайдашихи є, мабуть, найбільше індивідуалізований серед жінок.

Письменник спочатку змальовує портрет Кайдашихи, а потім докладно розкриває її внутрішній світ, поведінку, вчинки.

Письменник-реаліст показав, що не все в образі Кайдашихи було негативним. Вона була працьовитою, вміла майстерно куховарити, любила дітей. Чому ж стала вона сварливою, егоїстичною, злою, лицемірною, заздрісною, гоноровитою?

Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарити, і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од них трохи панства: «До природної звичайності української селянки в неї пристало щось уже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на весь рот. Маруся була сердита».

Отже, вплив панів зробив її такою. Показуючи, як вона наслідує панів у ставленні до невісток, автор недарма вживає таке влучне порівняння: «Вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду».

Перехід від лицемірства, улесливості до гніву - також риса, яку Кайдашиха запозичила у панів. «Минув тиждень. Кайдашиха перестала звати Мотрю серденьком і вже орудувала нею, наче наймичкою».

Це відбивається і в її мові. Спочатку вона називає Мотрю «моя дитино», «моє серце», «моя доню». Пізніше, коли між ними почалися сварки, її мова вже інша: «Постривай же ти, суко! Скручу я голову твоєму півневі» або: «Одчепись, сатано! То твої діти їздили по дворі...».

Перед сусідами вона може знеславити свою невістку, перебільшуючи її провини або просто вигадуючи щось від себе. Так, на запитання куми, чи роботяща її невістка Мотря, Кайдашиха відповіла: «Хліб їсти добре тямить». Це після того, як вся хатня робота була перекладена на плечі невістки.

Заводієм всіх сварок у сім'ї, всієї колотнечі була насамперед Кайдашиха. Під час сварок вона потрапляла водночас у смішне і сумне становище. Так, під час однієї «баталії» за горшки Мотря вибила їй око. Селяни прозвали її видроокою. Цим письменник також надав рис чіткої окресленості персонажеві, індивідуалізував його.

Але ж цей образ викликає і читацьку прихильність: Кайдашиха вночі встає забавляти свого першого онука, хоч за день тяжко напрацювалася по господарству. Навіть тоді, коли Мотря не пускала своїх дітей до бабусі, Маруся пригощала їх ласощам, цукерками. Зазнала Кайдашиха від дітей немилості.

4-ий учень

Портрет, вчинки Мотрі свідчать про її працьовитість, круту вдачу, вміння постояти за себе.

Вона розумна, вродлива і чепурна жінка. Фізично здорова, вона любила працю. «Діло ніби горіло в Мотриних руках, - каже автор. Довгий час вона змовчувала свекрусі, виявляючи свою чемність. І лише тоді, як відчула себе не господинею, а наймичкою в Кайдашів, її терпець увірвався: «Я на батька не кричала ніколи, а в вас мусиш кричать, коли робиш на всю сім'ю сама». Захищаючи свою людську гідність, щоб «не з'їла свекруха, люта змія, вік молоденький», Мотря далі все більше втрачає почуття міри.

Вона стає сварливою і жорстокою людиною, яка в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим. За це від свекрухи вона одержала прізвисько «бендерська чума».

Після трагедії з оком Кайдашихи селяни кепкували з Мотрі як з лютої жінки. Коли обирали Карпа десяцьким, дехто в жарт радив обрати Мотрю, а інші відповідали: «Не можна, вона повибиває всім бабам очі».

Мова Мотрі також відзначається грубістю, сповнена образливих слів і лайливих дотепів. «Чого вилупили баньки, неначе мене зроду не бачили?» - з такими словами звертається вона до всіх у сім'ї Кайдаша. Відчуваючи свою зверхність над Мелашкою, вона і розмовляє з нею нечемно й образливо: «Не мети до порога, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття...»

Часто своїми словами Мотря намагалася не тільки образити, а ще й викликати на суперечку Кайдашиху. З такою метою вона співала пісню:

Коли б мені господь поміг.

Свекрухи діждати!

Заставила б стару суку

Халяндри скакати.

В образі Мотрі письменник підкреслив жорстокість, егоїзм, до якого доводять здорову, енергійну людину дріб'язкові вузькі інтереси, постійні сутички у сім'ї.

5-й учень

Мелашка в порівнянні з іншими персонажами має чи не найбільше позитивних рис. Протягом усього твору автор співчуває героїні, змальовує її привабливими, теплими барвами.

На відміну від Мотрі, Мелашка походить з убогої сім'ї, для неї навіть звичайна простора хата Кайдаша здалась раєм: «Тиждень прожила Мелашка в свекровій хаті, як у раю. Після вбогої батьківської хати вона ніби ввійшла в панські покої».

Нечуй-Левицький, майстер портретної характеристики, так змальовує зовнішній вигляд Мелашки: «Дівчина була невеличка на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблука, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк».

Скільки в цьому описі світла і теплоти! Щоб яскравіше передати портретні риси героїні, автор раз у раз вдається до постійних епітетів та порівнянь, беручи їх з усної народної творчості.

У поведінці і мові Мелашки підкреслюється привітність і лагідність. Письменник говорить, що «Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона в своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень». Коли вона заговорила з Лавріном, йому здалося, «неначе в житі затуркотала горлиця».

Кохаючись у народних піснях, Мелашка і сама розмовляє пісенно: «Шумить діброва на горі, та тільки жалю мені завдає», - говорить вона Лавріну про свою тугу за батьками. У багатьох місцях твору мова її звучить ніжно, зворушливо.

Контрастом до цього зображені умови, в яких виростала Мелашка. Щоб показати бідність Балашів, Нечуй-Левицький подає такі деталі, як похилена стара хата, купа дітей, біля яких треться обстрижена од голови до самого хвоста кішка, хліб «чорний, як земля, глевкий та несмачний».

Тяжке життя випало на долю Мелашки і в свекрухи, яка поводиться з нею, мов з наймичкою, а «словами б'є гірше, ніж кулаками». Свекруха не пускала її навіть у неділю на побачення з батьками, Мелашка відчувала себе в неї невільницею. Скільки суму і образної виразності вкладає вона в слова: «Така нудьга мене бере, що, здається, якби я зозулею полетіла, то ліси б посушила своєю нудьгою, крилами садки поламала б, степи попалила б своїми сухотами і зелені луги сльозами залила».

Спокійна вдачею, Мелашка терпляче зносить всі образи від свекрухи і Мотрі.: «в хаті гризла свекруха, в сінях та надворі стерегла її Мотря».

Потрапивши до Києва, Мелашка вирішує залишитися там, щоб пожити на волі, хоча тяжко переживає розлуку з чоловіком. Ця невдала втеча кінчається тим, що Мелашка повертається в сім'ю сварливої Кайдашихи і починає навчатись у неї грубого поводження з людьми.

Але й тепер, в умовах родинної колотнечі, Мелашка далеко стриманіша, ніж Мотря. Автор продовжує милуватись нею і порівнювати з калиною. Ось під час чергової сутички, коли дві сім'ї, ніби дві чорні хмари, насувалися одна на одну, Мелашка серед них «сяяла, як кущ калини, посаджений серед двору...».

Поступово Мелашка переймає звички, лайливу мову, грубість, що панували в сім'ї Кайдашів. Наприклад, коли Мотря за бідне походження називає її дітей старцями, Мелашка відповідає: «Брешеш, брешеш, як стара собака!

Учитель

Самостійна творча робота. Складаємо сенкани.

(Приклад зачитує учень, що готував це завдання вдома.)

Омелько Маруся

Роботящий, добрий Улеслива, манірна

Працює, годує, дбає Працює, хитрує, лає

Комфортно почуває себе в шинку Стає жорстокою до невісток

Добрий господар або Зла свекруха

«маленький Кайдашець»)

Карпо Лаврін

Понурий, гордий Жартівливий, мрійливий

Залицяється, дорікає, кричить Кохає, мирить, сварить

Дорікає Мотрі надлишок «перцю» Здатний на щирі почуття

Недобросусідський Ніжний чоловік

Мотря Мелашка

Багата, скупа Тендітна, терпляча

Свариться, працює, не лінується Сумлінно виконує роботу

Не терпить жодної найменшої провини ЇЇ рятує кохання Лавріна

Дівка з «перцем» Красуня

Учитель

Авторська позиція в повісті здебільшого нейтральна або прихована, інколи осудливо-іронічна.

«Мозковий штурм»: чи здатне добро перебороти зло?

Прослухайте виступ наших артистів і назвіть причину сподіяного персонажем зла, зробіть свої висновки.

Сценка з повісті «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького

Мотря. Ти змія люта, а не свекруха! Буду я чортова дочка, коли не розіб'ю тобі кочергою голови.

Кайдашиха. Хто? Ти? Мені? Своїй матері? Карпе! Чуєш, що твоя Мотрунька говорить на мене? То це ти таке говориш мені, своїй матері? Карпе, візьми вірьовку та повісь її зараз в сінях на бантині, бо як не повісиш, то я їй сама смерть заподію.

Мотря. Карпе, візьми налигача та прив'яжи на три дні свою матір серед вигону коло стовпа, мов скажену собаку, нехай на неї три дні вся громада плює! Вона мене або отруїть, або зарубає.

Кайдашиха. Що ти кажеш? Щоб мене мій син, моя кров. Та прив'язував налигачем серед вигону на сміх людям? Ось я візьму мішка та напну тобі на голову, мов скаженій собаці, бо ти нас усіх покусаєш. Ти злодійка! Ти покрала в нас яйця!

Мотря. Брешеш, не докажеш! Ти сама злодюга, бо обкрала мене, мою працю цілий рік. Я на тебе робила, як на пана панщину.

Кайдашиха. А чом же ти мене не кидала, коли тобі було в мене погано? Чом тебе чорти не понесли на Бесарабію або за границю?

Мотря. Овва, через таке паскудство та оце б тікала за границю! Тікай сама хоч під шум, під греблю! Ти злодюга, ти відьма!

Кайдашиха. Хто? Я? Відьма? Я злодюга? Ось тобі на! (Дає дулю)

Мотря тикає межи очі деркачем.

Кайдашиха. Ой лишенько! Виколола проклята зміюка мені око! В волость її розбишаку! В тюрму її.

Відповіді учнів

Кайдашиха і Мотря варті одна одної. Жадібність, егоїзм, жорстокість і бездуховність цих жінок призводять до таких ганебних стосунків, роблять їх не тільки смішними, а й страшними. На запитання, хто б міг розірвати коло зла у сім'ї Кайдашів, можемо сказати, що це змогла б зробити Мелашка, але й у неї не вистачило сили в боротьбі зі злом, і вона зрештою уподібнилась Мотрі та Кайдашисі.

Варто осуджувати жінок за вульгарні стосунки, неповагу до споконвічних народних традицій українців, неписаним законом яких було шанобливе ставлення до батьків. Відступ від традицій приніс багато зла.

Учитель

А зараз попрацюємо у групах і проведемо дослідницьку роботу

Завдання: застосовуючи зміст твору, заповнити таблицю «Добро і зло»

Добро

Зло

Маруся - працьовита, дбайлива хазяйка, любляча мати, бабуся.

Лаврін - веселий, жартівливий, він шанує людей, захоплюється красою природи, грає на сопілці.

Мотря - працьовита.

Мелашка -- щира, тиха, лагідна, красива, з природи чутлива.

Омелько - тяжке життя зробило його злим, нервовим, сварливим і забобонним.

Маруся - сварлива, деспотична. Приватна власність спустошила її морально, зробила жорстокою; бездушність і лицемірство Кайдашихи були причиною частих конфліктів і розладів у сім'ї.

Карпо - грубий, неласкавий, сердитий.

Мотря - щоденна гризня, бійки зробили Мотрю злою, сварливою, егоїстичною жінкою; лютість її не має меж.

Мелашка - поступово втягується в сварки й бійки і в цих сутичках за винахідливістю та люттю вже не поступається Кайдашам.

«Мікрофон»

Учитель: Чи могли б Кайдаші жити по-іншому?

Очікувані відповіді:

Герої І. Нечуя-Левицького за інших умов могли б стати апостолами добра і краси, носіями високих ідеалів духовності. Вони ж не знають іншого життя, тому не мріють про нього, не усвідомлюють, що народжені для більшого.

Велика енергія не знаходить застосування в позитивній діяльності, тому виривається назовні у спотворених формах. Критичність обертається на жорстокість (Карпо), поетичний дар - на прокльони (Мелашка), акторські здібності - на симуляцію (Маруся), внутрішня непокора - на сімейні чвари (Мотря) чи на пияцтво (Омелько).

У повісті немає добрих чи поганих героїв, автор не стає на бік жодного з них. «Одна сторона авторської душі вболіває за своїх героїв і любить їх як братів єдино-кровно-етнічного тіла, інша - плаче або сміється мученим саркастичним сміхом над їхньою егоцентричною обмеженістю, душевною убогістю та лінню», - так сказав літературознавець С. Процюк.

Герої, які розмінюють своє життя на дрібниці, викликають співчуття. Уже й не смішно стає, коли читаєш кожну нову сімейну сцену.

Учитель: Вдома ви працювали з операційними картками. Робота з ними, сподіваюсь, допоможе вам дати відповіді на запитання.

Учні відповідають ланцюжком

1. Яка причина злих вчинків персонажів літературних творів, які щойно пройшли перед нашими очима? (Зло, яке має багато облич: жадібність, егоїзм, помста, зрада, невміння поєднувати духовне ц матеріальне.)

2. А яке зло панує в сучасному житті? (Нічим не виправдана соціальна нерівність, що призводить до відчаю, заздрощів, які, у свою чергу, породжують злодіїв, убивць, ґвалтівників.)

3. У чому, на вашу думку, причина зла? (У самій людині, в її життєвому виборі.)

4. Що може перемогти зло? (Зло переможе тільки добро, розум, справедливість.)

5. Чи можна зробити так, щоб зла стало менше? (Маємо й нині вдосталь сварок, вульгарщини, брутальної лайки, низьку культуру взаємин між людьми. Треба починати з того, що виховувати самого себе, контролювати свої вчинки й поведінку і сміливо протистояти злу.)

Слово-епілог учителя

У давні часи люди боялися поганих слів, дій, вчинків, лихих думок.

Письменниця Катерина Мотрич стверджує: «Ще донедавна люди оминали, по можливості, сварки, хрестили рота, коли з язика злітало недобре слово. Великим гріхом вважалося когось проклинати. То не забобони, а глибинні закони космічного співжиття. Коли б ми знали, яке зло чинимо собі й планеті, посилаючи в простір злі думки, як захаращуємо власне життя злою енергією! Коли б відали, що ця духовна інфекція перетвориться невдовзі у фізичну! Наші предки були переконані, що образити думкою - більший гріх, ніж учинком.

Думки - вічна енергія. Вони утворюють у Космосі світлі й темні хмари, бо мають властивість притягуватися до собі подібних. Провисають над землею, звідки пішли, і невдовзі повертаються до неї. Ми самі, а не хтось інший, провокуємо стихійні лиха.

Згадаймо, що війни, кров, ненависть завжди доповнювали якісь катаклізми, голод, мори. То ж кожна думка - «матеріальна». І найбільше зло робимо, проклинаючи когось.

Душа духовно досконалої людини чиста, світла. Недобрий вчинок нікуди не йде, а лишається на нашій душі, справляє на неї негативний вплив. Як каже прислів'я; «Стоїть як гріх над душею». А можна ж уникнути цього. Давня мудрість вчить: «Не роби того іншому, чого не хочеш, щоб тобі робили». Тоді й на душі буде легко і світло» .

Бажаю й вам, щоб ваші душі були завжди світлими й чистими, щоб зло не взяло вас у полон. Творіть добро - і світ стане кращим.

І ми хочемо, щоб повість мала б закінчитися тією редакцією автора, коли груша всохла і дві сім'ї примирилися.

Складання таблиць

(Учні заповнюють таблиці, спираючись на текст твору)

Позитивне й негативне в ментальності українців, засвідчене художнім словом І. Нечуя-Левицького

Позитивне

Негативне

Здатність до справжнього кохання, ніжність, поетичність; працелюбність, прив'язаність до землі, до хліборобської праці; майстровитість; любов до дітей; рішучість у відстоюванні своєї людської гідності (Мелашка, почасти Мотря)

Пияцтво, забобонність; егоїзм;

покладання в громадських справах на тезу «якось-то воно буде», «моя хата скраю»; довірливість (історія із шинком); жадібність, заздрість.

Засоби комічного, до яких вдається автор

Знову звертаємося до думки В.Панченка: «Важливим елементом селянського світу, який постає зі сторінок повісті, є сміхова культура. Джерелом комічного завжди невідповідність, життєва суперечність: між метою = і засобами, формою- і змістом, діями — і обставинами. Сміючись, ми немовби підносимося над цими суперечностями, оволодіваємо ними. Наш сміх над сторінками «Кайдашевої сім’ї» - це своєрідний виклик безглуздості тієї домашньої війни, яка, по суті, - знищує родину. Він здатен очищувати, допомагати звільнитися від життєвої скверни».

(Учитель говорить засіб комічного, а учні говорять приклад із тексту)

Засіб комічного

Приклад із тексту

Використання комічних ситуацій, сцен (нагадують народні анекдоти або навіть невеличкі інтермедії)

Мотря з курячими яйцями в пазусі на горищі в Кайдашихи, помилкове залицяння ченця до баби Палажки, поїздка Кайдашів на розглядини на Западинці тощо.

Широке вживання комічних діалогів

Карпо і Лаврін розмовляють про дівчат і вибір майбутніх дружин; розмова Кайдашихи з малими дітьми Балашів під час оглядин тощо

Використання кумедних описів

«В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горщику, підіймаючи затужавілий вершок угору…»

Вживання незвичайних

епітетів, смішних і дотеп-

них словосполучень та слів

«Видроока Кайдашиха», «пані економша».

Мотря тримала за пазухою «делікатний крам» -- яйця; Кайдашиха вдарилася у Балашів об одвірок і зробила на очіпкові «правдиві Западинці»; «свекрушище» тощо.

Введення автором у текст жартівливої народної пісні, причому досить грубої.

Її співає Мотря на зло лихій свекрусі.

Використання жартівливих народних прислів'їв, приказок, фразеологізмів.

Застосування контрасту або невідповідності між піднесеним, героїчним характером розповіді і тими нікчемними вчинками героїв.

Лаврін говорить Мотрі: «Хіба ж ми просили твою курку на наше сідало? Чи шапку перед нею здіймали, чи що?»; у Мелашки, коли вона місить тісто, «дядьки з носа виглядають»; Кайдашиха запросила бабу-знахарку до хворого чоловіка, а та так загоріла на жнивах, що Маруся подумала: «Чорна, як сам чорт, ще перелякає мого чоловіка».

«Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалась до тину видроока Кайдашиха» «Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах…»

Учитель: Родина - це ніби гроно калини. Калина красива і цілюща тоді, коли вона у гроні. А спробуй одну ягідку вкинути у чай - нічого такого не отримаєте.

Так і сім'я - здорова і міцна, коли всі вкупі.

Будьте такими ж красивими і духовно здоровими сьогодні, щоб незабаром продовжити свою гілку, розквітнути у своєму ґроні на великій, гомінкій і незламній калині - Україні.

Нехай ваші сім'ї будуть міцними, дружними, добрими.

Учитель: Вдома ви працювали з операційними картками. Я сподіваюсь, що вони вам допоможуть дати відповідь на останні запитання сьогоднішнього уроку.

«Займи позицію»

Учитель: Хто винен у сімейній трагедії Кайдашів: суспільство? оточення? умови життя? вони самі?

В. Панченко пише: «Кайдашева сім'я» - це моделі всієї України. Автор блискуче розкрив деякі непривабливі риси нашої національної вдачі, які існують поза часом. Україна початку XXI століття залишається схожою на «Кайдашеву сім'ю».

Хто з вас може виступити в ролі опонента відомого літературознавця? Чиє такі, що підтримують цю думку?

І. Нечуй-Левицький, звісно ж, міг знайти позитивні приклади з життя українського села, показати сімейну ідилію, опоетизувати побут, зупинитися на багатому етнографічному матеріалі, як це робили його попередники, зокрема Г. Квітка-Основ'яненко та Марко Вовчок. Чому ж показує нетипову родину? Чи може бути засобом виховання антиприклад?

Очікувані відповіді учнів

У «Кайдашевій сім'ї» надзвичайно важливим є мотив національної самокритики, який переходить у мотив сорому і вболівання за український світ. У повісті автор показав, якими не треба бути, щоб не допустити краху своєї родини, країни.

Чи можемо ми, на противагу Кайдашам, визнати свої помилки, усвідомити, що інколи робимо неприпустимі вчинки, погодитися, що окремі риси характеру слід було би скоригувати?

V. Систематизація та узагальнення вивченого

Учитель: Що, на вашу думку, потрібно сучасному українцю, щоб побудувати щасливу сім'ю? І чи взагалі потрібна сьогодні сім'я? Можливо, це атавізм чи аномалія у сучасному суспільстві?

(Учні висловлюють свої думки)

На кінець уроку я пропоную закінчити речення.

Метод «Незакінчені речення»

Аби не стати Кайдашами, потрібно…

Очікувані відповіді учнів:

Любити свою родину.

Бути дружніми, переборювати сімейні негаразди.

Любити і поважати батька й матір.

Шанувати дружину і чоловіка.

Між чоловіком і дружиною повинно зберігатися міцне почуття любові.

Разом долати родинні труднощі.

VI. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання знань учнів

Учитель: Діти, я задоволена вашою роботою на уроці. Всі дуже старанно працювали, підготувались добре до заняття. Як винагороду за сумлінну працю одержуєте такі бали…

А ви задоволені роботою на уроці? Чи справдились ваші очікування щодо уроку? Якщо ні, то чому?

Який момент на уроці найбільше сподобався і чому?

Як ви оцінюєте свою роботу на уроці? Чи задоволені ви собою?

VІІ. Пояснення домашнього завдання.

Написати невеликий роздум на тему: «Чи й досі Україна - «Кайдашева сім'я?»



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.